1.3. Причини виникнення жорстокого поводження з дітьми та їх наслідки
Для вирішення проблеми жорстокого ставлення до дітей важливо виділити причини цього явища. Знаючи причини проблеми, можна безпосередньо використати ці знання для її профілактики. Тобто, визначивши, які дії викликали насильство та жорстоке поводження, ми будемо знати, з чим необхідно працювати в першу чергу. З цього випливає, що насильство та жорстоке ставлення не відбуваються спонтанно чи без причини.
Дитинство – це період відсутності дорослої відповідальності, узаконена залежність від турботи та економічної підтримки суспільства. Дитина є недієздатною в повному обсязі, але має всі людські права. Діти мають право на захист від жорстокого поводження, від насильства різних видів і форм.
Один з методів класифікації чинників будь-яких видів злочинних дій полягає в розгляді їх на різних рівнях. Перший серед них – психологічний рівень, який є дуже важливим для вивчення питань жорсткого поводження з дітьми. Вчені впевнені, що загальною причиною злочинної поведінки на індивідуальному рівні є недостатня соціалізація особистості, тобто неповне засвоєння нею норм суспільного життя, слабка адаптованість до оточуючих умов. В основі жорстокого поводження з дітьми лежить нерозуміння цінності дитини, відсутність системи демократичних цінностей, які визначають модель сімейного життя і родинного виховання в конкретній сім'ї.
На основі експериментального дослідження, Поліщук В. пропонує наступну класифікацію чинників жорстокого ставлення до дітей: економічні, психологічні, соціальні. Причини, чому це негативне явище, як жорстоке ставлення і жорстоке поводження з дітьми в сім’ї, поширюється на теренах сучасної України, можна розділити на групи, які представлені в схемі 1.1.
Схема 1.1.
Ряд експертів, як показало дослідження вчених, вважають, що чинники жорстокого поводження з дітьми в Україні мають економічні корені.
У плані психологічних причин на поширення досліджуваного явища впливають передусім особистісні, психологічні проблеми самих батьків чи інших людей, що знущаються над дітьми.
Третина опитаних експертів вважає, що причини жорстокого ставлення до дітей мають соціальне походження.
Серед інших причин експертами були відмічені: низький культурний рівень батьків, педагогічна безграмотність дорослих, проблеми виховання дітей у психологічно незрілих батьків та в молодих сім'ях. [32, с.161-180 ]
Зневажанню і насиллю над дітьми сприяють певні соціальні і культурні умови. До таких умов треба віднести:
• відсутність у соціальній свідомості чіткої оцінки фізичних покарань;
• демонстрацію насильства у засобах масової інформації;
• права громадян на недоторканність приватного життя, власну та сімейну таємницю, закріплені у Конституції, не дозволяють своєчасно встановити факт насилля і здійснити втручання;
• недостатнє розуміння суспільством насилля як соціальної проблеми;
• низьку правову грамотність населення;
• погану обізнаність дітей про свої права;
• недосконалість законодавства. [ 31,с. 65]
Назвемо деякі з можливих причин жорстокого поводження з дітьми в сім'ї:
– особистісні якості батьків (агресивність, авторитарність);
– відсутність у батьків позитивного прикладу поводження з дітьми;
– алкоголізм, наркоманія, релігійний фанатизм;
– фізичні чи психічні недоліки батьків (розумова відсталість, психічні захворювання, глухота, сліпота тощо);
– невміння виховувати дітей, незнання своїх прав та обов'язків щодо дітей, відповідальності за них, незнання прав та потреб дітей;
– невміння долати сімейні та життєві кризи, відсутність самореалізації [28,с.43].
Причинами жорстокого поводження батьків з дітьми можуть бути й фактори сімейного виховання, які призводять до дезінтеграції «Я» дитини. Науковці виділяють такі
– нерозуміння батьками своєрідності особистісного розвитку дитини;
– неприйняття дорослими дитячої індивідуальності;
– невідповідність вимог і очікувань батьків можливостям і потребам дітей;
– неправомірність виховання в різні вікові періоди;
– непослідовність у взаєминах дорослих і дітей;
– неузгодженість змісту, цілей і засобів виховання між батьками;
– прагнення визнання в якійсь сфері (професійній, економічній, соціальній) і неможливість його добитися;
– раптові серйозні зміни у різних сферах життя (втрата роботи, хвороба, смерть дружини тощо);
– афект, часто невміння загальмувати свою поведінку;
– приклад власних батьків, психічні хвороби;
– гендерні стереотипи суспільства: уявлення про стать у суспільстві, соціокультурне сприйняття статі, яке диктує певну поведінку, культурні норми, стиль одягу; психологічні якості: здібності, види діяльності, професії. При цьому заохочується поведінка, яка відповідає соціостатевій ролі і пригнічується та, що не відповідає їй [ 23,с.32] .
Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім'ю, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей.
Найнебезпечніше те, що насильство дає дуже серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує терор, безладдя; відчуття відсутності допомоги, невпевненості, безнадійності або безсилля; відчуття провини; відчуття придушення волі; примари; відсутність самоповаги; настирливі спогади; напади страхів, депресію; фобії, смуток; роздуми про самогубство; самозвинувачення; втрату довіри; сумніви щодо віри в щось; наркотичну/алкогольну залежність; жагу помсти.
Діти з сімей, у яких практикується насильство, відчувають постійний психологічний дискомфорт, для них це справжня трагедія.
Вчені досліджують ряд спільних ознак, що характеризують переживання та поведінку більшості таких дітей [ 23,с.40]. Наведемо приклади деяких із них.
Страхи. Діти з сімей, де практикується насильство, переживають відчуття страху. Цей страх може проявлятися різним чином: від занурення в себе та пасивності до насильницької поведінки.
Зовнішні прояви поведінки. Мала дитина не може знати, коли відбудеться наступний спалах насильства, де та наскільки сильним він буде. В результаті, вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості у поведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків.
Нездатність виразити почуття вербально. Спостерігаючи за практикою насильства в сім'ї, діти доходять висновку, що насильство - це спосіб, яким «дорослі» вирішують свої конфлікти та наболілі проблеми. Оскільки ніхто не показав цим дітям, як слід говорити про їхні почуття/думки, вони часто не знають, що переживають або відчувають, і як можна виразити свої емоції та почуття у вербальній формі.
Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами не лише завдає непоправної шкоди їх фізичному здоров'ю, але й тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. У більшості дітей - жертв насильства -з'являються серйозні відхилення в психічному,фізичному розвитку, в емоційній сфері. Тому дуже важливо вчасно виявити причини жорстокого ставлення до дітей і знайти шляхи для їх попередження.