
- •Єгорчик сидить біля стіни в коридорі колледжу. На протилежному боці на підвіконні сидить Дарця, Банзай з'являється під час розмови.
- •Льоха: я - Льоха Сівер, пишаюся тим, шо сьогодні я нарешті пресанув одного лоха який докучав мені довгий час.
- •До кавового апарату підходить Юрко.
- •Ірина підійшла до Банзая.
- •Підійшла Дарця до кавового апарату.
- •Банзай глянув на годинник. Пів на дев'яту. На перший урок можна не спішити.
- •Юрко підкорився.
- •Діалог Банзая з учнем
- •Діалог з адвокатом
До кавового апарату підходить Юрко.
Іра: О, Юрко!
Соломія: І що з того!
Іра: Та, хотіла, в нього дещо запитати.
Лена: Шо ти в нього хотіла запитати?
Іра: Те, що треба.
Лєна: А що треба тобі в нього запитати?
Іра: Що хочу, те й запитаю.
Соломія: А що вона хотіла в нього запитати, ви дізнаєтесь у наступній серії.
Іра: Потім тобі скажу! Всьо піду вже!
Рада: Так, Ірино ти викапана німка за характером.
Іра: Чому?
Рада: Бо саме німки завжди беруть любовні справи у свої руки.
Натаха: Я що тоже німка? Ну самій підкатити до хлопця, що тут такого?!
Соломія: Дійсно нічого. А якщо він з тебе лише посміється? Що тоді?
Натаха: Нічо. Дай піддих і все.
Лєна: Як вдарити?
Натаха: Ну з лівої або правої.
Іра: Я більше не можу, мій мозок кипить.
Рада: Та годі вам дівчата, навіщо вам ті хлопці.
Лєна: Як це навіщо? Ну щоб він щось мені купив!
Іра: Або у клубі чимось пригостив!
Рада: Оце ви професіоналки. Ось якби ви зустрічались з евреями.
Лена: Взагалі-то ми можемо любого розвести.
Рада: Еврея не вдасться.
Іра: Почему ето ти так вважаєш, а ?
Рада: Бо у евреїв їх мами усе вирішують, дивляться на їх дівчину з якої вона сім`ї, хазяйновита вона чи ні, якщо мамі не сподобалася, то все можеш забути за коханого і подарунки.
Натаха: Я не можу зрозуміти, а чому він якось дивно п’є кофе?
Соломія: Чому дивно? Він п’є за правилами етикету.
Іра: Які ще правила етикету, коли ти п`єш кофе з автомата?
Рада: Коли п’єш каву,тоді потрібно відпивати маленькими ковтками і при цьому слідкувати, щоб не було сторонніх звуків.
Лэна: Перший раз чую!
Натаха: А що коктейлі не так пьють?!
Ірина підійшла до Банзая.
Іра: Прівєт!
Банзай: Привіт.
Іра: Юра, а у тебе є які-та брати, сестри?
Банзай: Та, сестра Морфій, а братів не маю. А чим ти цікавишся?
Іра: Ну-у-у…Та всім цікавлюсь, а ти?
Банзай: Ясно, а музику яку слухаєш?
Іра: Ну-у-у… Івана Дорна… може, чюв "Квест Пістолс "? А так – там тіпа Оля Полякова, Lady Gaga, Настя і Потап, Аркадій Лайкін … а ти шо?
Банзай: Ну-у-у… Для душі – "KingCrimson", Пітера Гемміла, а так – там всякі тіпа сестри Байко, Ніна Матвієнко, "Льомі-Льом", "Запрішшьонні барабаньшшікі", … ну ти поняла…
Іра: Аце як – тяжола музика, да? Ти любиш тяжолу музику? Патамушо… тому шо ти виглядиш, ніби ти слухаєш тяжолу музику…
Банзай: Тяжола музика??? Да нє, да шоти! "Льомі-Льом" не є тяжолою музикою! Послухай, Іро, ти ніколи не топила цуценят? Маленьких, ще сліпих, таких безпорадних?
Іра: Нє, а шо?
Банзай: Та так, думаю, спитаю, може, якраз натраплю на однодумців. Знаєш, я, коли був маленьким, жив у Станіславові. І бабця мала пса, Дінку, сучку дуже симпатичну. І вона два рази на рік давала нам виводок песенят. Але, сама розумієш, вигодувати пса – то цілий маєток… майже. А цуциків щоразу було вісім, дев'ять… бувало, і п'ятнадцять. Такі маленькі, гарненькі всі такі, з такими вушками, так би тільки їх цьомав і тримав на руках! І тоді баба закривала Дінку в буді, підкликала мене малого і казала, щоб я їх всіх потопив. За то вона мені давала цукерку. І знаєш що? Я топив їх! Щоразу! Двічі на рік! Як екзамени у вас в коледжі! Літом і зимою. Знаєш, як? Береш старе відро, наливаєш води, але тільки до половини, що би потім не вихлюпувалася… І береш іще одне відро. І береш песиків. Кидаєш їх всіх у воду… вони тоді, між іншим, не гавкають, бо ще не вміють, а радше, м'явчать. І тоді притискаєш зверху другим відром. І відразу ж дізнаєшся – забагато ти набрав у відро води, чи в сам раз… а потім вони починають пускати носом бульки… під водою. Тиби як побачила ту комедію, цілий день реготала б. Така забава!