- •1. Зародження загальнотеоретичного правознавства та етапи його розвитку.
- •2. Виникнення теоретичних знань про право в Україні
- •3. Загальна теорія права в радянський період вітчизняної історії.
- •4. Загальна теорія права в умовах незалежної України.
- •5. Предмет загальної теорії права.
- •6. Місце загальної теорії права в системі юридичних наук.
- •7. Багатоманітність розуміння права та її причини і наслідки.
- •8. Поняття типу праворозуміння.
- •9.Природноправове праворозуміння: загальна характеристика.
- •10. Позитивістське праворозуміння.
- •11. Соціологічне праворозуміння.
- •12. Інші підходи до праворозуміння (психологічна школа права, феноменологічна теорія права тощо).
- •13. Типи праворозуміння і вітчизняне загальнотеоретичне правознавство: історія і сучасність.
- •14. Проблема створення універсального поняття права. Інтегративна юриспруденція.
- •15. Загальносоціальні (соціопсихологічні і соціокультурні) умови виникнення права.
- •16. Проблема додержавного права. Вплив на її вирішення підходів до праворозуміння.
- •17. Фази правової еволюції. Первісне право та його форми.
- •18 Раннє звичаєве право як активний фактор політогенеза і утворення держави
- •Роль держави у процесі становлення і розвитку права.
- •20. Природні невідчужувані права людини: поняття та значення.
- •21. Суспільство та його інститути.
- •22 Громадянське суспільство: поняття, ознаки та структура.
- •23 Засоби і способи контролю громадянського суспільства над державою.
- •24 Межі втручання держави в громадянське суспільство, приватне життя особи.
- •Статья 8
- •25 Поняття соціального регулювання та його типи (види).
- •26 Місце права в системі соціального регулювання.
- •27 Право і мораль. Право і звичаї. Право і корпоративні норми. Право і релігія.
- •28 Функції права в суспільстві. Справедливість і право. Рівність і право. Свобода і право.
- •29. Право і культура. Культура права.
- •30 Суспільні кризи і право. Правові реформи, їх необхідність і ефективність.
- •31 Поняття держави та її специфічні ознаки.
- •32 Взаємодія держави і права та її аспекти. Сфери і способи впливу держави на право та права на державу.
- •33 Правове забезпечення принципу розподілу влади. Функціональний, інституціональний та особистісний розподіл влади.
- •34. Монархічна форма правління та її види.
- •Види: абсолютні та обмежені(дуалістичні та парламентські)
- •35 Характеристика республіканських форм правління.
- •36 Вплив форми державного правління на процес становлення, функціонування і розвитку права.
- •37 Характеристика форми державного правління в Україні.
- •38 Поняття форми державного устрою.
- •39 Унітарна держава і право.
- •40 Особливості правового регулювання у державах з федеративним устроєм.
- •41 Поняття державного режиму та його види.
- •42 Демократія як оптимальне середовище для правотворення, функціонування і розвитку права.
- •43 Авторитарний режим і право.
- •44 Право в тоталітарних державах: ідеологічні міфи і реальність.
- •45. Режим надзвичайного стану і право.
- •46 Поняття механізму держави та його структура. Правове забезпечення механізму держави.
- •47. Органи законодавчої влади: поняття, функції, повноваження.
- •48. Принципи законотворчості та її межі.
- •49. Органи виконавчої влади і правотворчість. Межі правотворчості органів виконавчої влади.
- •50. Судова влада та її місце в механізмі держави
- •51. Поняття та класифікації функцій держави
- •Відповідно до принципу розподілу влади:
- •52. Правове забезпечення функцій держави.
- •53. Внутрішні функції держави і право
- •54. Зовнішні функції держави і право.
- •55. Витоки ідей правової держави. Її поняття, основні ознаки
- •56. Правова і соціальна держава: співвідношення. Історія становлення соціальної правової держави.
- •57. Концепції правової держави (Rechtssfaat) і верховенства права (rule of law): відмінність і спільні риси.
- •Верховенство Конституції
- •Незалежність суду і суддів.
- •58. Соціальна правова держава в Україні: стан та перспективи
- •59 Поняття правової системи
- •60. Критерії класифікації правових систем
- •61 Національні (внутрішньодержавні) і міжнародні правові системи.
- •1) По предмету регулювання.
- •2) За способом створення правових норм.
- •3) За джерелами права (формам втілення міжнародних норм).
- •4) По суб'єктах права.
- •5) За способом забезпечення виконання норм.
- •62 Проблема колізій національного та міжнародного права, способи їх розв’язання.
- •63. Поняття правового регулювання
- •64 Предмет правового регулювання. Методи, способи і типи правового регулювання.
- •65. Стадії правового регулювання
- •1. Видання законотворчим органом державних нормативних актів.
- •2. Індивідуалізація і конкретизація прав і обов’язків.
- •3. Реалізація тих прав і обов’язків конкретних суб’єктів.
- •66 Поняття механізму правового регулювання та його структура.
- •67. Правове регулювання і правовий вплив
- •68 Поняття і структура правосвідомості.
- •69. Види правосвідомості
- •70 Поняття правової культури та її види
- •71. Національна правосвідомість і правова культура: історичні особливості формування та сучасний стан.
- •72 Правовий нігілізм: поняття, причини існування.
- •73. Поняття та основні ознаки правовідносин
- •74 Види правовідносин
- •75. Склад (структура) правовідносин
- •76. Суб’єкти правовідносин. Поняття правосуб’єктності.
- •77. Зміст правовідносин. Об’єкт правовідносин
- •78. Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин
- •79 Поняття правової норми та її ознаки.
- •- Має завжди загальний характер, тобто це таке розпорядження, що адресоване безлічі індивідуально не визначених суб'єктів і розраховано на багатократність застосування за певних життєвих обставин.
- •80 Структура правової норми.
- •81 Види правових норм.
- •3.За функціями
- •4. За способом встановлення правил поведінки
- •5.В залежності від походження, способу об’єктивації
- •82 Соціальне буття правових норм (зовнішній вираз правових норм). Неписані і писані форми буття (виразу) правових норм.
- •83 Поняття та види джерел права.
- •84 Правовий звичай. Звичаєве право.
- •85 Судовий прецедент.
- •86 Релігійні форми права.
- •87 Судова практика, її значення в нормативному регулюванні.
- •88 Фактори, які обумовлюють різноманітність форм права.
- •89. Джерела права в сучасній Україні. Роль прецеденту в правовій системі України.
- •90 Поняття та ознаки нормативно-правового акта.
- •91 Види (класифікація) нормативно-правових актів.
- •92.Поняття та ознаки закону як акту вищої юридичної сили
- •111. Поняття та ознаки нпа
- •Приймається з дотриманням процедури
- •93 Різновиди законів. Особливості Конституції як основного закону.
- •95. Дія нормативно-правових актів у просторі та за колом осіб.
- •96 Поняття правотворчості, її відмінності від правотворення
- •97 Принципи і функції правотворчості
- •98 Види правотворчості
- •1. За суб'єктом:
- •2. За характером:
- •99 Поняття та основні риси системи права
- •100. Структурні елементи системи права
- •Норма права:
- •101. Критерії поділу системи права на галузі права
- •102. Публічне та приватне право
- •103. Система права і система нормативно-правових актів: співвідношення і взаємозв’язок
- •104. Систематизація законодавства
- •105. Поняття реалізації права та її форми
- •106. Застосування права та його особливості. Ознаки правозастосовчої д-сті
- •107. Стадії застосування права
- •108 Акти застосування права та їх види
- •109. Прогалини в нормативних актах та способи їх переборення. Аналогія права і аналогія закону.
- •110 Юридична колізія
- •111. Буква і дух права в процесі його застосування
- •112 Поняття тлумачення права
- •113 Суб’єкти тлумачення. Види тлумачення за суб’єктами
- •114. Способи (прийоми) тлумачення
- •115. Тлумачення норм права за обсягом
- •116 Функції тлумачення.
- •117 Акти тлумачення права: їх правова природа та значення в нормативному регулюванні.
- •118. Рішення Конституційного Суду України як акти тлумачення норм права.
- •119 Поняття правопорушення: теоретичні підходи до його розуміння
- •120 Ознаки правопорушення. Склад правопорушення
- •121 Види правопорушень та їх причини
- •122 Соціальні відповідальність та її види
- •123 Поняття юридичної відповідальності та її ознаки.
- •124. Підстави та принципи юридичної відповідальності.
- •126 Незнання закону і юридична відповідальність.
- •127 Поняття законності: різні теоретичні підходи
- •128 Принципи законності. Гарантії законності
- •129. Поняття правопорядку. Структура правопорядку.
2. Виникнення теоретичних знань про право в Україні
У вітчизняній науці фахові досліди в галузі енциклопедії права почалися із заснуванням перших в Україні університетів у Львові (1661), Харкові (1805), Києві (1834), Одесі (1865), Чернівцях (1875). Тогочасні ВНЗ не мали чіткого українського характеру, а були підпорою шовіністичної політики імперських урядів Росії та Австрії. Українська юридична наука не відмежовувалася від російської, а на заході – від австрійської.
На початку становлення російська юридична наука несильно відрізнялася від австрійської, оскільки за зразок насамперед бралися концепції німецьких вчених. Проте згодом російська юридична наука почала створювати власні оригінальні наукові школи і напрями. У цьому українські вчені взяли найактивнішу участь, з чим пов’язані численні здобутки російських університетів.
У 1804 році філософсько-правові проблеми розглядалися в рамках дисципліни «Умозрительная и практическая философия», а теоретико-правові аспекти входили до предмету кафедри природного, політичного і народного права. У подальшому вивчення загальнотеоретичної юриспруденції набирало обертів, з 1835 року в кожному університеті передбачалася кафедра з дисципліни «Енциклопедія, або загальний огляд системи законодавства».
У 1839 році була видана «Енциклопедія законознавства» професора Київського університету Неволіна, яка була першою працею загально-юридичного характеру.
У 1863 році, епоху буржуазних реформ, створено кафедру «енциклопедія права».
Спершу погляди на енциклопедію права були відносно однорідними, проте згодом вони розділилися:
- загальне вчення про право, що охоплює весь зміст правознавства в єдності та системі;
- гносеологічна наука/теорія юридичного пізнання, об’єкт якої – правознавство;
- окрема наука з предметом і методом;
- навчальна дисципліна.
Представники:
Принципи природно-правової теорії: Десницький, Козельський.
Юридичний позитивізм: Градовський, Романович-Славатинський.
Соціологи: Кістяківський, Капустін.
Психологічна школа: Петражицький.
Інтегративний підхід: Алексєєв, Котляревський.
3. Загальна теорія права в радянський період вітчизняної історії.
Незважаючи на пріоритетність усього класово-державного право продовжувало лишатися на першому місці. Наприкінці 30-х у навчальних курсах співвідношення почало приводитися відповідно до існуючої ідеології. Відбувалася політизація - проникнення марксистських ідей у право. (Всесоюзна нарада з питань науки радянського права і держави 1938 року – доповідь Вишенського з критикою «буржуазної науки права»).
Питання права у загальнотеоретичній юриспруденції Радянського Союзу відсунулися на другий план. Глибокій політитизації правознавства сприяла сталінська установка про те, що кожний спеціаліст у будь-якій галузі науки має бути «політиком-суспільником». Також негативно вплинули розмірковування Сталіна на XVIII з’їзді про недооцінку ролі і значення соціалістичної держави, що виникла на ґрунті «беспечного отношения к вопросам теории государства».
Як результат було зроблено перетворення – загальна теорія держави та права (провідне місце посідали проблеми держави, питання права відсунулось на другий план). Негативні наслідки ідеологізації та політизації загальнотеоретичної юридичної науки яскраво виражені в першому офіційному підручнику «Теория государства и права», підготовленому радянськими всенами-юристами С.А. Голунським і М.С. Строговичем (1940рік).
Протягом наступних майже чотирьох десятиліть теорія держави та права фактично була відірвана від своєї юридичної основи та орієнтована на пропаганду панівної ідеології та політики правлячої партії. І лише в останній чверті минулого століття ситуація почала змінюватись.
Істотне значення для відходу від коментаторства і схоластики мала дискусія 70-80-х про праворозуміння. Вона, хоч і не відразу, привела до позитивних зрушень у доктринальній правосвідомості. Дискусія мала багато аргументів щодо того, що держава є інструментом, який не скільки встановлює, скільки формулює або виводить право з існуючої дійсності; держава є винятковим творцем законів, а не права; вона має монополію на законотворчість, а не на правотворення.