3.5. Органи чуття
Зір вампіра пристосований до нічного життя, проте - чітко бачать на відстані до 15 метрів. Денне світло дратує їм очі, а наведений промінь потужного прожектора миттєво їх засліплює. Крім того, вампіри мають свого роду шостий орган чуття, що дозволяє їм чути людей. Частково це пояснюється найгострішим нюхом і високорозвиненим смаком. Носи і мови вампірів відчувають ледве помітні перепади температури - приблизно як у змії, - що допомагає їм у темряві знаходити здобич. Крім того, поверхня шкіри у вампірів так само чутлива, як бічна лінія у риб або черево у змій - вони відчувають повітряні вібрації, навіть ті, які викликані сильними емоціями. Отже, вампіри відчувають і чують людський страх.
3.6. Анабіоз
Анабіоз - це здатність організмів переживати несприятливі часи (зміна температури навколишнього середовища, відсутність вологи і т. ін.) у стані, при якому різко знижується обмін речовин та відсутні видимі ознаки життя.
При важких травмах або пошкодженні артерії у вампірів може відбутися повна втрата крові. Молоді вампіри при цьому гинуть, однак більш древні і досвідчені впадають у стан анабіозу, коли клітинна активність припиняється на декілька днів або навіть років. Внаслідок такого, вампіра можна повернути до життя за допомогою переливання великої кількості вампірської крові. Це не завжди допомагає, а для повного відновлення потрібно кілька тижнів. Однак вампірські спільноти таким методом забезпечують спадкоємність влади і знань.
Згідно зі всім вищевикладеним, вампіри мають надзвичайні характеристики, що роблять їх дуже небезпечними, але в той е час і привабливими магічними істотами. Які ж представників вампірської раси на сьогодні є найбільш відомим? Відповідь на це запитання можна віднайти у наступному розділі.
Розділ 4. Найбільш відомі вампіри сучасності
4.1. Граф Дракула
Румунський господар Влад III, більш відомий як Дракула (1431-1476), походив з роду Басараба Великого, правителя Валахії (1310-1352), у важкій боротьбі відстояв незалежність своєї держави від Угорщини. Батько Влада III - Влад II - захопив престол в 1436 році, поваливши двоюрідного брата за підтримки угорського короля Сигізмунда Люксембурга. Але пізніше, поступаючись турецькому тиску, Влад II змушений відновити васальні зобов'язання волоського господаря і відправити заручниками до двору султана двох синів - Влада і Раду. Угорщина, звичайно, теж посилила тиск, і Владу II постійно доводилося маневрувати, вишукуючи компроміси. Проте, в 1447 році він був убитий за наказом регента угорського королівства легендарного Яноша Хуньяді, а волоський престол зайняв новий угорський ставленик. 1448 року сімнадцятирічний Влад зробив першу спробу захопити престол. Скориставшись тим, що війська Хуньяді були розгромлені турками, Влад з турецькою допомогою запанував під ім'ям Влада III. Світову популярність Влад III знайшов ще за життя. Головним чином - завдяки несамовитій відвазі і настільки ж шаленій кровожерливості, яка навіть в похмуру епоху Пізнього Ренесансу здавалася паталогічною. Він був немислимо жорстокий і до ворогів, і до союзників, і до підданих: рубав їм голови, спалював, здирав шкіру, примушував до людоїдства, варив заживо, розпорював животи, саджав на кіл і т.д. і т.п. У садінні на кіл Дракула особливо досяг успіху. Одного разу без жодних причин він напав на своє ж ні в чому не винне місто і умертвив під тортурами 10000 підданих. Багато з них були посаджені на кіл - так він заробив ще одне прізвисько – «цепеш», або «кілосажатель». Під час самого дикого з влаштованих їм побоїщ в 1460 році в день Святого Варфоломія в одному з міст Трансільванії було посаджено на кіл 30 тисяч чоловік. Дракула був не просто садистом. Його жорстокі кари мали якийсь політичний сенс. Приміром , коли посланці турецького двору наважувались не зняти головні убори в його присутності, він наказав цвяхами прибити тюрбани до голів, що було, безсумнівно, зухвало сміливою демонстрацією незалежності. Залежно від соціального статусу засуджених коли розрізнялися по довжині, діаметру, кольору, з них складалися примхливі геометричні фігури - щось на зразок «саду тортур», де Влад III любив бенкетувати на дозвіллі, причому трупний сморід і стогони агонізуючих аж ніяк не псували його апетит. Ось чому в історію Румунії Влад III увійшов під прізвиськом «Цепеш». Навіть в угорській в'язниці Влад III, згідно давньоруському «З Казані про Дракулу воєводі», залишався вірний своїм пристрастям: ловив або купував мишей і птахів, яких катував, саджав на кіл і обезголовлював. Шаленість Влада III (в німецьких джерелах його називають «wutrich» - «шалений», «нелюд», «лютий» ), схоже, неабияк набридла не тільки ворогам , а й підданим і в 1476 року вони вбили Цепеша у віці 45 років. Його відрубану голову законсервували в меду і доставили як трофей султану. Згідно з версією XV століття, Влада III в бою взяли за турка і, оточивши, прокололи списами, про що, помітивши помилку, вельми жалкували. Однак, на загальну думку, репутацію вампіра - чорнокнижника Дракула придбав лише в кінці XIX століття - завдяки уяві і таланту Брема Стокера (1847-1912), автора знаменитого роману «Дракула» (1897). Дійсно, в письмових джерелах немає згадки про чаклунство і вампіризм волоського господаря. Але якщо взяти до уваги специфіку цих джерел, то з'ясовується, що фантазії англійського романіста були зовсім не безпідставними. Тому відомості про Дракулу надолужити інтерпретувати не тільки в історико-прагматичному аспекті, але - і перш за все - в міфологічному. Це стосується самого імені, точніше прізвиська Влада III Дракула. Прізвисько «Дракула» отримав батько Влада III, проте історики традиційно пояснюють, що зв'язок з нечистою силою тут ні при чому. Зрозуміло, є підстави припускати, що воїни Влада III звернули списи проти господаря по уявленнях страху і помсти чи задля турецької нагороди, а голову відрубали, щоб послати султану і тим самим вислужитися або наочно підтвердити виконання замовлення - голова Цепеша була виставлена в Стамбулі на загальний огляд. З цієї точки зору характерна також історія могили Дракули. Влад III був похований недалеко від місця загибелі - у православному Снаговому монастирі, якому його рід протегував.
Граф Дракула у фільмі «Ван Хельсинг»