Держава може бути ефективною лише коли його функції виконуєтьс незначним високооплачуваним апаратом. Який добре знає свої функції.

Обмеження функцій держави зовсім не означає її послаблення. Навпаки, відмова від функцій. Які Д не може виконувати ефективно і концентрація на ттих завданнях. Якими власне і має займатися держава – посилюють її. Правда, виконання менших за обсягом завдань повинно відбуватися більш інтенсивно і і при необхідності - жорстко.

Сильна держава оцінюється не по величині держсектора, а по ефективності вирішення базових проблем:

• Стабільність політичної системи;

• Стійкий характер економічного зростання;

• Безпека і правопорядок

• Надання суспільних благ

• Достатній рівень державних доходів для реалізації цих функцій

Досвід ряду азійських країн свідчить про що саме держава зіграла вирішальну роь у формувані структур державно-моноплітсичного каптілазму. Що дозволили цим країнам у мінімальні строки запозичити в розсинутих країнах досягнення НТП і завершити процеси індустріалізації.

Аналогічну ситуацію переживає Китай.

Іншими словами роль держави в розвитку таких країн не лише не зменшиться. Але посилиться і стане більш складною і витонченою.

Тому критикують політику глобалізації для КЩР. Адже лише д здатна вирішити двоєдину задачу:

1. сприяти максимальному залеченню передових технологій і

2. зберегти національну економіку від пагубних наслідків глобалізації.

Аналіз основних моделей соціально-економічного розвитку свідчить, що що не існує ідеальних форм співвідношення держави і ринку і що вїх співвідношення має значні відмінності по країнах і відповідно різний рівен ефективності чи неефективноті

Істотно змінилася і логіка економічного розвитку. Якщо в епоху індустріалізації економічний ривок вимагав централізації сил та засобів, то постіндустріальні технології вимагають всеосяжного розвитку індивідуалізму та свободи.

Економічні наслідки слабкості держави

Головна особливість посткомуністичних реформ - системні перетворення реалізовувались в умовах слабкості державної влади. І саме слабкість держави є фундаментальним чинником занепаду української економіки. Слабкість держави знаходить відображення:

• у постійних коливаннях економічного курсу, і

• в множинності конкуруючих центрів влади,

• відсутності утворених та більш-менш стійко функціонуючих політичних інститутів

• відсутності зрозумілих та прозорих "правил гри".

До економічних наслідків слабкості держави, що підтверджується світовим досвідом відносять:

- нездатність збирати податки; результатом цього є різке загострення бюджетної кризи, за котрим слідує масштабне недофінансування державних зобов'язань (що характерно для всіх країн, які перебувають в аналогічному стані);

- істотне зростання виробничих витрат, що веде до зниження конкурентоспроможності вітчизняного виробництва;

- демонетизація та доларизація економіки - зниження реальної кількості грошей у ВВП та відмова від національних грошей на користь іноземних;

- тінізація економічної діяльності та доходів.

Однак і держава не завжди можне належним чином справлятися з усіма функціями:

Делегування державі ряду повноважень передбачає, що держава може їх доручати своїм підрозділам – державним організаційним структурам (бюрократам). Чим більше в державі функцій, тим більше є в ній державних службовців, що передбачає певне викривлення інформації від найвищих до низових ланок. Слід мати на увазі:

• можливість викривлення інформації;

• використання державного примусу не завжди носить легітимний характер.

• Ефективність використання норм залежить від особистісних характеристик виконавців.

• Зростають витрати д на уникнення опортуністичної поведінки своїх представників(бюрократів)

• У державній діяльності визначено ряд функцій, з якими держава теж не в стані справитися. До них відносять:

- неспівпадіння доходів і витрат;

- висока ймовірність досягнення результатів інших від поставлених;

- нерівномірний розподіл ресурсів в суспільстві через відсутність належних стандартів справедливості.