21. Зміст, форми і методи трудового виховання в навчальній та позаурочній роботі. Особливості економічного виховання молодших школярів.

Трудове виховання – виховання свідомого ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності.

Завдання трудового виховання:

1) формування в людини любові до праці як її природної потреби, необхідність активної життєдіяльності;

2) забезпечення соціально-психологічних умов для підтримання і розвитку фізичного та психічного напруження особистості, з метою утримання членів суспільства на достатньому рівні працездатності;

3) формування у вихованців уміння і навичок у певних видах продуктивної праці;

4) виховання поваги до людей, праці та бережливості до результатів праці.

Форми трудового виховання – уроки праці, гуртки, студії, трудові десанти, тощо.

Основними методами трудового виховання є такі:

1. Родинно-побутова трудова діяльність, у процесі якої закладаються психологічні основи любові до праці, формуються вміння і навички у різних видах побутової праці, почуття обов'язку та відповідальності. Школа трудового виховання в сім'ї є найважливішим етапом розвитку особистості. Тенденція частини батьків вилучити дітей зі сфери праці взагалі, з надією, що вони прилучаться до трудових процесів пізніше, після закінчення школи, є помилковою і згубною для розвитку дитини. Вона веде до інфантилізму особистості. Праця дітей в сім'ї має бути посильною, різноманітною, продуктивною, цікавою, систематичною.

2. Перебування вихованців у дошкільних виховних закладах. Тут усі діти відповідно до програми залучаються до різних видів трудової діяльності, в першу чергу у них формуються вміння і навички обслуговуючої праці.

3. Заняття в загальноосвітніх навчально-виховних закладах. Тут вихованці займаються двома основними видами праці – розумовою та фізичною. Навчальними планами і програмами передбачена чітка система залучення учнів до розумової та фізичної праці впродовж усіх років навчання. Зміст такої праці визначено з урахуванням віку учнів, соціально-економічних потреб. Проте фізична праця має переважно навчальний характер, мало приділяється уваги залученню вихованців до системи продуктивної праці, яка є домінуючим фактором у формуванні соціальної зрілості особистості.

4. Участь у систематичній продуктивній діяльності. До неї залучаються дорослі люди, які отримали певну професію.

5. Заняття у професійних навчальних закладах, які забезпечують підготовку людей до активної професійної діяльності відповідно до соціально-економічних потреб держави.

Вочевидь, що економічне виховання молодших школярів допомагає дітям розвинути економічне мислення, освоїти поняттєвий апарат, той самий для орієнтації в сучасному ринковому світі.

Метою економічного виховання як зазначалося вище, є придбання елементарних навичок поведінки у умовах ринку, створення понятійної підстави подальшого, глибшого вивчення економіки старших класах. Основними завданнями є:

· у сфері навчання – освоєння основ знання сучасної економіці, засадах і закономірності її функціонування, умінь економічної діяльності;

· у сфері самосвідомості – осмислення свого індивідуального потенціалу, формування усвідомленого громадянського економічної поведінки;

· у сфері мотивації – розвиток інтересу до проблем економіки країни та сім'ї, постійної потреби у нових знаннях, прагнення до самовираження і самореалізації, що має стати засобом соціального захисту, адаптацією дітей до майбутнього життя в ринкових умов.