- •2. Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками. Знання вчителем початкових класів психології та фізіології як необхідна умова педагогічної майстерності.
- •3. Методи науково-педагогічного дослідження в практиці вчителя початкових класів.
- •4. Поняття про мету виховання, її об’єктивний характер. Виховний ідеал українського народу. «Концепція національного виховання» про мету виховання.
- •5. Поняття про розвиток і формування особистості. Фактори розвитку особистості. Народне уявлення про чинники формування особистості.
- •6. Психолого-педагогічні основи вікової періодизації дитинства. Фізіологічні, психологічні та узагальнено особистісні особливості дітей молодшого шкільного віку.
- •8. Значення народної педагогіки в розвитку педагогічної науки. Основні риси народної педагогіки та її джерела.
- •9. Учитель школи як суб’єкт педагогічної діяльності. Основні групи вимог до учительської професії (світоглядні, професійні, особистісні).
- •10. Сутність процесу виховання, його риси та рушійні сили. Народно-педагогічний досвід виховання підростаючого покоління.
- •11. Самовиховання та його роль у формуванні особистості. Взаємозв’язок виховання, самовиховання і перевиховання.
- •12. Принципи виховання учнів. Відображення в них закономірностей виховного процесу.
- •13. Принципи гуманізації, демократизації та етнізації виховання.
- •14. Поняття про методи, прийоми та засоби виховання. Класифікація методів виховання. Народно-педагогічні методи виховання.
- •15. Методи формування свідомості молодших школярів. Умови оптимального вибору методів.
- •16. Методи стимулювання діяльності і досвіду поведінки молодших школярів. А.Макаренко, в.Сухомлинський про заохочення та покарання.
- •17. Методи організації діяльності і досвіду поведінки молодших школярів. Органічна єдність цих методів у діяльності вчителя.
- •18. Актуальність громадянського виховання особистості в сучасному українському суспільстві. Завдання, зміст, форми громадянського виховання молодших школярів.
- •19. Завдання розумового виховання молодших школярів. Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду.
- •20. Моральне виховання молодших школярів: завдання, методи, форми, засоби. Роль народної педагогіки в моральному вихованні школярів.
- •21. Зміст, форми і методи трудового виховання в навчальній та позаурочній роботі. Особливості економічного виховання молодших школярів.
- •22. Фізичне виховання молодших школярів. Використання засобів козацької педагогіки в фізичному вихованні дітей. Досвід сім’ї Нікітіних у фізичному вихованні дитини у сім’ї.
- •23. Завдання та зміст естетичного виховання молодших школярів. Естетичне виховання засобами народної педагогіки.
- •24. Формування екологічної культури молодших школярів. Зв’язок з іншими напрямками виховання.
- •26. Сучасні дитячі та молодіжні громадські організації, їх роль у формуванні особистості молодшого школяра.
- •27. Виховання в сім’ї як першооснова розвитку дитини. Основні народно педагогічні традиції сімейного виховання. А.Макаренко, в.Сухомлинський про роль батьків у вихованні дітей.
- •28. Основні напрями і форми організації спільної роботи школи і сім’ї з виховання дітей. Робота вчителя початкових класів з батьками.
- •29. Позакласна та позашкільна робота з учнями початкових класів. Форми позакласної роботи на засадах народної педагогіки.
- •30. Поняття про дидактику. Виникнення і розвиток дидактики. Завдання дидактики на сучасному етапі.
- •31. Сутність і структура процесу навчання. Види навчання.
- •32. Етапи оволодіння знаннями. Майстерність вчителя початкових класів в організації процесу оволодіння знаннями.
- •33. Мотиви навчання, їх види, формування та розвиток. Майстерність вчителя початкових класів у їх формуванні.
- •34. Функції навчання та його рушійні сили.
- •35. Зміст освіти в сучасній народній школі, його державний та шкільний компоненти. Вимоги до змісту освіти у школі.
- •36. Навчальний план, програми, підручники для початкової школи, їх удосконалення та перебудова.
- •37. Закономірності та принципи навчання. Народна педагогіка про принципи навчання.
- •38. Принцип науковості навчання. Майстерність вчителя по формуванню у молодших школярів первинних наукових знань.
- •39. Принципи системності та послідовності навчання. Залежність якості знань від логіки та структури процесу їх засвоєння.
- •40. Принцип міцності знань, умінь та навичок. Роль повторення і різноманітних вправ у закріпленні знань, умінь, навичок.
- •41. Реалізація принципу доступності в навчанні молодших школярів.
- •42. Урахування вікових та індивідуальних особливостей молодших школярів у навчально-виховному процесі.
- •43. Принцип наочності навчання. Види наочності. Обґрунтування я.Каменським, к.Ушинським ролі наочності у формуванні якості знань учнів початкових класів.
- •44. Принципи свідомості та активності навчання. Майстерність вчителя початкових класів у спонуканні розвитку інтересів, бажань, прагнень школярів до навчання.
- •45. Поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •46. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •48. Форми організації навчання у сучасній школі. Розвиток організаційних форм навчання. Теоретичне обґрунтування я.Каменським класно-урочної системи навчання.
- •49. Урок – основна форма організації навчального процесу. Типи та структура уроку. Педагогічні вимоги до уроку.
- •50. Підготовка учителя до уроку, її основні етапи. Майстерність вчителя на уроці.
- •51. Нетрадиційні та інтегровані уроки, особливості їх проведення. Підготовка вчителя початкових класів до цих уроків.
- •52. Навчальна екскурсія як форма організації навчального процесу. Види екскурсій та методика проведення.
- •53. Домашня навчальна робота молодших школярів. Дозування та специфіка домашніх завдань в початкових класах.
- •54. Види, методи, форми і функції контролю знань. Вимоги до контролю знань, умінь, навичок. В.Сухомлинський, ш.Амонашвілі про функції перевірки знань та оцінку.
- •55. Школознавство як розділ педагогічної теорії. Принципи управління сучасною школою.
- •56. Права та повноваження директора школи та його заступників. Сучасні вимоги до особистості керівника зош. В.Сухомлинський – приклад творчого гуманного керівника школи.
- •57. Планування роботи в школі як фактор управління. Види планів. Матеріально-навчальна база школи. Шкільна документація.
- •58. Організація методичної роботи в школі, її зміст та форми. Предметні комісії та методичні об’єднання.
- •59. Педагогічна рада школи, її склад і повноваження.
- •Алгоритм підготовки педагогічної ради
- •60. Передовий педагогічний досвід та шляхи його впровадження в практику школи.
- •61. Педагогічна майстерність та її компоненти. Значення педагогічної майстерності для вдосконалення підготовки майбутнього вчителя.
- •62. Педагогічна техніка як необхідна умова досягнення педагогічного результату, її компоненти. Мовленнєва культура вчителя в структурі його діяльності.
- •63. Поняття педагогічного спілкування. Особливості різних стилів спілкування вчителя з учнями. Педагогічний такт.
- •64. Функції, обов’язки та особливості педагогічної діяльності вчителя та вихователя в умовах групи подовженого дня.
- •Учень не повинен:
16. Методи стимулювання діяльності і досвіду поведінки молодших школярів. А.Макаренко, в.Сухомлинський про заохочення та покарання.
З мотивацією діяльності тісно пов'язано її стимулювання. Стимулювати — означає спонукати, давати поштовх, імпульс думки, почуття і дії. З метою підвищення і зміцнення впливу на особистість школяра тих чи інших факторів використовуються різноманітні методи стимулювання, серед яких найпоширенішими є змагання, пізнавальні ігри, заохочення, покарання та ін.
Змагання в педагогічному процесі організується вчителем з урахуванням того соціально-психологічного факту, що дітям, підліткам і юнакам властиве прагнення до самоутвердження, здорового суперництва, пріоритету, першості.
Змагання може бути колективним та індивідуальним, розрахованим на тривалий термін і епізодичним. У процесі його організації і проведення дотримуються традиційних принципів: гласність, конкретність показників, порівняння результатів, можливість практичного використання передового досвіду.
Пізнавальні ігри з урахуванням віку широко використовують у початкових класах. Вони передбачають ситуації переживання успіху, оскільки також спрямовані на створення ситуацій, але ігрових, які, як і попередні, викликають яскраві емоційні переживання.
Заохочення – спосіб вираження громадської позитивної оцінки поведінки і діяльності окремого учня колективу. Стимулююча роль заохочення визначається тим, що в ньому міститься суспільне визнання того образу дій, який вибрано й реалізується учнями у житті. Переживаючи почуття задоволення, учень відчуває піднесення бадьорості й енергії, впевненості у власних силах І подальший рух вперед.
Покарання – це такий вплив на особистість школяра, який виражає осуд (засудження) дій і вчинків, що суперечать нормам суспільної поведінки, і змушують учнів неухильно дотримуватися їх. Покарання коригує поведінку дитини, дозволяє їй ясно зрозуміти, де і в чому вона помилилась, викликає почуття незадоволення, дискомфорту, сорому. Цей стан породжує в школяра потребу зміни своєї поведінки. Але покарання ні в якому разі не повинно причиняти дитині страждань - ні фізичних, ні моральних.
В. Сухомлинський постійно наголошував, що справедлива похвала, заохочення учня, колективу - це велика виховна сила, яка сприяє зростанню почуття власної гідності заохочуваних, у них виникає бажання робити ще краще. Проте, на його думку, не слід заохочувати "кращих серед гірших". Це стосується як окремого учня, так і колективу загалом.
Серед основних причин несправедливості покарань учнів у школі В. Сухомлинський визначив такі:
- низька педагогічна культура;
- недосконала організація навчально-виховного процесу;
- відсутність єдності вимог керівництва школи, вчителів і батьків;
- невміння деяких педагогів правильно користуватись інструментом оцінювання;
- невідповідність покарань здійсненим учинкам учнів тощо.
"Покарання - дуже важка річ; воно жадає від вихователя величезного такту й обережності", - підкреслював А.С. Макаренко. Те ж саме варто сказати й у відношенні заохочення. Саме тому А.С. Макаренко радив вчителям, і особливо батькам використовувати заохочення нечасто, а до покарань узагалі не прибігати без особою на те необхідності.