26 Місце права в системі соціального регулювання.

Право – один із видів соц.рег, що має певні особливості, що виділ його в окр. вид. Під дією права рег сусп. відносини  правовідносини.

В різні часи право як соц. рег розглядали по-різному:

1. Соц-клас нормативний регулятор, державний регулятор

• Регулює сусп. віднос в і-сах класу «при владі»

• Метою такого рег є охорона і розв відповідного екон устрою

• Тобто, право використ в потрібному класі руслі

Не лише сусп. віднос залежать від правил поведінки, а й навпаки фактична поведінка може впливати на зміну, розв, бла-бла (зворотній зв’язок)

Соціальне регулювання — це система засобів, спрямованих на впорядкування поведінки людей, їхніх соціальних спільностей з метою узгодження і стабілізації суспільних відносин.

Одним із специфічних напрямів соціального регулювання є правове регулювання, яке виникає разом із соціальним розмежуванням суспільства, виникненням держави. Воно спрямоване на впорядкування найважливіших суспільних відносин і здійснюється за допомогою системи специфічних юридичних засобів. Правове регулювання здійснюється як за допомогою загальнообов’язкових правил поведінки — правових норм, так і за допомогою індивідуальних рішень правового характеру.

Право з’являється як результат об’єктивних потреб суспільства, в якому виникають внутрішні суперечності, що не можуть долатись вже ним самим самостійно. Своїм регулюючим впливом право забезпечує організованість, стабільність і порядок у суспільстві. За допомогою права в суспільстві розв’язуються соціальні конфлікти і протиріччя. Право несе в суспільство інформацію про добро і справедливість, витісняє із суспільства шкідливі для нього відносини. Право служить мірою суспільної й особистої свободи. Адже в суспільстві немає і бути не може безмежної свободи. Свобода без меж — це свавілля, вседозволеність. У межах права, правових норм люди, їхні об’єднання та організації можуть діяти вільно. Таким чином, в умовах соціально неоднорідного суспільства право виконує важливу і необхідну функцію узгодження різних інтересів людей, їхніх об’єднань, суспільства в цілому, надання суспільним відносинам ознак стабільності, впорядкованості за допомогою специфічних юридичних засобів.

Сфера правового регулювання — це сукупність суспільних від­носин, яку можна і необхідно впорядкувати за допомогою права і правових засобів. Інакше: сфера правового регулювання — галузь соціального простору, яка охоплена правом. Це, насамперед, суспільні відносини — економічні, політичні, соціально-культур­ні. Йдеться про ті суспільні відносини, функціонування яких неможливо без використання правових засобів.

Не все в суспільних відносинах урегульовано правом. На­приклад, не регулюються правом: в галузі економічних відносин — процеси виробництва; в галузі політичних відносин — розробка програм і статутів партій; в галузі духовно-культурних — релігійні відносини та ін. Скласти сферу правового регулювання можуть лише відносини, що піддаються правовому регулюванню. Право регулює конкретні, найсутнісніші, глобальні відносини, що про­ходять через волю і свідомість людей.

(тут, я думаю, треба ще сказати щось про стосунки між людьми, там: кохання, відданість, дружба, бла-бла, про норми моралі, що тут вони заміняють право і такоє)

При встановленні сфери правового регулювання слід вихо­дити не стільки із класифікації суспільних відносин (економіч­них, політичних тощо), скільки із матерії самого права як норма­тивного регулятора, цілеспрямованість якого — порядок у суспі­льстві.

Систему соціального регулювання устворюють соціальні норми (забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу). Залежно від способу їх утворення й забезпечення соціальні норми класифікують як: юридичні; моральні; корпоративні (громадських організацій, політичних партій, інших об'єднань громадян); звичаї чи традиції.

Залежно від сфери соціальних відносин, що регулюються нормами, їх поділяють на: економічні; політичні; сімейні; релігійні; етики та естетики; організаційні; соціально-технічні. Але право є особливим видом соціальних норм і системі таких норм займає провідне місце. В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право).

Як загальносоціальне явище право характеризується певною свободою та обґрунтованістю поведінки людей, тобто відповідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути загальними і рівними для всіх однойменних суб'єктів. З таких позицій право поділяють на: права людини; права об'єднань, груп, верств; права нації, народу; права людства.

Юридичне право — це свобода та обґрунтованість поведінки людей відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.

	Правові норми	Інші соціальні норми
1	Встановлюються чи санкціонуються державою.	Існують в додержавному суспільстві і не залежать від держави.
2	Мають формально визначений характер.	Існують в усній формі, а письмове закріплення не має документального характеру
3	Розробляються в чітко визначеному порядку в процесі правотворчості чи законотворчості.	Розробляються у довільному порядку.
4	Є загальнообов’язковими і виконуються незалежно від відношення до них з боку суб’єктів.	Виконуються лише у випадку авторитетності норми для конкретного суб’єкта.
5	Мають системний характер.	Є просто сукупністю норм.
6	Чітко визначають права та обов’язки суб’єктів.	Права та обов’язки не визначені.
7	Права та обов’язки мають взаємний характер, тобто виконання обов’язку є гарантією реалізації права.	Виконання обов’язку не пов’язується з реалізацією прав.
8	Мають чітко визначену структуру (гіпотеза, диспозиція, санкція).	Не мають структурних елементів.
9	Реалізуються в чітко визначеному порядку (дотримання, виконання, використання та застосування).	Реалізуються в довільному порядку.
10	Гарантуються державою шляхом діяльності спеціально створених органів.	Гарантуються суспільством в процесі його життєдіяльності.
11	Охороняються державою шляхом застосування, у випадку їх порушення, одного з видів юридичної відповідальності.	Охороняються суспільством шляхом застосування засобів громадського впливу.