Тема 7. Комерційні банки

Під час вивчення теми необхідно зосередити увагу на комер­ційних банках, їх видах, організації діяльності. Слід зрозуміти структуру банківської системи України. Крім того, потрібно знати класифікацію комерційних банків:

• за формою власності: державні, пайові та акціонерні, при­ватні (в Україні не створюються);

• за ознакою операцій, що здійснюються: універсальні, спеціа­лізовані, за кількістю ліцензій на конкретні види іноземного капіталу, з частково іноземним капіталом, з 100-відсотковим іноземним капіталом;

- за власною організаційною структурою: з філіями, без філій. Слід знати, що комерційний банк набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації Національним банком України. Під час вивчення теми слід звернути особливу увагу на опе­рації, що їх здійснюють комерційні банки України:

- залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;

• здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

• ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

• фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів;

• випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акреди­тивів, акцій, облігацій, векселів тощо);

• купівля, продажі зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;

• видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;

Комерційні банки — основна ланка кредитної системи країни, до якої належать кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на принци­пах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не лише свій власний, а й запозичений фінансовий капітал у вигляді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел. До того ж запозичені кошти, як правило, знач­но перевищують обсяг власного капіталу комерційних банків.

У широкому розумінні комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Са­ме трактування комерційного банку характерне для українсь­кої практики, в якій всі банки, крім універсальних, по суті, називаються комерційними.

У вузькому розумінні комерційний банк - це банк, що виконує певний набір базових операцій та єдиною метою якого є от­римання максимального прибутку. Так він характеризується у банківській практиці Німеччини, США та інших країн, у яких поряд з групою комерційних банків, діє велика група Інших банків другого рівня, що не називаються комерційними. Комерційні банки - це кредитні установи, функціями яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок коштів клієнтів, касове та розрахункове обслуговування, виконання валютних та інших банківських операцій.

Комерційні банки — це «банки для всіх». Вони мають справу :І різними клієнтами - від дрібних вкладників до великих фірм. Комерційний банк - юридична особа, яка на підставі ліцензії НБУ має виняткове право здійснювати такі операції як: залучення у внески грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення цих коштів від свого імені, на своїх умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Основною метою комерційних банків, які стали створюва­тись в Україні з 1989 року, було оперативне отримання їх за­сновниками, і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи отримання кредитів), розв'язання засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуаль­них проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайовиків, а також для власного розвитку.

Комерційні банки не мають права здійснювати операції на некомерційних засадах. Не повинні використовуватися кошти підприємств, які зберігаються на рахунках у банку, на безвід­платній основі. Підприємствам мають сплачуватися проценти за користування такими коштами.

Комерційна банківська діяльність несумісна з безоплатним ви­конанням кредитними установами багатьох банківських операцій. За всі операції (ведення рахунків клієнтів, здійснення розрахунко­вих операцій за їхнім дорученням, фінансування капітальних вкладень, касове виконання державного бюджету, надання кон­сультативних послуг з відкриття рахунків, застосування правил кредитування, касове обслуговування підприємств і установ тощо) банк має отримувати відповідну плату.

В умовах комерціалізації банківської діяльності кредитні ресурси мають розміщуватися з найбільшою вигодою для банку

У кредитній політиці банку слід розширювати види кредитів, які надаються населенню, приділяти увагу споживчому та іпотечному кредитам як основним формам кредитних відносин з індивідуальними клієнтами. Ці види кредитів дуже широко використовуються західними банками і дають їм понад половину доходів від діяльності у цілому.

Ще один вид кредиту, який дуже вигідний для банку, а також для клієнта, - це авальний кредит. Банк, застосовуючи цей кредит, заробляє доходи від кредитування без залучення власних коштів. Для клієнта це вигідно у зв'язку з низькою процентною ставкою за кредит.

Крім того, позитивним ефектом для розвитку кредитування індивідуального позичальника може бути:

- введення цільових житлово-будівельних вкладів і надання на цій основі першочергового права на одержання інвес­тиційного кредиту власникам таких вкладів;

- проведення маркетингових досліджень банків із метою виявлення у населення потреб у нових видах кредитування;

• підвищення рівня інформованості приватних клієнтів про нові види банківських послуг;

• максимальне врахування інтересів клієнтів, індивідуалі,ний підхід під час кредитування.

При вивченні цієї теми необхідно:

1. розкрити суть і показати роль комерційних банків;

2. дати класифікацію банків залежно від територіальної ознаки (міжнародні, національні, регіональні, міжрегіональні);

3. дати класифікацію банків залежно від функціональної спеціалізації (емісійні, ощадні, інвестиційні, трастові, іпотечні, зовнішньоторговельні);

4. дати класифікацію банків залежно від форм власності (державні, кооперативні, приватні, змішані);

5. охарактеризувати банки щодо належності статутного капіталу і методу його формування (акціонерні та пайові);

6. охарактеризувати банки щодо видів операцій, які вони здійснюють (універсальні, спеціалізовані);

7. показати порядок утворення й припинення діяльності комерційного банку;

8. розкрити типову організаційну структуру універсального комерційного банку;

9. пояснити джерела формування ресурсної бази комерційного банку;

10. охарактеризувати банківські операції;

11. пояснити стабільність банків і механізм її забезпечення.

Література: 1,2,6,7,8,9,12,16,17,19,21,22