47. Органи законодавчої влади: поняття, функції, повноваження.

Законода́вча вла́да— одна з трьох незалежних складових державної влади, поряд з виконавчою та судовою владами. Законодавча влада відповідає за обговорення і проголошення законів, а також за перевірку роботи виконавчої та судової гілок влади.

В умовах репрезентативної демократії законодавчу владу переймає парламент (збори представників). В державах з елементами прямої демократії в ролі законодавця може виступати народ.

ЗАКОНОДАТЕЛЬНАЯ ВЛАСТЬ - в соответствии с теорией разделения властейодна из трех уравновешивающих друг друга властей в государстве. ЗАКОНО ДАТЕЛЬНАЯ ВЛАСТЬ осуществляет исключительное право издавать нормативные акты, обладающие высшей после конституции, юридической силы

- законы. Кроме того, ЗАКОНОДАТЕЛЬНОЙ ВЛАСТИ принадлежит право принятия бюджета и финансовых законов и право контроля за деятельностью исполнительной власти - правительства. В парламентарных странах исполнительная властьнесет ответственность перед ЗАКОНОДАТЕЛЬНОЙ ВЛАСТЬЮ. Органом ЗАКОНОДА ТЕЛЬНОЙ ВЛАСТИ является парламент. Иногда под ЗАКОНОДАТЕЛЬНОЙ ВЛАСТЬЮпонимают только полномочие высших органов государственной власти изда вать законы.

Чинна Конституція України визначає Верховну Раду України як єдиний загальнонаціональний постійно діючий, колегіальний, виборний орган законодавчої влади

• 450 нардепів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 р (ст 75-76 КУ). є повноважною за умови обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу -300 депутатів

• Риси п-ту в Укр- винятковість як єдиного органу законодавчої влади у державі, універсальність у системі органів державної влади, що зумовлена, насамперед, унітарним характером нашої держави, тобто державним устроєм, поділом державної влади на законодавчу, виконавчу, судову, внутрішньою структурою парламенту та іншими обставинами.

• Нині в Україні не існує інших органів законодавчої влади і загальнонаціональних або місцевих, крім Верховної Ради України.  єдиність

• Не передбачена й можливість делегування нею своїх законодавчих повноважень.

• ВРУ є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, оскільки вона має право представляти весь Український народ - громадян України всіх національностей і виступати від імені всього народу. Це випливає як із преамбули Конституції та її змісту, так і з назви парламенту - "Верховна Рада України".

• Колегіальний характер (полягає насамперед у її складі й порядку роботи).

• Рішення Верховної Ради приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування (ст. 84 Конституції).

• Виборний характер українського парламенту, як і парламентів інших країн, полягає в тому, що він формується виключно шляхом виборів (вільнимі і демократичні). Вони проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

• Постійно діючий характер - на п'ять років і повноваження - на постійній основі.

• Верховна Рада України працює сесійно. (ст. 82 КУ)

Функції:

ВРУ здійснює пріоритетний вид державної влади — законодавчу владу, бере участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, є загальним представником народу І виразником його волі. Парламент України має багатогранні відносини з іншими органами державної влади та із суб'єктами політичної системи; політичними партіями тощо.

Повноваження

[Читайте розділ 4 КУ – ВРУ]

До повноважень та завдань ВРУ належать:

1. внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІІ цієї Конституції;

2. призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

3. прийняття законів;

4. затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

5. визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

6. затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

7. призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

8. заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9. оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

10. усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;

11. розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

12. надання згоди на призначення Президентом України Прем’єр-міністра України;

13. здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції;

14. затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

15. призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених цією Конституцією;

16. призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

17. призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

18. призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

19. призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;

20. призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

21. призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

22. затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України.

У своїй діяльності Верховна Рада України керується Конституцією України, Законами України, Регламентом Верховної Ради України (який приймається відповідним законом), Законом про вибори народних депутатів, а також міжнародними Актами.

Особливості виборчої с-ми:

• мажоритарна (до березня 1990)в умовах тотвлітаризму

• мажоритарна в умовах «крайнього плюралізму» (до 1997)

• змішана (з 1997)

• пропорційна з закритами партсписками (з 2007).

Ще деякі аспекти, які треба згадати – Голова (спікер), заступник, комітети ВРУ, поняття фракцій (нардепи можуть добровільно об'єднуватися у фракції за умови, що до складу кожної з них входить не менш як 15 депутатів), коаліцій.

Найбільш актуальними проблемами подальшого розвитку і вдосконалення українського парламенту, з точки зору його якісного і кількісного складу, є, зокрема: структуризація більшості складу парламенту на партійній основі; представництво в парламенті юристів за фахом, представників інших гуманітарних професій, жінок, молоді, робітників і селян; вдосконалення виборчої системи з метою забезпечення обрання конституційного складу парламенту (450 народних депутатів) у найбільш стислі строки; недопустимість одночасного проведення кількох видів виборів (народних депутатів України, Президента України та місцевих виборів), оскільки це істотно впливає на рішення і виборців, і кандидатів, ускладнюючи їх прийняття; забезпечення значно більшої наступності у складі парламенту під час кожних виборів, оскільки при оновленні складу парламенту більше ніж на половину, що мало місце під час формування складу Верховної Ради IV (XV) скликання, двох останніх скликань (XII і XIII), об'єктивно потрібен досить тривалий час (до 1-2 років) для досягнення парламентаріями і парламентом загалом необхідного професійного рівня.