1.3 Російська модель захисту від безробіття.

На сьогоднішній день основними правовими регламентами регулюючими ринок праці являються: Конституція Російської Федерації, Трудовий кодекс Російської Федерації, Закон про зайнятість, Закон про соціальне партнерство, конвенції та рекомендації Міжнародних організацій праці. Основні принципи Російської моделі захисту від безробіття закріплені в законі « Про зайнятість в Російській Федерації». У ньому передбачено співіснування двох систем матеріальної підтримки безробітних - страхових допомог та соціальної допомоги. Адже на думку психологів, втрата працездатності чи робочого місця, завдають як матеріальної шкоди, так і моральної. Система соціальної допомоги передбачає кілька видів соціальних допомог по безробіттю: соціальні допомоги для тих, хто не володіє правом або вичерпав право на страхові виплати з безробіття (вперше виходять на ринок праці або виходять після тривалої перерви чи тривало безробітні); соціальні допомоги сім'ям безробітних у формі щомісячних доплат на утриманців, що перебувають на утриманні безробітних громадян. Розмір цих доплат прив'язаний до мінімальних соціальних стандартів (мінімальної заробітної плати або прожиткового мінімуму). Таким чином, за формальними критеріями російська модель захисту безробітних практично повністю копіює системи ряду розвинених країн - Франції, Швеції, Австрії, Швейцарії та ін .

В Росії в умовах переходу до ринкової економіки формувалась правова база соціального партнерства. Суб’єктами соціального партнерства являються органи державної виконавчої влади та такі соціальні інститути громадянського суспільства, як об’єднання, асоціації, союзи підприємців та роботодавців. Взаємодія сторін соціального партнерства здійснюється через спеціальні створені органи, наприклад трьох сторонні комісії з регулювання соціально-трудових відносин всіх рівнів. Таким чином з упевненістю можна стверджувати, що російське трудове законодавство декларує модель системи соціально-трудових відносин холодіючу наступними ознаками:

• активною державною політикою на ринку праці;

• системою соціального партнерства між рівними суб’єктами соціально-трудових відносин до врівноважування інтересів різноманітних соціальних груп;

В таблиці наводиться порівняння фактичного і нормативного рівнів моделі системи соціально-трудових відносин в Російській Федерації.

Порівняння фактичного та нормативного рівнів в сто.

Фактичний рівень моделі системи СТО, який визначається ціннісними орієнтирами суб’єктів СТО.

Критерії індетифікації типу моделі СТО.

Нормативний рівень моделі системи СТО, який визначається сучасним російським трудовим кодексом.

Тип політики держави на ринку праці.

Активна

Пасивна

Керованість системи СТО.

Панування-підпорядкування

Соціальне партнерство.

Соціальна рівноцінність чи нерівноцінність суб’єктів СТО.

Нерівноцінність.

Рівноцінність.

Домінування інтересів індивіда чи колективу.

Інтереси колективу.

Урівноваження інтересів соціальних груп.

В ході практичного впровадження даної системи виникли деякі протиріччя та проблеми. Головною із них несумісність поставлених цілей фінансовим можливостям держави. Таким чином традиційні підходи до вирішення даних проблем в даний час не в повній мірі відповідають умовам , що склалися в соціально-трудовій сфері. Діюча практика по організації працевлаштування безробітних громадян не завжди сприяє збереженню у них активної позиції і забезпечує варіантність в пошуку ними роботи. На сьогоднішній день дуже гостро стоїть питання про впровадження нових підходів до вирішення проблем зайнятості.

Розділ 2:Існуюча система соціального страхування в Російській Федерації.