- •2. Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками. Знання вчителем початкових класів психології та фізіології як необхідна умова педагогічної майстерності.
- •3. Методи науково-педагогічного дослідження в практиці вчителя початкових класів.
- •4. Поняття про мету виховання, її об’єктивний характер. Виховний ідеал українського народу. «Концепція національного виховання» про мету виховання.
- •5. Поняття про розвиток і формування особистості. Фактори розвитку особистості. Народне уявлення про чинники формування особистості.
- •6. Психолого-педагогічні основи вікової періодизації дитинства. Фізіологічні, психологічні та узагальнено особистісні особливості дітей молодшого шкільного віку.
- •8. Значення народної педагогіки в розвитку педагогічної науки. Основні риси народної педагогіки та її джерела.
- •9. Учитель школи як суб’єкт педагогічної діяльності. Основні групи вимог до учительської професії (світоглядні, професійні, особистісні).
- •10. Сутність процесу виховання, його риси та рушійні сили. Народно-педагогічний досвід виховання підростаючого покоління.
- •11. Самовиховання та його роль у формуванні особистості. Взаємозв’язок виховання, самовиховання і перевиховання.
- •12. Принципи виховання учнів. Відображення в них закономірностей виховного процесу.
- •13. Принципи гуманізації, демократизації та етнізації виховання.
- •14. Поняття про методи, прийоми та засоби виховання. Класифікація методів виховання. Народно-педагогічні методи виховання.
- •15. Методи формування свідомості молодших школярів. Умови оптимального вибору методів.
- •16. Методи стимулювання діяльності і досвіду поведінки молодших школярів. А.Макаренко, в.Сухомлинський про заохочення та покарання.
- •17. Методи організації діяльності і досвіду поведінки молодших школярів. Органічна єдність цих методів у діяльності вчителя.
- •18. Актуальність громадянського виховання особистості в сучасному українському суспільстві. Завдання, зміст, форми громадянського виховання молодших школярів.
- •19. Завдання розумового виховання молодших школярів. Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду.
- •20. Моральне виховання молодших школярів: завдання, методи, форми, засоби. Роль народної педагогіки в моральному вихованні школярів.
- •21. Зміст, форми і методи трудового виховання в навчальній та позаурочній роботі. Особливості економічного виховання молодших школярів.
- •22. Фізичне виховання молодших школярів. Використання засобів козацької педагогіки в фізичному вихованні дітей. Досвід сім’ї Нікітіних у фізичному вихованні дитини у сім’ї.
- •23. Завдання та зміст естетичного виховання молодших школярів. Естетичне виховання засобами народної педагогіки.
- •24. Формування екологічної культури молодших школярів. Зв’язок з іншими напрямками виховання.
- •26. Сучасні дитячі та молодіжні громадські організації, їх роль у формуванні особистості молодшого школяра.
- •27. Виховання в сім’ї як першооснова розвитку дитини. Основні народно педагогічні традиції сімейного виховання. А.Макаренко, в.Сухомлинський про роль батьків у вихованні дітей.
- •28. Основні напрями і форми організації спільної роботи школи і сім’ї з виховання дітей. Робота вчителя початкових класів з батьками.
- •29. Позакласна та позашкільна робота з учнями початкових класів. Форми позакласної роботи на засадах народної педагогіки.
- •30. Поняття про дидактику. Виникнення і розвиток дидактики. Завдання дидактики на сучасному етапі.
- •31. Сутність і структура процесу навчання. Види навчання.
- •32. Етапи оволодіння знаннями. Майстерність вчителя початкових класів в організації процесу оволодіння знаннями.
- •33. Мотиви навчання, їх види, формування та розвиток. Майстерність вчителя початкових класів у їх формуванні.
- •34. Функції навчання та його рушійні сили.
- •35. Зміст освіти в сучасній народній школі, його державний та шкільний компоненти. Вимоги до змісту освіти у школі.
- •36. Навчальний план, програми, підручники для початкової школи, їх удосконалення та перебудова.
- •37. Закономірності та принципи навчання. Народна педагогіка про принципи навчання.
- •38. Принцип науковості навчання. Майстерність вчителя по формуванню у молодших школярів первинних наукових знань.
- •39. Принципи системності та послідовності навчання. Залежність якості знань від логіки та структури процесу їх засвоєння.
- •40. Принцип міцності знань, умінь та навичок. Роль повторення і різноманітних вправ у закріпленні знань, умінь, навичок.
- •41. Реалізація принципу доступності в навчанні молодших школярів.
- •42. Урахування вікових та індивідуальних особливостей молодших школярів у навчально-виховному процесі.
- •43. Принцип наочності навчання. Види наочності. Обґрунтування я.Каменським, к.Ушинським ролі наочності у формуванні якості знань учнів початкових класів.
- •44. Принципи свідомості та активності навчання. Майстерність вчителя початкових класів у спонуканні розвитку інтересів, бажань, прагнень школярів до навчання.
- •45. Поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •46. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •48. Форми організації навчання у сучасній школі. Розвиток організаційних форм навчання. Теоретичне обґрунтування я.Каменським класно-урочної системи навчання.
- •49. Урок – основна форма організації навчального процесу. Типи та структура уроку. Педагогічні вимоги до уроку.
- •50. Підготовка учителя до уроку, її основні етапи. Майстерність вчителя на уроці.
- •51. Нетрадиційні та інтегровані уроки, особливості їх проведення. Підготовка вчителя початкових класів до цих уроків.
- •52. Навчальна екскурсія як форма організації навчального процесу. Види екскурсій та методика проведення.
- •53. Домашня навчальна робота молодших школярів. Дозування та специфіка домашніх завдань в початкових класах.
- •54. Види, методи, форми і функції контролю знань. Вимоги до контролю знань, умінь, навичок. В.Сухомлинський, ш.Амонашвілі про функції перевірки знань та оцінку.
- •55. Школознавство як розділ педагогічної теорії. Принципи управління сучасною школою.
- •56. Права та повноваження директора школи та його заступників. Сучасні вимоги до особистості керівника зош. В.Сухомлинський – приклад творчого гуманного керівника школи.
- •57. Планування роботи в школі як фактор управління. Види планів. Матеріально-навчальна база школи. Шкільна документація.
- •58. Організація методичної роботи в школі, її зміст та форми. Предметні комісії та методичні об’єднання.
- •59. Педагогічна рада школи, її склад і повноваження.
- •Алгоритм підготовки педагогічної ради
- •60. Передовий педагогічний досвід та шляхи його впровадження в практику школи.
- •61. Педагогічна майстерність та її компоненти. Значення педагогічної майстерності для вдосконалення підготовки майбутнього вчителя.
- •62. Педагогічна техніка як необхідна умова досягнення педагогічного результату, її компоненти. Мовленнєва культура вчителя в структурі його діяльності.
- •63. Поняття педагогічного спілкування. Особливості різних стилів спілкування вчителя з учнями. Педагогічний такт.
- •64. Функції, обов’язки та особливості педагогічної діяльності вчителя та вихователя в умовах групи подовженого дня.
- •Учень не повинен:
8. Значення народної педагогіки в розвитку педагогічної науки. Основні риси народної педагогіки та її джерела.
Народна педагогіка – галузь педагогічних знань, які полягають у прояві певних поглядів народу на завдання і мету виховання та сукупність засобів, умінь та навичок виховання та навчання.
Народною називаємо ту педагогіку, яку створив народ.
Це галузь емпіричних знань і досвіду трудящих мас, що виробляється в домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання у сукупності народних засобів і навичок виховання та навчання. Народ охоплює всі соціальні групи населення.
Термін “народна педагогіка” вперше в наукових оббіг ввели К.Д.Ушинський, а в Україні О.В.Духнович.
Мета, завдання і засоби народної педагогіки відображені у фольклорі: казках, легендах, прислів’ях, приказках, піснях, а також в іграх і танцях, прикладному мистецтві, музиці, святкових обрядах і традиціях трудового і сімейного виховання.
Народна педагогіка наймудріша тому, що вона створювалась протягом віків, шліфувалась і перевірялась досвідом мільйонів людей багатьох поколінь. Її ще справедливо називають школою, яка завжди з нами, школою сім’ї і оточуючого дому, маминою і батьковою наукою, першим університетом життя, через який проходить кожна людина.
9. Учитель школи як суб’єкт педагогічної діяльності. Основні групи вимог до учительської професії (світоглядні, професійні, особистісні).
Учитель школи як суб’єкт педагогічної діяльності має мати такі властивості:
• психофізіологічні (індивідуальна) властивості суб'єкта (задатки), що виступають як передумови здійснення ним своєї професійної ролі;
• здібності;
• спрямованість та інші особистісні властивості;
• професійно-педагогічні та предметні знання та вміння.
Одне з принципових положень педагогіки полягає в тому, що інтелект відточується інтелектом, характер виховується характером, особистість формується особистістю. У даному випадку яскрава, неординарна, приваблива особистість вчителя виступає найважливішою умовою і засобом досягнення успіху у виховній та освітній діяльності. Найважливішим з вимог, пропонованих до педагога-професіонала, є чіткість його соціально-професійної позиції, в якій він висловлює себе в якості суб'єкта педагогічної діяльності.
Під позицією педагога ми розуміємо систему тих інтелектуальних, вольових і емоційно-оцінних відносин до світу, педагогічної дійсності і педагогічної діяльності, які є джерелом його активності.
Очевидно, прекрасним педагогом може стати той, чий педагогічний талант буде доповнений спеціальним педагогічною освітою і отримає розвиток у практичній педагогічній діяльності. Справжнім педагогом може і не стати той, хто покладається тільки на свій педагогічний талант або тільки на отримане ним педагогічну освіту.
10. Сутність процесу виховання, його риси та рушійні сили. Народно-педагогічний досвід виховання підростаючого покоління.
Виховання – складний і багатогранний процес формування особистості, створення оптимальних умов для її фізичного, психічного та соціального розвитку.
Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
Мета виховання – всебічний гармонійний розвиток особистості. Це зумовлено сутністю людини як найдосконалішого витвору природи і суспільства.
Структура процесу виховання:
1) оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки,
2) формування почуттів,
3)формування переконань,
4)формування умінь і звичок поведінки.
Критерієм вихованості особистості є знання законів, правил і норм поведінки, та особливості конкретних дій відповідно до визначених правил і норм.
Рушійною силою процесу виховання є результат суперечностей між соціальними й особистісними потребами та наявним рівнем вихованості особистості.
Народна педагогіка – галузь педагогічних знань, які полягають у прояві певних поглядів народу на завдання і мету виховання та сукупність засобів, умінь та навичок виховання та навчання.
Народною називаємо ту педагогіку, яку створив народ.
Термін “народна педагогіка” вперше в наукових оббіг ввели К.Д.Ушинський, а в Україні О.В.Духнович.
Мета, завдання і засоби народної педагогіки відображені у фольклорі: казках, легендах, прислів’ях, приказках, піснях, а також в іграх і танцях, прикладному мистецтві, музиці, святкових обрядах і традиціях трудового і сімейного виховання.
Народна педагогіка наймудріша тому, що вона створювалась протягом віків, шліфувалась і перевірялась досвідом мільйонів людей багатьох поколінь. Її ще справедливо називають школою, яка завжди з нами, школою сім’ї і оточуючого дому, маминою і батьковою наукою, першим університетом життя, через який проходить кожна людина.