
- •2. Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками. Знання вчителем початкових класів психології та фізіології як необхідна умова педагогічної майстерності.
- •3. Методи науково-педагогічного дослідження в практиці вчителя початкових класів.
- •4. Поняття про мету виховання, її об’єктивний характер. Виховний ідеал українського народу. «Концепція національного виховання» про мету виховання.
- •5. Поняття про розвиток і формування особистості. Фактори розвитку особистості. Народне уявлення про чинники формування особистості.
- •6. Психолого-педагогічні основи вікової періодизації дитинства. Фізіологічні, психологічні та узагальнено особистісні особливості дітей молодшого шкільного віку.
- •8. Значення народної педагогіки в розвитку педагогічної науки. Основні риси народної педагогіки та її джерела.
- •9. Учитель школи як суб’єкт педагогічної діяльності. Основні групи вимог до учительської професії (світоглядні, професійні, особистісні).
- •10. Сутність процесу виховання, його риси та рушійні сили. Народно-педагогічний досвід виховання підростаючого покоління.
- •11. Самовиховання та його роль у формуванні особистості. Взаємозв’язок виховання, самовиховання і перевиховання.
- •12. Принципи виховання учнів. Відображення в них закономірностей виховного процесу.
- •13. Принципи гуманізації, демократизації та етнізації виховання.
- •14. Поняття про методи, прийоми та засоби виховання. Класифікація методів виховання. Народно-педагогічні методи виховання.
- •15. Методи формування свідомості молодших школярів. Умови оптимального вибору методів.
- •16. Методи стимулювання діяльності і досвіду поведінки молодших школярів. А.Макаренко, в.Сухомлинський про заохочення та покарання.
- •17. Методи організації діяльності і досвіду поведінки молодших школярів. Органічна єдність цих методів у діяльності вчителя.
- •18. Актуальність громадянського виховання особистості в сучасному українському суспільстві. Завдання, зміст, форми громадянського виховання молодших школярів.
- •19. Завдання розумового виховання молодших школярів. Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду.
- •20. Моральне виховання молодших школярів: завдання, методи, форми, засоби. Роль народної педагогіки в моральному вихованні школярів.
- •21. Зміст, форми і методи трудового виховання в навчальній та позаурочній роботі. Особливості економічного виховання молодших школярів.
- •22. Фізичне виховання молодших школярів. Використання засобів козацької педагогіки в фізичному вихованні дітей. Досвід сім’ї Нікітіних у фізичному вихованні дитини у сім’ї.
- •23. Завдання та зміст естетичного виховання молодших школярів. Естетичне виховання засобами народної педагогіки.
- •24. Формування екологічної культури молодших школярів. Зв’язок з іншими напрямками виховання.
- •26. Сучасні дитячі та молодіжні громадські організації, їх роль у формуванні особистості молодшого школяра.
- •27. Виховання в сім’ї як першооснова розвитку дитини. Основні народно педагогічні традиції сімейного виховання. А.Макаренко, в.Сухомлинський про роль батьків у вихованні дітей.
- •28. Основні напрями і форми організації спільної роботи школи і сім’ї з виховання дітей. Робота вчителя початкових класів з батьками.
- •29. Позакласна та позашкільна робота з учнями початкових класів. Форми позакласної роботи на засадах народної педагогіки.
- •30. Поняття про дидактику. Виникнення і розвиток дидактики. Завдання дидактики на сучасному етапі.
- •31. Сутність і структура процесу навчання. Види навчання.
- •32. Етапи оволодіння знаннями. Майстерність вчителя початкових класів в організації процесу оволодіння знаннями.
- •33. Мотиви навчання, їх види, формування та розвиток. Майстерність вчителя початкових класів у їх формуванні.
- •34. Функції навчання та його рушійні сили.
- •35. Зміст освіти в сучасній народній школі, його державний та шкільний компоненти. Вимоги до змісту освіти у школі.
- •36. Навчальний план, програми, підручники для початкової школи, їх удосконалення та перебудова.
- •37. Закономірності та принципи навчання. Народна педагогіка про принципи навчання.
- •38. Принцип науковості навчання. Майстерність вчителя по формуванню у молодших школярів первинних наукових знань.
- •39. Принципи системності та послідовності навчання. Залежність якості знань від логіки та структури процесу їх засвоєння.
- •40. Принцип міцності знань, умінь та навичок. Роль повторення і різноманітних вправ у закріпленні знань, умінь, навичок.
- •41. Реалізація принципу доступності в навчанні молодших школярів.
- •42. Урахування вікових та індивідуальних особливостей молодших школярів у навчально-виховному процесі.
- •43. Принцип наочності навчання. Види наочності. Обґрунтування я.Каменським, к.Ушинським ролі наочності у формуванні якості знань учнів початкових класів.
- •44. Принципи свідомості та активності навчання. Майстерність вчителя початкових класів у спонуканні розвитку інтересів, бажань, прагнень школярів до навчання.
- •45. Поняття про методи, прийоми та засоби навчання. Класифікація методів навчання.
- •46. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •48. Форми організації навчання у сучасній школі. Розвиток організаційних форм навчання. Теоретичне обґрунтування я.Каменським класно-урочної системи навчання.
- •49. Урок – основна форма організації навчального процесу. Типи та структура уроку. Педагогічні вимоги до уроку.
- •50. Підготовка учителя до уроку, її основні етапи. Майстерність вчителя на уроці.
- •51. Нетрадиційні та інтегровані уроки, особливості їх проведення. Підготовка вчителя початкових класів до цих уроків.
- •52. Навчальна екскурсія як форма організації навчального процесу. Види екскурсій та методика проведення.
- •53. Домашня навчальна робота молодших школярів. Дозування та специфіка домашніх завдань в початкових класах.
- •54. Види, методи, форми і функції контролю знань. Вимоги до контролю знань, умінь, навичок. В.Сухомлинський, ш.Амонашвілі про функції перевірки знань та оцінку.
- •55. Школознавство як розділ педагогічної теорії. Принципи управління сучасною школою.
- •56. Права та повноваження директора школи та його заступників. Сучасні вимоги до особистості керівника зош. В.Сухомлинський – приклад творчого гуманного керівника школи.
- •57. Планування роботи в школі як фактор управління. Види планів. Матеріально-навчальна база школи. Шкільна документація.
- •58. Організація методичної роботи в школі, її зміст та форми. Предметні комісії та методичні об’єднання.
- •59. Педагогічна рада школи, її склад і повноваження.
- •Алгоритм підготовки педагогічної ради
- •60. Передовий педагогічний досвід та шляхи його впровадження в практику школи.
- •61. Педагогічна майстерність та її компоненти. Значення педагогічної майстерності для вдосконалення підготовки майбутнього вчителя.
- •62. Педагогічна техніка як необхідна умова досягнення педагогічного результату, її компоненти. Мовленнєва культура вчителя в структурі його діяльності.
- •63. Поняття педагогічного спілкування. Особливості різних стилів спілкування вчителя з учнями. Педагогічний такт.
- •64. Функції, обов’язки та особливості педагогічної діяльності вчителя та вихователя в умовах групи подовженого дня.
- •Учень не повинен:
42. Урахування вікових та індивідуальних особливостей молодших школярів у навчально-виховному процесі.
Індивідуальність характеризується сукупністю інтелектуальних, вольових, моральних, соціальних та інших рис людини, які постійно вирізняють одну людину від інших людей. Природою щедро обдарований людський рід: на Землі не було, не має і не буде двох однакових людей. Кожна людина – єдина і неповторна в своїй індивідуальності.
Вітчизняна педагогіка дотримується позицій: виховання повинно максимально враховувати індивідуальність. Індивідуальний підхід, як важливий принцип педагогіки, полягає в управлінні розвитком людини, що ґрунтується на глибокому знанні рис особистості й умов життя. Педагогіка індивідуального підходу має на увазі не пристосування завдань і основного змісту навчання й виховання до окремого школяра, а пристосування форм і методів педагогічного впливу до індивідуальних особливостей для того, щоб забезпечити визначений рівень розвитку особистості. Індивідуальний підхід створює найбільш сприятливі можливості для розвитку пізнавальних сил, активності, нахилів і обдарувань кожного учня. Індивідуального підходу особливо потребують "важкі" вихованці, малоздібні школярі, а також діти з яскраво вираженою затримкою у розвитку.
43. Принцип наочності навчання. Види наочності. Обґрунтування я.Каменським, к.Ушинським ролі наочності у формуванні якості знань учнів початкових класів.
Принцип наочності. Передбачає навчання на основі живого сприймання конкретних предметів і явищ дійсності або їх зображень. Наочність буває:
натуральна (рослини, тварини, гірські породи, зоряне небо, прилади, машини, явища природи),
образна (картини, таблиці, моделі, муляжі, математичні фігури),
символічна (географічні карти, графіки, діаграми, схеми, формули).
Вона сприяє розумовому розвитку учнів, допомагає виявити зв'язок між науковими знаннями і житейською практикою, полегшує процес засвоєння знань, стимулює інтерес до них (розвиває мотиваційну сферу учнів), допомагає сприймати об'єкт у розмаїтті його виявів і зв'язків.
Використання наочності потрібно підпорядковувати конкретній меті, розвитку самостійності й активності учнів з урахуванням їх вікових особливостей. Вона має бути змістовною, естетично оформленою, відповідати психологічним законам сприймання, не повинна містити нічого зайвого і не викликати додаткових асоціацій. Готуючи учнів до сприймання наочності, її не слід переоцінювати або недооцінювати у процесі навчання.
Уперше теоретичне обґрунтування принципу наочності навчання ввів чеський педагог Я.А. Коменський (ХVІІ ст.), який в своїй праці “Велика дидактика" сформулював правило, що мало на меті безпосереднє знайомство учнів з об’єктами, які вивчаються. В своєму відомому “золотому правилі дидактики" Коменський вказував, що навчання слід починати не з обговорення об’єкту, який вивчається, а з демонстрації його.
К.Д. Ушинський дав глибоке психологічне обґрунтування наочного навчання. Наочні посібники за Ушинським, є засобом для активізації мислительної діяльності і формування чуттєвого образу. Саме чуттєвий образ, сформований на основі наочного посібника, є головним у навчанні. Ушинський надавав величезного значення наочному навчанню як методу, що має бути використаним найчастіше на уроках у початковий період, адже він:
розвиває мовлення учнів;
стимулює розумові процеси.