Класифікація медичних відходів, система їх роздільного збирання та знешкодження

Відходи лікувально-профілактичних установ належать до специфічних відходів, небезпечних в санітарному відношенні, і поділяються за морфологічним складом, місцями утворення та вимогами до збирання на наступні класи:

Клас А – БЕЗПЕЧНІ ВІДХОДИ: відходи, що не мали контакту з біологічними рідинами пацієнтів і інфекційними хворими; нетоксичні відходи; харчові відходи всіх підрозділів, крім інфекційних, шкірно-венерологічних, фтизіатричних; меблі, інвентар, несправне устаткування, що не містить токсичних елементів; неінфіковані папір, зміт, будівельне сміття тощо.

Місця утворення відходів: палати, харчоблоки, буфети відділень, крім інфекційних, шкірно-венерологічних, фтизіатричних, мікологічних; адміністративно-господарські приміщення; територія лікувально-профілактичного закладу.

Відходи збирають в одноразові пакети або в багаторазові ємкості, які на спеціальних візках доставляють до місць розташування контейнерів, призначених для збирання відходів цього класу, і перевантажують в них. Великогабаритні відходи збирають у спеціальні бункери. Відходи, що мали контакт з інфікованим матеріалом або хворими, піддають дезінфекції.

Клас Б – НЕБЕЗПЕЧНІ (РИЗИКОВАНІ) ВІДХОДИ: потенційно інфіковані відходи; матеріали й інструменти, забруднені виділеннями пацієнтів; патологоанатомічні відходи; органічні операційні відходи (органи, тканини тощо); відходи інфекційних відділень; відходи мікробіологічних лабораторій, що працюють з мікроорганізмами 3-4 груп патогенності; біологічні відходи віваріїв.

Місця утворення відходів: операційні, реанімаційні, маніпуляційні, перев’язувальні й інші маніпуляційно-діагностичні приміщення; інфекційні, шкірно-венерологічні відділення; медичні і патологоанатомічні лабораторії; лабораторії, що працюють з мікроорганізмами 3-4 груп патогенності; віварії, ветеринарні лікарні.

Відходи цих підрозділів після дезінфекції збирають в герметичну одноразову упаковку. Органічні відходи операційних, лабораторій, мікробіологічні культури і штами, вакцини, вирусологічно небезпечний матеріал після дезинфекції збирають у герметичну одноразову тверду упаковку (контейнер). Гострий інструментарій (голки, ланцети тощо) після попередньої дезінфекції збирають окремо від інших відходів в одноразову тверду упаковку (контейнер). Транспортування усіх відходів цього класу за межі медичного підрозділу здійснюють тільки в одноразовій герметичній упаковці. Герметичні одноразові ємкості (баки, пакети) поміщають в контейнери, призначені для збирання відходів класу Б.

Клас В – НАДЗВИЧАЙНО НЕБЕЗПЕЧНІ ВІДХОДИ: матеріали, які контактували з хворими на надзвичайно небезпечні інфекції; відходи лабораторій, що працюють з мікроорганізмами 1-2 груп патогенності; відходи фтизіатричних, мікологічних лікарень; відходи від пацієнтів з анаеробною інфекцією.

Місця утворення відходів: підрозділи для пацієнтів на надзвичайно небезпечні та карантинні інфекції; лабораторії, що працюють з мікроорганізмами 1-2 груп патогенності; фтизіатричні і мікологічні клініки і відділення.

Відходи цих підрозділів після дезинфекції збирають у герметичне одноразове м’яке упакування, мікробіологічні культури і штами, вакцини – у герметичне одноразове тверде упакування. Транспортування відходів цього класу за межі медичного підрозділу здійснюють тільки в одноразовому герметичному упаковуванні. Герметичні одноразові ємкості (пакети, баки) поміщають в контейнери, призначені для збирання відходів класу В, які маркують написом “Небезпечні відходи. Клас В”.

Клас Г – ВІДХОДИ, БЛИЗЬКІ ЗА СКЛАДОМ ДО ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ: протерміновані лікарські засоби; відходи лікарських і діагностичних препаратів; протерміновані деззасоби, непридатні для використання; цитостатики й інші хімічні препарати; предмети, прилади й устаткування, що містять ртуть.

Місця утворення відходів: діагностичні підрозділи; відділення хіміотерапії; патологоанатомічні відділення; фармацевтичні цехи, аптеки, склади; хімічні лабораторії; адміністративно-господарські підрозділи.

Ступінь токсичності відходів цього класу визначається згідно з класифікатором токсичних промислових відходів і методичних рекомендацій з визначення класу їхньої токсичності. Використані люмінесцентні лампи, прилади й устаткування, що містять ртуть, збирають в закриті герметичні ємкості, які зберігаються в допоміжних приміщеннях і знешкоджуються спеціалізованими підприємствами на договірних умовах. Збір, збереження цитостатиків, що належать до відходів 1-2 класів токсичності, здійснюють відповідно до класифікатора токсичних промислових відходів та інших чинних нормативних документів. Відходи, що належать до 2-3 класів токсичності збирають і упаковують у тверде упакування, відходи 4 класу небезпеки упаковують у м’яке упакування.

Для відходів лікувально-профілактичних установ різних класів небезпечності діють різні правила знешкодження. Відходи класу А можуть бути поховані на полігонах для захоронення твердих побутових відходів. Відходи класів Б і В необхідно знищувати на спеціальних установках для знешкодження відходів термічними методами (згідно з СанПіН 5179-90 “Санитарные правила устройства, оборудования и эксплуатации больниц, родильных домов и других лечебных стационаров”). До недавнього часу повсюдно прийнятим методом поводження з небезпечними медичними відходами було їх спалювання. Проте дослідженнями US ЕРА доведено, що установки для спалювання медичних відходів є джерелом забруднення атмосферного повітря діоксинами, фуранами, іншими стійкими органічними забруднювачами та важкими металами. З цієї причини в США і країнах ЄС підвищена увага приділяється термічним (автоклавування), хімічним (застосування дезинфікуючих засобів або хімікатів, що реагують з відходами), опромінювальним (γ-промені) і біологічним (ферментний розклад органічної речовини) методам знешкодження небезпечних медичних відходів. Додатково застосовують механічні процеси, які дозволяють зробити відходи нерозпізнаваними і зменшити їх об’єм.

Поводження з відходами класу Г регламентовано “Правилами проведення утилізації та знищення неякісних лікарських засобів”, затвердженими наказом МОЗ України № 349 від 08.07.2004 р. із змінами і доповненнями, внесеними наказом МОЗ України № 55 від 05.02.2007 р. Правила поширюються на вилучені з обігу вітчизняні та зарубіжні лікарські засоби (далі – відходи лікарських засобів) і є обов’язковими для усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність, пов’язану з обігом лікарських засобів. До відходів лікарських засобів належать засоби, термін придатності яких закінчився (за даними, зазначеними в сертифікаті якості та на упаковці виробника відповідної серії); неякісні засоби, вилучені з обігу; засоби, які зазнали механічного, хімічного, фізичного, біологічного впливу, що унеможливлює їх подальше використання; незареєстровані засоби, крім випадків, передбачених чинним законодавством України; засоби, щодо яких виявлені раніше невідомі небезпечні властивості або зафіксована серйозна побічна реакція; фальсифіковані лікарські засоби.

Порядок проведення, вибір методу знищення відходів лікарських засобів визначається у відповідності до вимог, передбачених державними санітарними нормами, з урахуванням класу небезпеки відходів для здоров’я населення та навколишнього середовища. Відходи лікарських засобів можуть бути утилізовані шляхом використання як вторинних матеріалів чи енергетичних ресурсів у власній установі або передані для утилізації до іншої установи. Для знищення відходів лікарських засобів застосовують механічні, фізико-хімічні, біологічні або інші методи обробки та розміщення (захоронення) продукції або її залишкових компонентів у спеціально визначених місцях. Для знищення відходів лікарських засобів у вигляді твердих продуктів (таблетки, порошки, капсули, гранули, порошки для ін’єкцій тощо), напівтвердих лікарських засобів (креми, лосьйони, гелі, супозиторії тощо) застосовують методи інкапсуляції, інвертизації, високотемпературного спалювання або хімічної нейтралізації; для знищення малотоксичних лікарських засобів у вигляді рідин (розчини, суспензії, сиропи тощо) – метод розведення водою з подальшим зливом до комунального колектора; для знищення препаратів, що містять живі клітини та спори мікроорганізмів, – метод автоклавування. Інкапсуляція – процес перетворення на моноліт відходів лікарських засобів у замкненому об’ємі за допомогою в’яжучих речовин, що включає наступні стадії: розміщення лікарських засобів у пластмасовому або сталевому барабані в кількості, яка займає до 90% внутрішнього об’єму барабана; заповнення вільного об’єму розчином цементу, вапна та води у пропорції за масою 15:15:5 відповідно; перемішування розчину, закриття кришкою барабана та його герметизація; витримування 7-28 діб до повного застигання маси; доставка барабана на звалище побутових відходів і покриття його твердими побутовими відходами. Інвертизація – процес перетворення на моноліт лікарських засобів за допомогою в’яжучих речовин з наступним подрібненням та розсередженням, який включає стадії: зняття пакувального матеріалу з лікарських засобів; подрібнення їх до фракції з розміром окремих частинок не більше 2 мм; змішування подрібненої лікарської форми з водою, цементом та вапном у співвідношенні за масою 65:15:15:5 відповідно до отримання однорідної пасти; транспортування пасти машиною-бетонозмішувачем до місця накопичення побутових відходів; розсіювання (після застигання) подрібнених шматків пасти серед побутових відходів. Високотемпературне спалювання при температурі 1200-2000^оC проводиться у печах промислових підприємств з виготовлення цементу, вугільних теплоелектростанцій та ливарних цехів. Знищення лікарських розчинів та сиропів здійснюють розведенням їх водою у співвідношенні 1:200. Ампули з розчинами спочатку подрібнюють на твердій поверхні або в металевому барабані за допомогою дерев’яного молотка. Відокремлена рідина розводиться водою та зливається у комунальний колектор зі швидкістю не більше 1 л/с. Подрібнене скло збирають у контейнер для гострих предметів і відправляють на побутові сміттєзвалища. Робітник, який виконує цю роботу, повинен мати захисний одяг, захисні окуляри, захисні рукавиці, респіратор або марлеву пов’язку. Факт знищення відходів лікарських засобів оформлюється спеціальним актом. Копія акта в двотижневий термін скеровується до органу державного контролю лікарських засобів, за рішенням якого лікарський засіб було вилучено з обігу.