28 Функції права в суспільстві. Справедливість і право. Рівність і право. Свобода і право.

Врегулювання поведінки суб’єктів, які відбиваються у суспільних відносин. Іншими словами регулювання поведінки з метою врегулювати сусп. Відносини.

Загально соціальні: орієнтуюча, виховна, інформаційна, гносеологічна,оціночна, гуманістична

Спеціальні: охоронна, регулятивна

Категорії рівності, свободи і т.д – певні цінності, які супроводжують життя кожної людини. Вони є різні: аксіологія виводить піраміди цінностей. Для чого і заради чого вона готова жити і поступатись чимось – це і є ці унівнерсалії свободи, рівності, справедливості.  Це те, чого вона прагне, але об’єктивно досягти не може. Юо право конструюють люди, а люди мають свої вади, які відбиваються на діючому праві. Тому що інтереси однієї групи людей можуть не співпадати з інтересами інших людей.

Рівність і право – нібито апріорі: якщо є правова норма робити те і те – то всі рівні перед цією нормою. Але на практиці через складність нашого суспільства не є так. Ідеологія, яка завжди відбивалась у цьому коригує цю рівність.  (напр. боротьба патриціїв та плебеїв).

Але в природі рівності немає. Тобто можна говорити лише про правосуб’єктність, тобто рівність у правових можливостях. Рівність формальна, яка і є цінністю в праві, заради якої воно і повинно існувати. Рівності можливостей та рівності відповідальностей.

Право і справедливість. Римляни – кожному за належне. Ми різні за статками та за працею. Тому говорити, що  треба всім давати однаково неможна.  Тому в ідеалі справедливість є мистецтвом нерівності. І справедливим буде слабких захищати, хворих звільняти від роботи,герою – почесті.

Наприклад людина, що просто вкрала хліб, і вкрала хліб, щоб прогодувати своїх дітей: ми судитимемо їх по-різному.  (читати Полякова ст. 356-357) 

Несправедливе право ми не приймемо, не зрозуміємо, не будемо йому підкорятись. Розглядаючи співвідношення свободи і права, природного і громадянського права, Локк відкидав твердження Гоббса, що це протилежні, несумісні явища. Він зауважував, що метою закону є не знищення чи обмеження свободи, а навпаки — її збереження й розширення. Свобода людей в умовах існування системи правління полягає в тому, щоб жити згідно з приписами законів, загальних для кожного і встановлених законодавчою владою.

Закони, що встановлюються державою, повинні, на думку Локка, відповідати вимогам природного права, бо люди, переходячи до громадянського стану, не повністю відмовляються від природних прав. Вони залишають за собою право на життя, на володіння майном, свободу і рівність.

Якщо громадянські закони відповідають природному праву, то закони стають правовими. І навпаки, якщо така відповідальність відсутня і в системі управління превалюють деспотизм і свавілля, то люди можуть чинити опір незаконним діям державних властей і вимагати зміни форми правління.

На підставі узагальнень різних визначень права, які репрезентують різні напрями вияву його природи, заслуговують на увагу такі дефініції:

— право — це принцип формальної рівності людей у суспільних відносинах;

— право — це загальна і необхідна форма свободи у суспільних відносинах людей;

— право — це загальна справедливість.

Отже, смисловими компонентами права, його об'єктивними сутнісними особливостями, принципами є формальна рівність, єдиний масштаб, рівна міра свободи індивідів та загальної справедливості, які загалом виражають природу, сенс і специфіку права, фіксують розуміння права як самостійної сутності.