1. За суб'єктом:

народне (референдум);

органів держави (наприклад, Верховної Ради України, КМУ);

органів місцевого самоврядування;

окремих посадових осіб (наприклад, Президента, міністра);

трудових колективів (колективні договори);

суспільних (корпоративних) організацій (у випадках, передбачених законодавством даної держави: наприклад, вони приймають норми права в порядку санкціонованого, делегованого, спільного правотворчості);

2. За характером:

безпосереднє (наприклад, здійснюване народом у ході референдуму, органом держави в порядку реалізації безпосередньо встановленої для нього законом правотворческой компетенції);

делеговане (у порядку реалізації делегованих правотворческих повноважень, наприклад, делегованих органом виконавчої влади органу місцевого самоврядування);

санкціоноване (санкціонування органами держави звичаїв, норм, прийнятих корпоративними організаціями);

спільне (погоджене прийняття декількома суб'єктами правотворчості правового акту, наприклад, нормативного акту прийнятого МВС разом з Нацбанком і Мінфіном);

договірне (висновок нормативного договору);

що систематизує (упорядкування масиву діючих норм права, наприклад, при кодифікації);

поточне (повсякденний процес прийняття, зміни, скасування норм права як різновид постійної державної діяльності).

99 Поняття та основні риси системи права

Поляков: Норми права функціонують не самі по собі, а в рамках єдино системи, на основі якої здійснюється правове регулювання поведінки учасників суспільних відносин.

Система права – скл з правових норм та релевантних їм міжсуб’єктних правових відносин; представляє собою єдність функціонуючих в даному суспільстві правових нормовідносин.

Система норм права – це сукупність взаємопов’язаних між собою правових норм. основний елемент такої системи – норма права, які об’єднуються в більш загальні структурні підрозділи системи – інститути, підгалузі та галузі норм права. В системі норм права можна також виділити приватне та публічне право.

Нерсесянц: Система права – юридико-доктринальна категорія та конструкція, що включає в себе норми права та об’єднуючі їх правові інститути та галузі права.

Єдиним системним елементом права є норма права. Однорідні відносини регулюються одно порядковими нормами.

Нерсесянц стверджує, що у Давіда «правова сім*я» - це «сім*я систем права», в нашій літературі під «правовою сім*єю» розуміється «сім*я правових систем». Так вийшло внаслідок перекладу його книги російською мовою. Під впливом цього переводу багато авторів почали тлумачити «систему права» та «правову систему» в якості різних правових категорій, розглядаючи «правову систему» як більш широке правове явище, ніж традиційне поняття «система права». Під правовою системою почали розуміти сукупність всіх правових явищ та понять.

Кельман: При характеристиці системи права необхідно пам’ятати, що вона є явищем об’єктивного характеру, що укладається не довільно, а у зв’язку із системою існуючих суспільних відносин. Система права показує, із яких частин складається право і як вони співвідносяться між собою.

Отже, в основі системи права - норми права, що групуються у середині її як цілісні композиції. Вони відбивають у системі права такі якості, як об’єктивність, узгодженість правових норм, їхню єдність, розходження, спроможність відокремлення та ін. Правові норми, крім іншого, забезпечують динамізм системи права, роблять рухливими її елементи, забезпечуючи тим самим усталеність системи права в цілому.

Будь_яка система передбачає два основних компоненти:

• структуру — обумовленість і «набір» стосовно самостійних елементів в рамках єдиного (процесу, явища)

• взаємодію елементів структури.

Система права — об’єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, яка полягає в єдності і погодженості усіх юридичних норм та диференціації їх за галузями, підгалузями та інститутами.

Риси системи права:

1. об’єктивність: Сформована суспільними відносинами і не залежить від волі законодавця. Система права не може створюватися по суб’єктивному рішенню людей, оскільки обумовлена реально існуючою системою сусп.-х відн-н. В «мертвих» законах як правило не враховуються об’єктивні потреби суспільного життя.

2. єдність та взаємозв’язок норм: не можуть існувати ізольовано, будь-який елемент, що вилучений із системи права, втрачає системні функції, а як наслідок і соц значимість

3. цілісність: система права охоплює всі норми, що діють в тій чи іншій країні, і представляють собою комплекс, що складається з норм права

Кельман

Система права має такі характерні риси:

— розкриває внутрішню побудову, організацію права, співвідношення його структурних елементів;

— має об’єктивний характер (відображає реальний стан суспільних відносин);

— складові елементи відпов усім вимогам системності, підлягають процесам інтеграції та диференціації;