Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Біологічний факультет

Кафедра екології

Самостійна робота на тему:

«Засолення грунтів та заходи забезпечення екологічної безпеки»

Підготувала

Студентка групи БЛЕ-21

Процишин Андріана

Львів 2014

Зміст

Вступ

Поняття засолення грунтів………………………………………………………………………………………….......

Причини засолення грунтів……………………………………………………………………………………………..

Характеристика солончаків………………………………………………………………………………………………

Характеристика солонців………………………………………………………………………………………………....

Характеристика солодів…………………………………………………………………………………………………….

Заходи забезпечення екологічної безпеки………………………………………………………………………

Висновки…………………………………………………………………………………………………………………………….

Вступ

Поряд із позитивним впливом зрошення на продуктивність рослин, за певних недостатньо контрольованих умов воно пов'язане з погіршенням екологічного становища.

Збереження природно утвореної сприятливої для землеробства рівноваги в природному середовищі потребує постійної уваги і зусиль – застосування захисних заходів, які усувають забруднення середовища і порушення природних процесів.

Виникають важливі напрями сучасного землеробства – екологізація і біологізація. Завдання їх полягає в утворенні сприятливих умов ґрунтового, водного й повітряного середовища, при яких найбільш повно реалізується генетичний потенціал продуктивності культур і забезпечується одержання біологічно чистої продукції (див. Системи землеробства і сівозміни на зрошуваних землях).

Особливого значення екологізація і біологізація набувають в умовах зрошення в зв'язку з необхідністю запобігти і усунути ряд негативних процесів, що викликаються зрошенням.

Небезпека погіршення навколишнього середовища пов'язана з недосконалістю раніше побудованих зрошувальних систем, спостереженням водозберігаючих режимів зрошення, вимог науково обґрунтованої технології вирощування культур, викликається іншими причинами, які мають місцевий характер. Більшу частину їх можна усувати. Серед негативних процесів особливої уваги заслуговують як найбільш небезпечні – засолені ґрунти, їх заболочування, втрати гумусу і погіршення фізичних властивостей ґрунту, забруднення скидними водами рік, озер і морів.

Поняття засолення грунтів

Засолені – це такі грунти, що містять у всьому профілі або в його частині легкорозчинні солі в кількостях, шкідливих для рослин.

До легкорозчинних відносяться солі , розчинність яких перевищує розчинність гіпсу в холодній воді (2 г / л ) - наприклад , сода (Na 2 C О 3 ), хлориди , сульфати , гідрокарбонати, борати тощо.

Шкідливість водорозчинних солей полягає в тому, що вони підвищують осмотичний потенціал грунтового розчину, чим погіршують постачання рослин водою через недостатню всмоктувальну силу кореневих систем. При цьому знижується транспірація, уповільнюється фотосинтез, погіршується мінеральне живлення. Деякі солі (сода) погіршують властивості грунту: він набухає, зменшується здатність колоїдів до коагуляції, збільшується їх рухомість, в результаті чого руйнується структурність грунту, росте його щільність тощо.

Найбільш шкідливі солі: Na2СО3, NaHСО3, NaCl;

шкідливі: СаСl2, MgCl2, Na2SО4;

менш шкідливі: MgSО4, CaSО4.

На засоленому ґрунті рослини пригнічені, затримуються в рості й розвитку, частина їх гине (випадає), урожайність різко знижується.

Показники й ступінь засолення змінюються при різких його типах (табл. 1). При засоленні ґрунту содового самого небезпечного типу незасоленим вважається ґрунт із щільним залишком % до маси сухого ґрунту 0,1, з вмістом хлору (Cl) 0,01, SO  – 0,02, HCO  – 0,06.

Джерелами солей у природі взагалі й у грунтах зокрема виступають такі процеси та об'єкти: - вивітрювання порід, при якому утворюються різноманітні солі, які з водами мігрують в океан або безстічні басейни на суші. Це процес глобальний, входить у великий кругообіг речовин і завдяки йому щорічно утворюється близько 3 млрд. т водорозчинних сполук;  - соленосні гірські породи, які утворюються на дні морів та океанів і в результаті тектонічних рухів земної кори виходять на поверхню, де виступають у ролі грунтотворної породи;  - мінералізовані грунтові води, що знаходяться на глибині 2-7 м і впливають на процес грунтоутворення;  - виверження вулканів;  - перенесення солей вітром з моря на сушу (імпульверизація);  - атмосферні опади (максимальний вміст солей у них може складати 400 мг/л).  - деяка рослинність, яка підкачує солі завдяки їх біологічній акумуляції та наступній мінералізації фітомаси (солянки).  - зрошувальні води, які можуть бути активним фактором вторинного засолення грунтів при неправильному зрошенні.

Ці джерела діють на всій земній кулі, але засолені грунти займають порівняно незначну частину суші. Для їх утворення потрібне специфічне сполучення навколишніх умов: засушливий аридний клімат, при якому випаровуваність перевищує кількість опадів, тому солі не вимиваються з грунту; негативні форми рельєфу, де забезпечується накопичувальний баланс речовин.  У таких ландшафтно-геохімічних умовах у грунтах можуть накопичуватись різні солі. При дещо вологішому кліматі акумулюються менш розчинні солі, а легкорозчинні вимиваються. З посиленням сухості клімату в грунті зберігаються більш розчинні солі, наприклад, хлориди.