Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСПИТ ЗТП by Gireva.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.07 Mб
Скачать

11. Соціологічне праворозуміння.

Соціологічний тип (Дюгі, Ерліх, Гурвіч, Р.Паунд, Муромцев)зародився в сер. 19 ст.

Основні ідеї:

  • Розрізняє 3 форми права: «живе право» - існує в правилах самого життя, «вн. порядок людських союзів»; «право юристів» - міститься в судових рішеннях; офіційне право – формується офіційними органами в законах.

  • Право як соціальне явище, що твориться самими індивідами та їх угруповуваннями. Існує не в законах, а в суспільстві. Право є феноменом, що утворюється у процесі людського спілкування та діяльності.

  • Право перебуває в нерозривному звязку з суспільними відносинами.

  • «багатогранність» права.

  • Норми, в т. ч. норми закону, можуть і не виконуватися, звичаї можуть виявлятися сиьнішими за закон. Право – це те, що існує в житті, а не те, що записано в законах, тобто система фактичних правовідносин. Закон повинен бути правовим, інакше він є недієвим, «паперовим» або, взагалі, свавільним.

  • Суддя чи громадянин мають узгоджувати свої дії не тільки з нормами закону, а й зпринципами гуманізму, справедливості.

  • Роль суду – виявляти, встановлювати, корегувати право. Переважає судова та адміністративна правотворчість.

Позитивні риси:

  • розгляд суспільства і права як єдиного цілого.

  • вивчення суспільних відносин, що регулюються правом.

  • Сукупність законів є лише одним з проявів права.

Негативні риси:

  • змішана зацікавленість з самим правом.

  • недооцінка в праві морально-гуманістичних засад.

Основні школи соціології права:

  • Гарвардська школа права (Паунд):

Право – основний інструмент соціального компромісу, право розуміється переважно як правопорядок, що протиставляється праву в законі.

  • Реалістична концепція права (Френк, Ллевелін, Коген):

Не визнає норм поведінки, виражених в законах і прецедентах. Ототожнює право з діяльністю судових органів. Нормативність права як його основна ознака відкидається. Суд чи адмін. орган творять право заново.

  • Солідаризм (Дюгі, Оріул):

Кожен клас суспільства виконує свою місію, є історично необхідним для забезпечення гармонії. Ідеї: стихійність виникнення права; роль законодавці – фіксація і закріплення норм; право, що випливає з соціальної солідарності, стоїть над державою і є обовязковим для неї; існує свобода відхилення від закону; субєктивного права не існує взагалі.

12. Інші підходи до праворозуміння (психологічна школа права, феноменологічна теорія права тощо).

Психологічна школа права (Петражицький, Тард). Один з напрямів буржуазної правової науки, що склалося на рубежі 20 ст.

Основні ідеї: Заперечує зумовленість права матеріальними умовами життя суспільства і визнає головними факторами виникнення права психологічні властивості характеру людей.

Право – це особливості явища індивідуальної психіки, особливості, пов’язані з правилами поведінки в суспільстві. Право розглядається як продукт різного роду психологічних установок, інстинктів (наприклад, владарювання і підпорядкування), емоцій.

Позитивні риси: звертає увагу на психологію, увага до психологічних аспетів права (правова психологія, культура, свідомість тощо).

Негативні риси: відриває від об’єктивної реальності та унеможливлює відрізняти право від інших соціально-регулятивних явищ, тобто одноосібний характер права. Психологічний суб’єктивізм; неможливість стуктурувати право; заперечення ролі держави у творенні права.

Феноменологічна теорія (Гуссерль, Алєксєєв).

Основні ідеї: Право – це явище, що має свій власний зміст, незалежний від будь-якого правового змісту, що виражає якусь політичну волю, ідеологічний принцип.

Предмет феноменології - опис актів свідомості в їхньому стосунку до об'єктів, а центральним поняттям — "інтенційність", тобто спрямованість свідомості на об'єкт. Але під свідомістю феноменологія розуміє "чисту" свідомість, абстраговану від людини і від суспільного середовища.

Додатково (не знаю чи треба)

Генетичний підхід: увага зосере­джується на процесах виникнення і формування права, його соціальної де­термінованості об´єктивними і суб´єктивними умовами життя суспільства.

Інструментальний підхід: дослідження права як специ­фічного регулятора соціальних відносин, за допомогою чого здійснюється і забезпечується державне управління суспільством.

Аксіологічний підхід: дослідження права як феномену культури, соціальної цінності. Правову дійсність вивчають крізь призму її відповідності досягнутому суспільством ступеню соціального про­гресу (дає можливість дати оцінку прогресивності правових явищ, виявити в них те, що відображає регресивні тенденції, гальмує суспільний розвиток).

Системний підхід: відображення правової дійсності як систе­ми (сукупності) правових явищ, що певним чином пов´язані й утворюють єдине ціле — правову систему. Статичний аспект - норми права, правовідно­сини, суб´єкти права, правопорядок тощо, а динамічний — правотворчість, реа­лізація норм права, їх застосування, правове мислення та інші правові процеси.

Поряд із зазначеними у правознавстві застосовують й інші підходи до праворозуміння — аналітичний, вольовий, класовий тощо. Історія і сучасність правових вчень мають багато таких прикладів. Разом з тим, незважаючи на певні відмінності в цих підходах, вони мають єдине — тією чи іншою мірою, в тій або іншій формі стосуються сфери свободи людини, способів та засобів її визначення, обмеження, оцінки, відокремлення від сваволі.