5. Історичні знання мешканців античного світу та способи їх формування.

Мета: вихов громад-на. Іст зн як частина світогл, були част повсякд жит; 1.Земля єдина але водночас вона багатоманітна; 2.Поділ на цив-ю та вар-рів. 3. Рушійні сили іст: Люд не може вийти за межі того потоку, яким керують боги, але може виріш, що роб у межах цього потоку. 4.тісно перепл міф та реал-сть. 5. роль мови і сл: “сл могло змінити світ”: важл не що кажеш, а як. Іст зн в курсі діал-ки (с-во); геогр, риторики.

6. Фактори поширення іст знань і методи навчання історії в середньовіччі.

Світ і церк версія іст. Фактори, які сприяли пошир іст зн: люд цікав яким є вплив бога на долю люд; це пер форм етносів (мова, тер); комплекс практичн потреб: військ, дух, суд; обгрунт св право на власн; форм освіч промовці, які засобами переконання гурт люд. Іст зн охопл обмеж коло люд. Ритор, діалект. Самост навч дисц. євр 16, укр-18. Підпорядк суч та давн авторит. Методи навч: поясн текстів; дискус навколо вибр пробл; диктув певн фрагмент.

7. Роль іст зн у ХІХ–ХХ ст.

8. Способи поширення іст знань: сучасні світові тенденції.

1. на зміну навч-дисц моделі приход особистісно орієнт. 2.Вчимося для себе а не дл Шк; 3. Вч не лише подає мат-л а й вихователь; 4.Оцінюв зн: відображ роб студ в сем та ступінь прогресу по віднош до самого себе; 5. Уч має справу не тільки з пит Як? і Що? а й Чому? (не тільки переповісти, а й пояснити чому так відбулося).

9. Функції історичного знання.

Функ: науково-пізнавал; прогност; нагромадж і узагал соц досвіду; виховна.

22. Засоби та прийоми конкретизації історичного матеріалу при його усному викладі.

Засоби: введ часов х-к; просторових; викор побут-го мат-лу; цифрового (порівн з ін), худ літ; іст док та мемуарів; краєзнавч мат-лу. Щоб подолати шаблонність у викладі. Прийоми: виклад іст мат-лу через показ діяльн люд; введ типового епіз, х-ної деталі, типової біогр-ї; персоніфікація і драматизація (емоції, але непереборщити); введ прямої мови в розп.

10. Дидактичний потенціал компонентів і категорій іст знання: іст джерело, іст факт, людина, іст рух, історизм, зв`язок мин і сьогодення.

Комп: 1.Іст дж (вік); іст факт (х-ні риси: докон, незворот; неповторн); 3. люд (зник в іст; чи має бути присутня); Категор: 1.Іст. рух Гол не напрям вектора, а його динаміка і змінність; 2. історизм(вимога див на іст події через призму цінностей того часу, а не суч). 3.вплив мин на суч (завдяки свідомості люд. Мин- це своєрідн орієнтир для подальшого руху, для обраня мети, напрямку, орієнтирів,, хоча там і нема готових рецептівж.

Іст факти: подія (конкр час, місце)/ явище (ІІСВ)/ процес (розв укр нації). За складом: елементарні, прості, складні; За х-ром дії: динамічні (події)- шв змін за кор пер; статичні- (явища)- відносно сталі. // Головні: істотно на іст процес; фактографічний зміст епохи (тло); містять важл теорет відомості; яскраві факти (→емоції). Негол: іст-статист дані, хронол відомості; картограф; біограф. Функ: 1. збагач уч на факт зн-ми , розшир коло зн; 2.сприяє активіз пізнавал процесів (тренує пам і розв образну пам). Теор-й рів: 1. іст. поняття (усвідомлене систематизоване зн про звязки, віднош, суттєві ознаки іст-х явищ і процесів. Люд сприйм світ через поняття. // За ступ узагальн: конкріст (окр еп; - сер Шк), заг-іст (к-ка еп; - Ст шк), соціологічні (к-ра, с-во)/ За х-ром їх змісту: пол, екон, культ. Іст звязки: причино-наслідк; хронолог (в один час на різн тер), локал-просторові. Іст тенденц: звязки форм-ють тенденції: субєктивн х-р, на одних і тих самих прикладах звязків можа побвч відмінні тенденц.