- •Курсова робота
- •Розділ I Нормативно - правове впровадження gps - технологій в Україні
- •1.1. Впровадження референцної системи координат в Україні
- •1.2. Нормативно – правова база використання Світової геодезичної системи координат на території України
- •1.3. Державна діяльність по впровадженню gps - технологій
- •Розділ II основні принципи використання gps-технологій в землеустрої та земельному кадастру
- •Загальні відомості про будову супутникової навігаційної системи
- •Використання gps - технологій при побудові геодезичної мережі
- •Загальні відомості про мережі активних референцних станцій.
- •Фундаментальна та геодинамічна gps мережі Україні
- •Розділ III прив'язка локальної мережі gps-станцій до систем координат
- •3.1. Основні питання при проектуванні мережі активних референц - станцій на території Чернівецької області
- •3.2. Дослідження стану геодезичної мережі на території Чернівецької області
- •3.3. Рекогностування, закладення gps пункту і виконання спостережень
- •Обчислення і перетворення координат gps пункту
- •Висновки
- •Додатки
- •Технічне завдання
- •Список використаних джерел
Використання gps - технологій при побудові геодезичної мережі
Основні положення створення Державної геодезичної мережі України передбачають виконання робіт з використанням сучасних супутникових радіонавігаційних систем (GPS), комп'ютерних технологій, а також допускають використання традиційних геодезичних методів.
Згідно з даними Положеннями планова геодезична мережа складається з:
астрономо-геодезичної мережі 1 класу;
геодезичної мережі 2 класу;
геодезичної мережі згущення 3 класу.
Висотна геодезична мережа складається з:
нівелірної мережі I та II класів;
нівелірної мережі III та IV класів.
Астрономо-геодезична мережа 1 класу (АГМ-1) будується у вигляді однорідної за точністю просторової геодезичної мережі, яка складається з системи рівномірно розміщених геодезичних пунктів, віддалених один від одного на 50-150 кілометрів.
АГМ-1 є геодезичною основою для побудови нових геодезичних мереж і забезпечення подальшого підвищення точності існуючої ДГМ з використанням методів супутникової геодезії.
Частина пунктів АГМ-1 являє собою постійно діючі станції GPS - спостережень та астрономо-геодезичні обсерваторії, на яких виконується комплекс супутникових астрономо-геодезичних, гравіметричних та геофізичних спостережень, що забезпечують безперервне відтворення загальноземної геодезичної системи координат та редукування результатів спостережень і координатних визначень на єдину епоху з урахуванням релятивістських ефектів, припливних та інших рухів земної кори [13].
Решта пунктів АГМ-1 - це фундаментально закріплені на місцевості пункти, положення яких періодично визначається в рамках довгострокової програми функціонування ДГМ.
Геодезична мережа 2 класу є вихідною геодезичною основою для побудови геодезичної мережі 3 класу, геодезичних мереж згущення та геодезичних мереж спеціального призначення.
Пункти ГМ-2 розміщуються на відстані 8 км один від одного, а на території міських населених пунктів, великих промислових об’єктів – 5-, їх положення визначається, як правило, відносними методами супутникових геодезичних спостережень, а також традиційними лінійно-кутовими методами: тріангуляції, трилатерації та полігонометричних ходів [13].
Вихідними пунктами для визначення координат пунктів ГМ-2 є пункти ГМ-1 та УПМ ГНСС. Група пунктів ГМ-2, що визначаються, повинна мати зв’язок не менш ніж з трьома пунктами ГМ-1 або УПМ ГНСС.
Нормальні висоти пунктів ГМ-2 визначаються геометричним або GPS/нівелюванням. GPS/нівелювання виконується відносними методами супутникової геодезії з врахуванням висот квазігеоїда, отриманих із супутникових геодезичних спостережень з урахуванням гравіметричних даних, які забезпечують середню квадратичну похибку взаємного положення пунктів за висотою не більше 0,05 метра.
Геодезична мережа 3 класу будується з метою збільшення кількості пунктів до щільності, яка забезпечує створення знімальної основи великомасштабних топографічних та кадастрових зйомок. Вона включає наявні геодезичні мережі 3 та 4 класів, побудовані згідно з вимогами Основних положень про державну геодезичну мережу СРСР 1954-1961 рр. з наступним перевизначенням та переведенням пунктів 4 класу у 3, та нові пункти геодезичної мережі 3 класу, побудовані згідно з вимогами цих Основних положень [13].
Нові пункти ГМ-3 визначаються методами супутникових геодезичних спостережень, а також традиційними лінійно-кутовими методами: тріангуляції, трилатерації та полігонометричних ходів.
Вихідними пунктами для побудови геодезичних мереж 3 класу служать пункти геодезичних мереж 1 і 2 класів та УПМ ГНСС.
Між суміжними пунктами ГМ-3 по можливості повинна забезпечуватись видимість (земля – земля) між суміжними пунктами мережі, а в разі її відсутності на пункті закладаються два СП, згідно з вимогами Основних положень. Нормальні висоти пунктів ГМ-3 визначаються геометричним або GPS-нівелюванням. GPS-нівелювання виконується відносними методами супутникової геодезії з врахуванням висот квазігеоїда, отриманих з гравіметричних даних, які забезпечують середню квадратичну похибку взаємного положення пунктів за висотою не більше [13].
Як бачимо, можна зробити висновок, що для побудови ДГМ рекомендовано використовувати саме GPS — технології.
