62 Проблема колізій національного та міжнародного права, способи їх розв’язання.

Колізія права як явище породжується двома чинниками: наявністю іноземного елемента у цивільно-правових відносинах і різним змістом цивільного права у різних державах, з якими пов'язані відповідні пра­вові відносини. Колізійні норми — це правила вибору права. Подолання колізії — основне завдання міжнародного приватного права.

Колізія прав вирішується тим, що економічно пануючий клас – власник засобів виробництва – бере в свої руки державну владу і проводить своє право у формі законів, надає йому всезагального характеру і вимагає обов’язкового виконання встановлених ним законів від всіх членів суспільства під страхом державного примусу.

Б. Хойер «Европейська співдружність є об’єднання держав, що прагнуть до політичної і економічної єдності за часткової відмови від своїх національних суверенітетів». Але з іншого боку вступаючи в ЄС, держава проявляє ознаки своєї незалежності, бо робить це добровільно. ЄС деякі вчені називають наднаціональним об’єднанням через такі особливості – широта компетенцій його органів, обов’язковість їхніх рішень безпосередньо для громадян держав-членів та ін.. Важливим аспектом також є приведення національного законодавства у відповідність з нормами загальноєвропейського.

Існує 3 підходи до співвідношення національного і міжнар права: один дуалістичний і два моністичних.

а. дуалістичний напрямок (Тріпель, Анцілотті, Оппенгейм) розглядає між нар і нац. право як самостійні правові системи, що не знаходяться в підпорядкуванні. Згідно з цією теорією вказані системи права не можуть вступати в конфлікт. Блищенко в своїй праці «Міжнародне та внутрідержавне право» стверджував «дуалістична теорія має в собі ряд позитивних моментів, оскільки виходить з визнання суверенітету держав та відображає загальнодемократичний характер міжнародних відносин».

Моністичні (визнання єдності цих правових систем):

б. прибічники примату національного права знаходились під впливом Гегеля, який вважав, що «держава є абсолютною владою на землі» і ця влада в силі змінювати міжнародне право. Представники Цорн, Даневський, Кауфман розглядали міжнародне право як суму національних прав різних держав. Зараз ця теорія не має широкого поширення.

в. верховенство міжнародного права над національним. Кельзен, як представник радикального монізму виходить з існування однієї системи права з «вищим правопорядком» та «підпорядкованими» національними порядками. Будь-яка норма нац. права, що протирічить між нар праву, є мізерною в між нар-правовому плані, взагалі не існує. Але державний суверенітет та міжнародне право передбачає один одного.

В дійсності ж суверенітет не заперечує взаємозалежність держав, але означає непідкорення однієї державі іншій, але не міжнародному праву.

63. Поняття правового регулювання

Правове регулювання – це цілеспрямований вплив на поведінку людей і відносини за допомогою правових засобів. На думку Алєксєєва, юрист повинен розуміти правове регулювання як різносторонній вплив на суспільні відносини всіх правових явищ, в тому числі правових ідей, принципів правового життя суспільства.

Ознаки правового регулювання:

1) правове регулювання — різновид соціального регулювання;

2) за допомогою правового регулювання відносини між су­б'єктами набувають певної правової форми

3) правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;

4) правове регулювання здійснюється за допомогою право­вих засобів, які забезпечують його ефективність;

5) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.