2.3. Відпочинок і профілактика стомлення

Праця і відпочинок - дві сторони єдиного процесу життєдіяльності організму. Відпочинок - стан спокою або такого виду діяльності, яке знімає стомлення і сприяє відновленню працездатності. Ще И.М.Сеченов встановив, що діяльність одних м'язових груп або кінцівок сприяє усуненню стомлення, що виникає при роботі, в інших м'язових групах. Це явище дістало назву активного відпочинку.

Активний відпочинок - це відпочинок, заповнений яким-небудь видом діяльності, відмінним від виконуваної праці. При стомленні легкої або середньої міри зміна роботи призводить до швидшого і повнішого вос­становлення працездатності в порівнянні з відпочинком у спокої. Активний відпочинок використовується і при розумовій праці. Зміна напруженої інтелектуальної діяльності іншим її видом або легкою фізичною працею призводить до швидкого зняття стомлення, зникнення відчуття втоми.

Механізми активного відпочинку, згідно однієї з гіпотез, пов'язані з явищами індукції в нервових центрах: активні центри, що управляють діяльністю, що використовується як активний відпочинок, "наводять", индуцируют і поглиблюють процеси гальмування в стомлених центрах, чим сприяють швидшому відновленню їх функціональних можливостей. Згідно з іншою гіпотезою, ефекти активного відпочинку розвиваються в результаті додаткової афферентации від нових груп рецепторів, за допомогою чого підвищується загальний тонус ЦНС, прискорюються відновні процеси. Ймовірно, обидві ці гіпотези доповнюють один одного.

У профілактиці розвитку стомлення, зниженні його глибини велику роль грає раціональна організація праці і відпочинку, що зважає на специфіку роботи. Так, припинивши фізичну роботу, людина відразу виключается з трудового процесу, а тому досить ефективними можуть виявитися прийоми пасивного відпочинку, особливо при важкій фізичній праці.

При розумовій роботі мозок схилений до інерції, продовження розумової діяльності в заданому напрямі. Після закінчення роботи "робоча домінанта" повністю не згасає, що викликає більше длитільне стомлення ЦНС, чим при фізичній праці.

Правильна організація праці включає внутрішньозмінні перерви на відпочинок, використання так званої функціональної музики. Змінність роботи в різний час доби небажана, оскільки розвивається десинхроноз.

Працездатність людини значною мірою визначається процесами відновлення, що протікають на різних етапах життєдіяльності.

РОЗДІЛ 3

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

При стомленні, яке є нормальним функціональним станом організму під час роботи, його ознаки повністю зникають під час звичайного (регламентованого) відпочинку. При тривалій або інтенсивній роботі, порушенні режимів праці і відпочинку симптоми стомлення акумулюються, і воно може переходити в хронічне стомлення і перевтому. Динаміка цих станів представлена в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка працездатності, функціональних станів і стомлення

Періоди працездатності	Суб'єктивний стан	Клініко-фізіологічні показники	Психофізіологічні показники	Професійна працездатність	Функціональний стан організму	Міра зниження працездатності
Врабатывание	Покращується	Покращуються	Покращуються	Покращуються	Нормальний стан - стомлення	До 16%
Стабільна працездатність	Добре	Стійкість показників	Стійкість показників	Зберігається на стабільному рівні
Нестійка працездатність	Погіршується	Різноспрямовані зрушення вегетативних функцій. Погіршення показників функціональних проб	Різноспрямовані зрушення показників; деякі константи не змінюються	Незначне зниження	Пограничний стан - хронічне стомлення	16-19%
Прогресуюче зниження працездатності	Постійне відчуття втоми, що не проходить після додаткового відпочинку	Однонапрямлене погіршення усіх показників, величини яких можуть виходити за межі фізіологічних коливань.	Однонапрямлене погіршення усіх показників. Ознаки неврастенічних станів	Виражене зниження, поява грубих помилок в роботі	Патологічний стан - перевтома	Более 19%

У працюючих м'язах при стомленні відбувається вичерпання запасів енергетичних субстратів (АТФ, КФ, глікоген), накопичуються продукти розпаду (молочна кислота, кетонові тіла) і відзначаються різкі зрушення внутрішнього середовища організму. При цьому порушується регуляція процесів, пов'язаних з енергетичним забезпеченням м'язового скорочення, з'являються виражені зміни в діяльності систем легеневого дихання і кровообігу

Таблиця 2