16

Титульна сторінка

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1.1.Жорстоке ставлення до дітей в сім’ї: теоретичний аспект 4

1.2. Домашнє насильство як прояв жорстокого ставлення до дітей в сім’ї 7

1.3. Причини виникнення жорстокого поводження з дітьми та їх наслідки 10

Висновки 15

Список використаних джерел 16

ВСТУП

Актуальність та ступінь дослідження теми. Жорстоке ставлення до дітей у сім’ї – це соціальна проблема, яка потребує виваженого підходу та вирішення, оскільки діти – наше майбутнє, і виховуючи їх в жорстокості ми наражаємося на небезпечне життя в майбутньому. Вивчення стану захисту дітей від жорстокого поводження не можна вважати достатнім як у теоретичному, так і в практичному аспекті, оскільки, хоча й проводяться фундаментальні дослідження у цьому напрямі, однак їх не достатньо для повного та вичерпного вирішення даної проблеми. Поглибити знання, обгрунтувати оптимальні механізми запобігання негативному явищу дозволить вивчення стану справ в Україні щодо забезпечення реалізації права дітей на захист від жорстокого поводження та всіх форм насильства, а також виявлення оптимальних шляхів соціально-педагогічної роботи по профілактиці жорстокого ставлення до дітей у сім’ї.

Жорстоке поводження з дітьми – проблема держави та кожної свідомої особистості. Жорстоке ставлення до дітей породжує у них почуття вини, невпевненості у собі, сприяє формуванню психологічних комплексів та значною мірою деформує процес соціалізації. Як наслідок, в особистості формуються переважно негативні якості: агресія, жорстокість, ненависть до світу, безцільність буття, жадоба неусвідомленої помсти або ж, у протилежному випадку, дитина починає шукати психологічний захист, опіку, безпеку в інших людей. Перенесене в дитинстві насилля залишає відбиток у свідомості людини на все життя.

1.1.Жорстоке ставлення до дітей в сім’ї: теоретичний аспект

Діти – це особлива соціально-демографічна група населення віком від народження до 18 років, яка має свої специфічні потреби, інтереси та права, але не володіє достатньою спроможністю відстоювати і захищати їх перед суспільством. З правової точки зору дитина є самостійним суб'єктом права, тому на неї поширюється весь комплекс громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини.

Державний інститут проблем сім'ї та молоді оприлюднив у кінці 2007 року соціологічне дослідження на тему «Жорстоке поводження з дітьми в Україні». Як виявилось, 43% опитаних неповнолітніх вважають, що в нашій країні жорстоке ставлення до дітей має місце. Хлопці не значною мірою, але все-таки частіше за дівчат потерпають від жорстокого ставлення чи знущань. Найчастіше діти зазнають жорстокого ставлення від незнайомих ровесників. Сільське середовище менш жорстоке до підлітків, ніж соціальне оточення у містах, особливо великих (обласних центрах). Лише 42,5% учнів 6-х, 48,4% – 8-х та 57,5% – 10-х класів зазначили, що їх не ображали в школі протягом останніх двох місяців жодного разу. У той же час, згідно з результатами дослідження, опублікованого у Державній доповіді про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року, рідше діти потерпають від жорстокого ставлення до себе з боку матері або мачухи. Порівняно більша частка – від батька/вітчима та старших братів/сестер [13, с.120-123].

У «Енциклопедії соціальної роботи» зазначається, що «типова модель сімейної жорстокості являє собою застосування сили сильнішого до слабшого. Сила може бути фізичною чи визначатися статусом» [13, с.124].

Єдине існуюче визначення поняття «жорстоке поводження з дітьми» надається у спільному Наказі Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення (від 16 січня 2004 р. № 5/34/24/11). У ньому жорстоке поводження визначається як будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім'ї або поза нею.

Це визначення, як вважають деякі вчені, і ми розділяємо їхню точку зору, є не досить вдалим, оскільки воно тлумачить досліджуваний феномен через факти здійснення насильства. Але жорстоке поводження не обмежується насильством, воно є більш широким поняттям, оскільки воно не завжди умисне, свідоме, може не зачіпати права і свободи дітей, але може не задовольняти при цьому потреби й інтереси дітей, виражається у грубій формі. Насильство завжди здійснюється з наміром отримати певний ефект, а жорстоке поводження може мати в основі цілком позитивні наміри. Бувають випадки, коли людина, що здійснює жорстоке поводження, не усвідомлює поганих наслідків такого поводження.

Поряд із терміном «жорстоке поводження», існує поняття «жорстоке ставлення». Вчені вважають, що жорстоке ставлення – це складова жорстокого поводження. Друге поняття є більш широким, воно включає не тільки наміри та відношення, але й практичну їх реалізацію. Тобто, із ставлення витікає поводження.

Жорстоке ставлення з точки зору порушення прав дитини можна розглядати як:

• ігнорування потреб дітей, порушення їх прав;

• відсутність догляду за ними (чи незадовільний догляд);

• ізоляція дитини, бойкот (у дитячому колективі);

• відсутність проявів батьківської любові, доброти, чуйності;

• безвідповідальність щодо дітей;

• бездіяльність батьків щодо дитини у скрутній ситуації;

• насильство у всіх видах;

• брутальність, глузування, неповага до гідності, особистості дитини;

• таке ставлення до дитини, яке не враховує її вік: дитина просто не може зробити того, що вимагають від неї батьки;

• авторитарний стиль спілкування з дитиною;

• нехтування дитиною;

• обман дитини. [22, с.38].

З наведеного переліку лише менша частина карається відповідно до національного законодавства. Більша ж залежить від педагогічної культури батьків, педагогів, соціального оточення, культури в мікросередовищі, моральних цінностей тощо. Саме відштовхуючись від такого визначення та переліку проявів видів жорстокого поводження з дітьми, необхідно будувати роботу по попередженню, зупиненню та викоріненню жорстокого поводження з дітьми.

Зрозуміло, що це дуже непросте завдання.

З огляду на сказане, можна розрізнити інституціональні види жорстокого поводження з дітьми:

– у сім'ї (батьків, опікунів дітей);

– у школі, дитячій установі (вихователів до дітей);

– у мікросередовищі (сусідів, молоді в дитячому колективі, виховних установах тощо).

Така типологізація дає підстави й для виділення основних сфер ведення соціально-педагогічної роботи по попередженню жорсткого поводження з дітьми.

Можна виділити, вслід за А. Захаровим [23,с.51] такі типи батьківського ставлення до дітей в сім'ї, які мають в основі жорстоке поводження: відкидання, презирство, переслідування та запущеність. Жорстоке ставлення до дітей збільшується в ситуаціях алкоголізму або наркотизації батьків, у неповних та кризових сім'ях.

Н.Ю. Максимова виділила ті категорії дітей, котрі найчастіше стають жертвами жорстокого поводження, і в тому числі насильства. Це:

• діти, які виховуються в умовах жорстких стосунків у сім'ї, які вороже сприймають світ і самі готові проявляти насильство до слабших себе;

• діти, які виховуються в умовах бездоглядності, покинутості, емоційного відторгнення, які не отримують достатнього догляду та душевного тепла, часто відстають у психофізичному розвитку, легко навіювані, не здатні оцінити ступінь небезпеки і чинити опір насильству;

• діти, що перебувають у стані бродяжництва;

• діти, котрі виховуються в обставинах безумовного підкорення, боязливі та тривожні, не вміють сказати «ні»;

• діти з психічними аномаліями, не здатні адекватно оцінити небезпечність ситуації;

• маленькі діти через їх безпорадність;

• недоношені діти або з малою вагою при народженні (оскільки такі діти більш дратівливі, плаксиві, менш привабливі) [31, с.12].

Таким чином, проблема жорстокого ставлення до дітей в сім’ї є сьогодні актуальною і важливою, це підтверджується науково-теоретичним аналізом, здійсненим нами у даному розділі.