Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСПИТ ЗТП by Gireva.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.07 Mб
Скачать

8. Поняття типу праворозуміння.

Праворозуміння – це процес і результат цілеспрямованої розумової діяльності людини, спрямованої на пізнання права, його сприйняття (оцінку) та формування ставлення, відношення до права як до соціального явища.

Це те, яким чином право втілюється у свідомості людини.

Існують різні образи права, різні його концепції. З цих різних теорій можна виділити найбільш типові теоретичні уявлення про те, що є право.

Тип праворозуміння – це певний образ права, який характеризується сукупністю найбільших загальних теоретичних ознак права і найбільш загальних ознак практичного до нього відношення.

9.Природноправове праворозуміння: загальна характеристика.

Природно-правовий тип, юснатуралізм (Демокріт,Сократ, Фома Аквінський, Фуллер, Кауфман, Кант,Монтескьє).

Бере початок ще в Стародавній Греції та Римі – право як природна закономірність. Під час Середньовіччя – теологічне обґрунтування, тобто право як воля Бога. У добу Відродження право зв’язали з безпосередніми правами та свободами людини. Після другої СВ природні права людини як правовий ідеал, на який необхідно рівнятися позитивному праву – так звана ідея відродженого природного права.

Основні ідеї:

  • Право як виразник моралі, справедливості, а закон – як закріплення волі держави.

  • Не закон дає силу праву, а право утверджує закон

  • Право - не тільки закони, санкціоновані державою, а й інші правила поведінки, що пішли від моралі, справедливості, ідей гуманізму.

  • Право існує незалежно від держави, історично передує державі, виникло з природи людини.

  • Природне право вічне, незмінне, притаманне всім людям.

  • Природними і невідчужуваними правами людини є права на свободу, рівність , власність.

  • Природні закони відповідають людським інтересам і розуму.

  • Закон має відповідати праву.

  • Природне право – постійне; позитивне право залежить від природного і має відповідати йому.

Позитивні риси:

  1. Ідея природних невід’ємних прав людини.

  2. Розрізнення права і закону, природнього і позитивного право.

  3. Поєднання права і моралі.

Негативні риси:

  1. Не завжди розріняти право як справедливе чи несправедливе.

  2. Суб’єктивність.

  3. заперечення ролі держави у встановлені та охороні права.

За джерелом формування природних прав людини розрізняють такі доктрини:

  • Неотомізм, неопротистанцизм (природне право одержане від Бога)

  • Неогегельянство (природне право-результат гармонії обєктивного розуму та самої ідеї права)

  • Неокантіанство (природне право виникло з чистої ідеї)

  • Екзистенціалізм (природне право походить з існування абстрактної людини)

  • Германевтика (природне право розглядається з історичного праворозуміння)

10. Позитивістське праворозуміння.

Позитивістський тип (Берг, Конт - засновник,Коркунов, Остін,Шершеневич).

Виникла у 19 столітті як опозиційний «природному праву».

Основні ідеї:

  • Право – загальнообов’язкові формальновизначені правила поведінки, що встановлюються та забезпечуються державою. Право проявляється у законах, піддзаконих актах законодавчих органів держави.

  • Ототожнює право і закон.

  • право творять нормотворчі органи, корегуються законодавцем та іншими компетентними органами

  • суд лише застосовує норму права.

Позитивні риси:

  • встановлення стабільності, правопорядку; режим законності.

  • детальне вивчення догми правоструктури, норми права, підстав юридичної відповідальності.

  • наявність класифікації норм і нормативно-правових актів. прагнення до несуперечності, ясності, чіткості чинного законодавства.

Негативні риси:

  • штучна відокремленість права як системи від фактичних суспільних відносин, від суспільства

  • невизнання позадержавного права (міжнародного, корпорантивного і т.д.).

  • ігнорування природних прав, моралі; відсутність можливості моральної оцінки правових явищ.

  • ототожнення права і закону, яке обмежує круг можливих джерел права.

  • Догматичність.