17. Методи організації діяльності і досвіду поведінки молодших школярів. Органічна єдність цих методів у діяльності вчителя.

Організація діяльності дітей — навчання, праці, гри, спілкування — є важливим фактором виховання, бо людина розвивається у діяльності, і виховання здійснюється у різних видах діяльності вихованців. Від якості організації залежить реалізація змісту виховання.

Чіткість організації не тільки створює умови для реалізації різних напрямків виховної роботи, але й має самостійне виховне значення, формуючи у вихованців організованість, дисциплінованість, ретельність. Важко виховати організованість в умовах поганої організації життя і діяльності дітей.

Основні методи організації діяльності учнів:

Пред'явлення вимоги. Вимога — це інформування учня про те, що він мусить поводити себе певним чином, і вона може мати різні форми.

Пред'явлення еталону поведінки.

Вправляння. На цьому методі побудована навчальна діяльність, але він широко застосовується і у виховних цілях. В початкових класах дітей доводиться навчати за допомогою вправляння найпростішим навичкам: рівно сидіти, спокійно виходити з-за парти, правильно піднімати руку, організовано виходити з класу, вітатися, вибачитися, заправляти ліжко, підмітати і мити підлогу тощо.

Контроль. Діти потребують постійного контролю, бо в багатьох з них ще не сформовані навички відповідальності і вольових зусиль.

Корекція поведінки вихованців. Корекція — це оперативний, швидкодіючий (в усякому разі, за задумкою) метод. Використовуючи військові аналогії, можна сказати, що методи формування свідомості і стимулювання мають стратегічний характер, а метод корекції — тактичний.

Акцентування уваги на вчинках, а не особистості учня.

Контролювання педагогом власних негативних емоцій.

Прагнення не підсилювати напруженість стосунків.

Правильний вибір часу для обговорення хибної поведінки учня.

Допомога учням у тому, аби вони могли зберегти власну гідність, “зберегти обличчя”.

Демонстрація моделі миролюбної поведінки.

Організація діяльності учнів є дуже важливою частиною виховного процесу і за значенням, і за часом, який на неї витрачається в педагогічній практиці. Вона забезпечує проведення навчально-виховної роботи і має самостійний виховний ефект.

Процес організації діяльності неможливий без пред'явлення дітям педагогічних вимог, і чим старші учні, тим більшої майстерності потребує застосування цього методу. Не менш складним постає і метод контролю виконання дітьми цих вимог. Ці методи є тим “вузьким місцем”, де найчастіше концентруються елементи авторитарної методики виховання. Вимоги і контроль мають бути обґрунтованими і зрозумілими для вихованців, постійно підтримуватися громадською думкою учнівського колективу і, в найкращому варіанті, здійснюватись за участю учнівського самоврядування.

18. Актуальність громадянського виховання особистості в сучасному українському суспільстві. Завдання, зміст, форми громадянського виховання молодших школярів.

Громадянське виховання – формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично та юридично дієздатною та захищеною.

Мета громадянського виховання – сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину з притаманними особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.

Завдання громадянського виховання:

· визнання й забезпечення в реальному житті прав людини як гуманістичної цінності та єдиної норми всіх людей без будь-яких дискримінацій, на чому будується відкрите, демократичне, громадянське суспільство;

· усвідомлення взаємозв’язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянською відповідальністю;

· формування національної свідомості, належності до рідної землі, народу; визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини; виховання почуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщині;

· утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість.

· формування соціальної активності і професійної коплементності особистості на основі таких соціальних умінь: готовність до участі в процесах державотворення, здатність до спільного життя і співпраці в громадянському суспільстві, готовність узяти на себе відповідальність, здатність розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів, здатність до самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних цінностей; формування працелюбності особистості, відповідності за свої дії;

· формування політичної та правової культури засобами громадянської освіти, яка дає знання про політичні системи і владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи; виховання поваги до Конституції України, законодавства, державної мови;

· розвиток критичного мислення, що забезпечує здатність усвідомлювати та відстоювати особисту позицію в тих чи інших питаннях, уміння знаходити нові ідеї та критично аналізувати проблеми, брати участь у дебатах, уміння переосмислювати дії та аргументи, передбачати можливі наслідки дії та вчинків;

· уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства, захищати і підтримувати закони та права людини, бути обізнаним зі способом соціального захисту;

· виховання негативного ставлення до будь-яких форм насильництва: активне запобігання виявленню деструктивного націоналізму, месіанських настроїв.

Дослідження свідчать, що однією з найпоширеніших, найчастіше використовуваних форм громадянського виховання є бесіда. Вона використовується як метод для з'ясування незрозумілого (Т. Дем'янюк), може бути індивідуальною або груповою, а її результативність залежить від того, хто веде бесіду (учитель, учень), знає проблему, сам уміє слухати, аналізувати, узагальнювати, робити висновки, а також мати власну точку зору, натреновану пам'ять, авторитет серед слухачів.

Однією з ефективних форм виховної роботи є читацькі конференції.

Найбільш повно свою ініціативу та творчість вихованці можуть проявити в історико-етнографічній пошуковій діяльності.

Одним із видів активного прилучення молоді до джерел народної духовності є заходи художньо-естетичного спрямування - заняття хорів, ансамблів, гуртків хореографічного й образотворчого мистецтв тощо.