69. Види правосвідомості

Правосвідомість – форма суп.свідомості, змістом якої є сукупність понять, ідей і принципів про сутність права та всіх пов’язаних з ним явищ.

За суб.можна поділити:

• індивідуальна – окремої особи, формується під впливом ЗМІ, шляхом усвідомлення сусп.досвіду; визначається правовими сусп.відносинами, с-мою чинного права, з одного боку, а з іншого – правовою культурою с-ства

• групова – певних соц.груп, формується навколо певної ідеї, окремого пр.акту тощо (правосвідомість сусп.групи, гром.ор-ції, партії тощо), по суті є узагальненою х-кою правосвідомості окремих індивідів

• суспільна – притаманна більшості членів с-ства, що є носіями нац.пр.культури, відображає сусп.мету і завдання пр.регулювання; знаходить прояв у ході проведення загальних акцій: виборів до парламенту, обрання глави д-ви, проведення референдуму або загальнонаціонального опитування.

• Повсякденна правосвідомість, притаманна більшості членів суспільства, формується в повсякденному житті у сфері правового регулювання. Вона складається стихійно, під впливом особистого досвіду. Повсякденна правосвідомість — уявлення, емоції, настрої з приводу права і законності, що поширені серед загалу. Ці почуття виникають під впливом безпосередніх умов життя людей.

• Професійна правосвідомість, яка складається в ході спеціальної підготовки та в процесі здійснення практичної юридичної діяльності. Це правосвідомість юристів-практиків. Професійна правосвідомість — поняття, уявлення, переконання, традиції, стереотипи, що складаються в середовищі професіоналів-юристів.

• Науково-теоретична правосвідомість, яка притаманна вченим-юристам, які займаються вирішенням теоретичних питань у правовій сфері. Формується на базі широких і глибоких правових узагальнень, знань закономірностей тощо.

70 Поняття правової культури та її види

Правова культура являє собою різновид загальної культури (що складає з духовних і матеріальних цінностей, що відносяться до правової дійсності. При цьому правова культура включає лише те, що є в правових явищах щодо прогресивного, соціально корисного і коштовного. Вона не тільки результат, але і спосіб діяльності, і в цьому змісті духовна правова культура розуміється як спосіб мислення, норми і стандарти поводження.)

Як і правосвідомість, правова культура підрозділяється на

-правову культуру суспільства,

-групи (колективу)

-індивідуальну правову культуру (особистості).

Правова культура диктує кожної особистості принципи правової поведінки, а суспільству - систему правових цінностей, правові ідеали, забезпечують єдність і взаємодія правових інститутів та установ.

Правова культура - показник рівня і особливостей правового розвитку суспільства, дзеркало його правосвідомості.

за рівнем та глибиною пізнання правових явищ:

-побутова (невисокий рівень узагальнення правових знань, які використовуються у повсякденному житті)

-професійна (притаманна особам які професіонально займаються правовою діяльністю, мають глибоке знання законодавства)

-теоретична (сукупність наукових знань про сутність права, механізм правового регулювання (у науковців-правознавців))

за характером існування правової культури:

-відкрита (взаємодіє з іншими правовими культурами, сприймає надбання інших культур)

-закрита (обмежується власним надбанням як єдино правильним)

за характером прояву:

-зовнішня правова культура (юридична діяльність та її наслідки)

-внутрішня (особисті переконання, почуття та уявлення про правові категорії)