20. Основні поняття по кодуванню даних.

Розглянемо основні поняття, пов'язані з кодуванням інформації. Для передачі в канал зв'язку повідомлення перетворюються на сигнали. Символи, за допомогою яких створюються повідомлення, утворюють первинний алфавіт, при цьому кожен символ характеризується ймовірністю його появи в повідомленні. Кожному повідомленням однозначно відповідає сигнал, який представляє певну послідовність елементарних дискретних символів, званих кодовими комбінаціями. Кодування - це перетворення повідомлень в сигнал, тобто перетворення повідомлень в кодові комбінації. Код - система відповідності між елементами повідомлень і кодовими комбінаціями. Кодер - пристрій, що здійснює кодування. Декодер - пристрій, що здійснює зворотну операцію, тобто перетворення кодової комбінації в повідомлення. Алфавіт - безліч можливих елементів коду, тобто елементарних символів (кодових символів) X = {x i}, де i = 1, 2 ,..., m. Кількість елементів коду - m називається його основою. Для двійкового коду x i = {0, 1} і m = 2. Кінцева послідовність символів даного алфавіту називається кодовою комбінацією (кодовим словом). Число елементів в кодової комбінації - n називається значности (довжиною комбінації). Число різних кодових комбінацій (N = m n) називається об'ємом або потужністю коду.

Якщо N 0 - число повідомлень джерела, то N ³ N 0. Безліч станів коду повинна покривати безліч станів об'єкта. Повний рівномірний n - значний код з основою m містить N = m n кодових комбінацій. Такий код називається примітивним.

21. Проблемно-орієнтовані пакети прикладних програм в туризмі

пакети прикладних програм — вид математичного забезпечення ЕОМ, орієнтований на автоматизацію процесу розв'язування задач з однієї чи кількох прикладних галузей. Під сучасним П. п. розуміють комплекс прикладних і системних програм ЦОМ разом з мовними засобами, що забезпечують взаємодію користувача з цим комплексом, і необхідною тех. документацією, яка використовується при програмуванні і розв'язуванні задач певного класу. Прикладні програми (функціональне наповнення пакета) забезпечують безпосереднє розв'язування задач з даної предметної області, а системні (системне наповнення пакета) забезпечують взаємодію користувача з пакетом, автоматизацію процесу програмування задач та керування розв'язуванням їх. Розробка прикладних програм грунтується на попередньому системному аналізі відповідної предметної області і матем. методів, використовуваних при розв'язуванні її задач. Складність системного наповнення пакета залежить від тих функцій, виконання яких покладається на пакет. При побудові П. п. враховують: простоту і зручність в користуванні П. п. при розв'язуванні задач, автоматизації обчислювального процесу, в т. ч. на етапі вибору найдоцільнішого методу для розв'язування даної задачі; економний розподіл пам'яті обчислювальної машини; можливість генерації робочих програм і їх комплексів, які можуть згодом самостійно використовуватися для розв'язування задач; сумісність з ін. П. п., які використовуються для розв'язування задач з даної чи суміжної предметної області; автоматичне нагромадження "досвіду" роботи пакета шляхом автоматичного й автоматизованого збору та обробки статистичних даних, що характеризують роботу всього пакета і його окремих частин; модульність (див. Модуль у техніці) побудови математичного забезпечення (МЗ) пакета, що забезпечує його здатність адаптуватися, модифікуватися, розширюватися, ефективно використовуватися протягом довгого часу. Осн. складові частини П. п.: його вхідна мова; керуюча програма (див. Операційна система); бази даних пакета, що містять моделі предметних областей та прикладні програми і їх система введення; підсистема обробки даних, що характеризує роботу пакета; підсистема внесення змін в МЗ пакета; підсистема ведення контролю за правильністю функціонування пакета на всіх етапах його роботи. Розрізняють П. п. методо-орієнтовані (П. п. заг. призначення), в яких реалізована певна група методів, що дозволяє розв'язувати задачі з різних предметних областей; проблемно-орієнтовані, в яких використано набори методів, що дають змогу розв'язувати задачі даної проблемної області (задачі планування, керування тощо); інформаційні — призначені для нагромадження, зберігання і введення даних великих об'ємів; функціональні, що розширюють можливості певної операційної системи. П. п. працюють в таких осн. режимах: пакетному, телеобробки даних, діалоговому, реального масштабу часу та мішаних режимах, які є певною комбінацією перелічених режимів. Режим телеобробки призначений для приймання і передачі даних на віддаль за допомогою каналів зв'язку; діалоговий — для розв'язування задач при активному втручанні користувача в обчислювальний процес шляхом внесення змін в його параметри; реального масштабу часу — для обробки даних, які характеризують об'єкт (реактор, хім. процес тощо) протягом його роботи в реальному часі. При розв'язуванні наук.-тех. і госп. проблем розробляються і використовуються системи взаємозв'язаних і взаємо діючих П. п. Великі можливості підвищення ефективності розв'язування задач із застосуванням П. п. відкриваються при їх використанні на багатопроцесорних ЕОМ, в яких реалізована ідея ведення паралельних обчислень.