7 Роль держави в змішаних економічних системах (зес). Зовнішньоекономічні аспекти зес

1. Історична еволюція поглядів на економічну роль держави. Економічні функції сучасної держави.

2. Роль держави у перехідних економіках.

3. Підходи до визначення ефективності державної політики

Булгаков : „Д не для того, щоб створити рай на землі, а для того, щоб не було пекла”.

Г. Сковорода: „не вчіть яблуню родити яблука, краще захистіть її від свиней”.

Ліс Малкерн (англ. економіст) :” На мою думку, для будь-якої країни не може бути нічого гіршого, ніж неправильно визначена роль Д в економіці”.

П. Дракер: „немає слаборозвинутих, є слабо керовані країни”

Історія держави

Інститут національної дер­жави є породженням європейської політичної культури.. Становлення євро­пейських держав, (з XV ст.) було пов'язано із роз­витком ринкових відносин. Держава де­формувала попередні утворення. ЇЇ роль і могутність зростали.

У ХІХ ст., коли утвердився промисловий капіталізм, державі була відведена роль "нічного сторожа", посилився контроль парламентів над державною владою.

Протягом майже усього XX ст. держава знов посилила свою могутність: у системі державно-монополістичного капіталіз­му, у тоталітарних країнах. Держава розширила своє втручання в економіку, в життя громадян.

Наприкінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття тоталітарні режими зазнали краху, скоротилася сфера державно-монополістично­го капіталізму. На перший план постали права і свободи лю­дини, що зумовило вимогу зменшення ролі держави.

Масштаби держави пов'язані з її функціями.

¹ Одним із показників масштабів держави є частка державних при­бутків у валовому внутрішньому продукті (ВВП). Починаючи з кінця XVIII ст. і донедавна ця частка постійно зростала. Так, в СІЛА вона збільшилася приблизно з 4 до 35 % ВВП, в деяких європейських краї" нах — з 19 до 50 % . Однак в останні 15—20 років ситуація змінилася-У переважній більшості країн сучасного світу частка держави у ВВП знижується. Ця тенденція не є стійкою, але вона існує.

Ми ще не спромоглися відійти від "звичної" концепції управління економікою, від домінуючої та "спрямовуючої" ролі центральних органів влади, від широкого централізованого перерозподілу фінансових ресурсів країни.

Проблема перегляду ролі держави в процесі розвитку зумовлена рядом причин:

1. Глобалізацією, яка звужує регуляторні можливості держави і в той же час висуває до неї нові вимоги. Збільшує ціну її помилок і прорахунків.

2. Асиметрією економічного розвитку країн, що переживають період трансформації.

3. Структурні кризи в країнах з перехідною економікою

4. Проблеми безпеки в системі міжнародних відносин

Загострення кризових ситуацій у міру розвитку глобалізації висуває на перший план проблему регулювання стихійних процесів з метою адаптації людства до нових умов існування.

Вирішальне значення тут набувають сили, здатні контролювати стихійні процеси і вносити в них елементи упорядкованості і цілеспрямованості.

Найбільша увага політологів і економістів залучає в даний час питання про те,

Які зміни відбуваються у функціях держави і яка її доля в умовах глобалізації?

Деякі дослідники роблять висновки про неминуче відмирання національних держав

. Однак, ринкові структури не в змозі:

• регулювати стихійні процеси світового ринку, що здобувають усе більш непередбачений характер, і змушені спиратися на інститут держави.

• виробити загальні правові норми, у рамках яких можна було б контролювати функціонування фінансових структур.

Що ще відноситься до так званих провалів ринку.

В економічній літературі ведеть ся суперечка чи повинна держава втручатися в процес економіного розвитку. Але ж будь-яке рішенняД . що стосується економічної чи соціальної сфери (податки, мито. Валютний курс. Політика в сфері освіти, охорони. Здоровя пенсій) вплиає на його хід.

Мова повинна йти не про вплив. Оскільки уникнути впливу неможливо, а про про його цілі, інструменти і наслідки.

Разом з тим необхідність державного регулювання свідчить не про слабкість ринкового механізму. А про складність господарських процесів, які не піддаються керуванню лише одним способом.

Однак держава не лише допомагає ринку, але може і заважати йому, створюючи правове поле, несприятливе для бізнесу, як це відбувається в багатьох пострадянських економках в т.ч. і в Україні.

Однак державне регулюванн теж має свої слабкі місція Це. Зокрема,

ХХХХХХ бюрократія, викривлення інформації. Досягнення результатів інших ніж визначено. Вплив на державну політику попередніх ріщень

Держава буває не втані виконувти самі важливі свої функції.

Звіт про світовий розвиток за 1997 рік.

Проблема в тому, що ні ринок і ні держава самостійно не можуть впоратися з комплексом господарських завдань (соціальних, екологічних, технологічних). Вони повинні це робити спільно.

При цьому розширення компетенції ринку можливе лише при зменшенні функцій держави і навпаки. Отже, виникає питання про межі державного втручання в економіку.

Межі втручання залежать від функцій

Виходячи з цього, пропонується розмежування сфер діяльності. Компетенції між між державою і ринком.

Держава, переважно:

1. Формує основні правила господарювання для обраного господарського порядку

2. Надає ті суспільні блага, які не може надавати ринок (взагалі, чи на даний час).

3. Формує фінансову політику (бюджетну та податкову) політика традиційно визначається як головний засіб державного регулювання.

4. Підтримує державний сектор економіки.

В сучасних умовах склалася тенденція до того, що держава може передавати ряд функцій приватним фірмам. Це має такі переваги:

- зменшення кількості державних функцій дає можливості зменшити державний апарат, забезпечити краще виконання тих функцій, що залишились;

- виконання окремих функцій приватними фірмами може мати нижчі трансакційні витрати ніж виконання їх державою.

Тому коло державних функцій обмежується тими, виконання яких державою пов’язане із меншими трансакційними витратами, ніж якщо їх будуть виконувати інші структури. Тому межі державного втручання в економіку зумовлюються саме цими критеріями.