129. Поняття правопорядку. Структура правопорядку.

Правопорядок – поняття, тісно зв’язане з поняттям права.

Правопорядок необхідно відрізняти від суспільного порядку. Під останнім розуміється с-ма відносин, що базується на всіх соціальних нормах (включаючи норми права, моралі, нравственности, релігії, етикету і т.д.) і відповідних нормативних очікуваннях і діях. Відповідно така с-ма носить впорядкований (узгоджений, легітимний, стабільний) х-р. Разом з правовим порядком виділяють порядок економічний, політичний, нравственний. Правовий порядок є невід’ємною частиною суспільного порядку.

Результатом дії права і буде установлення правопорядку на виході такої с-ми. Правопорядок можна розглядати як правовий стан суспільних відносин, тобто як сукупність узгоджено функціонуючих правовідносин. Правопорядок невіддільний від поняття права, і можна стверджувати, що там, де є право, є правопорядок, і навпаки.

Правопорядок завжди носить фактичний х-р, тобто правопорядок – це не замисел законодавця, а то, що реально існує як право, що реалізується у суспільних відносинах. Оскільки пр.норми не обмежуються тільки д-вно установленими нормами, то і у правопорядку слід виділяти д-вний і соціальний правопорядки. Д-вний виникає на основі норм д-вного права, а соціальний – на основі норм позад-вного, соціального права. В принципі вони існують як підсистеми єдиної с-ми, взаємодоповнюючи один одного, проте в деяких аспектах пр.д-сті між ними можливі і конфлікти.

Д-вний правопорядок підтримується і забезпечується д-вою, існуючи в режимі законності.

Основою правопорядку є пр.норми, а його змістом – правомірна поведінка суб’єктів, наділених суб’єктвними правами і обов’язками.