31 Поняття держави та її специфічні ознаки.

За Поляковим: Держава – розвинена форма політичної організації суспільства, що має загально-соціальні ознаки (характерні всім первісним суспільствам) та специфічні.

1. Загально-соціальні ознаки:

1). Наявність групи людей, пов’язаних між собою дух., ек., політ., етнічними, правовими та іншими комунікативними відносинами та публічною владою (верховна, легітимна, правова), котра регулює публічні відносини.

2). Будь-яка соціальна влада основана на управлінні поведінкою інших суб’єктів і включає підпорядкування (тобто, така влада має бути легітимною).

3). Нерозривно пов’язана правом.

2. Специфічні ознаки:

1). Природа влади (згадане «підпорядкування» тепер відрізняється існуванням апарату влади, який складається з професіоналів і створює правові тексти).

2). Наявність спеціального апарату, котрий займається видатками та прибутками, державними прибутками.

3). Територіально-організована влада.

4). Атрибутивні ознаки (гімн, прапор..)

5). Внутрішні глибинні ознаки.

Поляков стверджує, що держава – це історично необхідна форма матеріального і духовного існування певного народу як політично-правового союзу.

Термін «держава» в юридичній та іншій науковій літературі тлумачать по-різному. Його розглядають у субстанціональному, атрибутивному, інституційному та міжнародному значеннях.

У субстанціональному значенні держава — це організоване в певні корпорації населення, що функціонує у просторі й часі.

В атрибутивному значенні — це устрій певних суспільних відносин, офіційний устрій певного суспільства, його оформ­лення.

В інституційному значенні — це апарат публічної влади, дер­жавно-правові органи, що здійснюють державну владу.

У міжнародному значенні державу розглядають як суб'єкт міжнародних відносин, як єдність території, населення і суспільної влади.

Отже, держава— це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорід­ному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і при­мусу, здатна з допомогою права робити свої веління загально­обов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

Держава - спільність людей, пов’язяних між собою духовними, економічними, політичними, етнічними, правовими та іншими комунікативними відносинами та публічною владою, яка, будучи верховною, легітимною і правовою, регулює суспільні відносини, у тому числі використовуючи примус.

До основних ознак держави відносять:

- суверенітет держави - це верховенство, самостійність, повнота, єдиність і неподільність влади в певній державі у межах її території, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішніх відносинах.

- територіальне розселення населення країни. Населення в державі розселене по всій її території, яка поділяється на адміністративно-територіальні чи політично-територіальні одиниці. Політична влада держави, її суверенітет поширюється на всіх людей, що живуть на її території.

- наявність апарату управління і примусу. Держава має спеціальний апарат - систему законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів, а також відповідні матеріальні засоби для виконання своїх завдань. До них належать: армія, поліція (міліція), виправні установи, служби національної безпеки, підприємства, установи та інші організації.

- здатність видавати загальнообов'язкові правила поведінки. Держава встановлює загальнообов'язкові для всього населення правила поведінки і закріплює їх у нормах права.

- здатність збирати податки, робити позики і давати кредити. Держава збирає податки, що використовуються для утримання організацій державного механізму, які не виробляють товарів і не надають платних послуг.

- спроможність виражати і захищати інтереси певної частини населення. У соціально неоднорідному суспільстві влада виражає та захищає інтереси певної частини населення, носії влади в організаційному відношенні відокремлені від громадянського суспільства.