1. Національний господарський комплекс України і його галузева структура Національний господарський комплекс (НГК) є поєднанням підприємств і установ у межах території країни, що задовольняють матеріальні й духовні потреби населення. За формою власності підприємства в Україні можуть бути: приватними, державними, колективними, у власності інших держав чи міжнародних організацій. Головними складовими частинами його є дві сфери виробнича і невиробнича. Основними галузями, що входять до виробничої сфери, є промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво, а також транспорт і зв'язок, що обслуговують виробництво, торгівля й громадське харчування, заготівля, збут, матеріально-технічне постачання. До сфери послуг належить житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування, транспорт і зв'язок, що обслуговують населення, а також освіта, культура і мистецтво, охорона здоров'я, фізична культура й соціальне забезпечення, наука й наукове обслуговування, фінансування, кредитування та страхування, апарат управління та безпеки. Двома найважливішими галузями, що визначають розвиток національного комплексу країни, є промисловість та сільське господарство.

2.Територіальна структура господарства і форми організації виробництва Під територіальною структурою господарства розуміють сукупність певним чином взаєморозміщених і поєднаних територіальних елементів господарства або окремих галузей, які знаходяться в складній взаємодії. Елементами територіальної структури є промислові пункти, центри, вузли, райони, сільськогосподарські зони, транспортні магістралі, соціально-економічні райони тощо.виділяють 4 форми організації виробництва: концентрація, спеціалізація, кооперування та комбінування. Концентрація — це зосередження виробництва на великих підприємствах. Спеціалізація — це випуск підприємством однорідної продукції. Кооперування — це організація виробничих зв'язків між підприємствами для випуску певної продукції. Поєднання на одному підприємстві кількох виробництв, що можуть належати до різних галузей промисловості, називається комбінуванням. Грунтується воно на основі комплексної переробки вихідної сировини, відходів виробництва або послідовній технологічній обробці сировини. Найхарактерніше комбінування для металургійного, хіміко-індустріального та лісовиробничого комплексів.

4. Металургійний комплекс України Металургійна промисловість України є основою розвитку машинобудування, металообробки та будівництва. У структурі металургійного комплексу виділяють чорну і кольорову металургію. Сучасна чорна металургія становить матеріальну базу всього комплексу важкої індустрії України. Чорна металургія впливає на розвиток усіх галузей господарства, є найголовнішим споживачем палива, електроенергії та води. чорна металургія впливає на формування таких потужних промислових районів і підрайонів, як Донбас, Придніпров'я, Криворіжжя. За рівнем концентрації виробництва чорних металів Україна посідає одне з перших місць у світі. ЧМ займається видобутком руд чорних металів (залізних, марганцевих, хромітів), виплавкою чавуну і сталі, виробництвом прокату і феросплавів. Також до ЧМ входить коксохімічне в-во, утилізація відходів основного в-ва й отримання з них вторинних видів продукції, в-во вогнетривів. Зараз ЧМ України належить до основних галузей промисловості що має експортну орієнтацію даючи понад 40% від загальних обсягів експорту України. Сировиною для ЧМ є залізна й марганцева руди, хроміти, металобрухт. Основним видом палива є кокс, а також природний газ. Основними факторами розміщення ЧМ є паливний і сировинний, а також водний, трудовий і транспортний. Кольорова металургія (КМ) – це галузь металургійного комплексу, що включає видобуток і збагачення руд, в-во і обробку кольорових металів та їх сплавів. Провідними галузями КМ в Україні є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева. Основний фактор розміщення підприємств КМ – сировинний і паливно-енергетичний. Серед галузей КМ провідне місце посідає в-во легких металів, зокрема алюмінію. Діє алюмінієва пром. на довізних (з Бразилії, Гвінеї, Ямайки, Австралії) бокситах, які переробляються на Миколаївському глиноземному заводі. Глинозем для подальшої переробки надходить на Дніпровський алюмінієвий завод у Запоріжжі. Завод алюмінієвих сплавів діє у Свердловську (Луганська обл.). Титано-магнієвий комбінат у Запоріжжі.

3.Паливно-енергетичний комплекс (пек). Структура пек.

ПЕК складається з груп галузей і підгалузей промислового виробництва що спеціалізуються на видобутку, збагачені, переробці та споживанні твердого мінерального, рідкого і газового палива, виробництві передачі і використанні електроенергії і тепла.

У паливно-енергетичному комплексі можна виділити дві групи галузей: основні і другорядні які взаємопов’язані і функціонують в комплексі. Серед головних галузей виділяють паливну і електроенергетичну промисловості.

До паливної промисловості відносять галузі гірничодобувної пром., що займається видобутком і переробкою різних видів паливно-енергетичних ресурсів. В Україні діють такі галузі паливної пром.: вугільна, нафтова, газова, торф’яна, сланцева і уранова.

Вугільна пром. займається видобутком кам’яного і бурого вугілля. Займає досить велику частку в паливно-енергетичному балансі (близько 75%). Вуг. пром. забезпечує сировиною електроенергетику, металургію, коксохімію. Поклади кам’яного вуг. зосереджені у 2 камяновугільнихбасейнах: Донецькому (дає 95% видобутку кам’яного вуг.) і Львівсько-Волинському. Буре вуг. видобувають відкритим способом у Дніпровському буровугільному басейні.

Нафтову пром. можна поділити на нафтодобувну і нафтопереробну. До нафтодобувної промисловості відносять також підприємства із видобутку озокериту. Основні райони видобутку нафти - Карпатська і Причорноморсько-Кримська нафтогазоносні провінції, Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область. Основні центри нафтопереробки – Кременчук, Лисичанськ, Надвірна, Дрогобич. Вітчизняна нафта забезпечує потреби України менше ніж на 10%, видобуваючи 3,7-4 млн. т. нафти на рік при потребі 40 млн. т нафти в рік. Основні нафтопроводи – Дружба, Одеса – Броди – Гданськ.

Газова пром. основний район газовидобутку – Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область. У Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній області відкрито й експлуатуються 17 газових родовищ. Родовища Передкарпаття експлуатуються з середини 20 ст. і є в основному вичерпані, деякі з них зараз використовуються як газосховища. Щорічний видобуток 20 млрд. м. кубічних у рік, забезпечуючи потреби держави у природному газі на 25%. Решта газу імпортує з Росії і Туркменістану. Великі запаси газу, за оцінками експертів, є на шельфі Чорного і Азовського морів. Через територію України пролягають численні газопроводи ( Союз, Шебелинка – Харків тощо).

Торф’яна пром. розвивається на пн. України, у Поліссі. Використовують його як місцеве паливо, а також у с/г, будівельній та хімічній пром. Сланцева пром. горючі сланці залягають у Кіровоградській, Черкаській, Хмельницькій обл. Запаси 3,7 млрд.т. Горючі сланці є джерелом палива для ТЕС. Промисловий видобуток незначний. Уранова пром. В Україні поклади уранових руд містяться поблизу міста Жовті Води (Дніпропетровська обл.) та у Кіровоградські обл. Руди низької якості не можуть забезпечити потреби діючих реакторів АЕС, тому збагачену руду Україна імпортує з Росії.

Електроенергетика є основою розвитку економіки. Електроенергію в Україні виробляють на ТЕС, ГЕС, АЕС. Діють також електростанції на нетрадиційних джерелах енергії (сонячні, вітрові електростанції). У 2010р. в-во електроенергії становило 190,2 млрд. кВт./год.

ТЕС працюють на вугіллі, природному газі, мазуті. Дають 46% виробленої ел. енергії. Розміщені поблизу сировини, тому найпотужніші діють у Донбасі (Слов’янська, Вуглегірська, Луганська і ін.), Придніпров’ї (Придніпровська, Криворізька, Запорізька), і на Зх. України ( Добротвірська і Бурштинська), а також поблизу Харкова (Зміївська), Києва(Трипільська),Вінниці (Ладижинська).

АЕС В Україні діють 4 АЕС: Рівненська, Південноукраїнська, Запорізька і Хмельницька. Чорнобильська закрита у грудні 2000р. АЕС дають 45% в-ва ел. енергії. Працюють на ядерному паливі – збагаченому урані. Будують АЕС у районах із дефіцитом палива. Основний фактор розміщення – споживач.

ГЕС При правильному проектуванні ГЕС дають найдешевшу ел. енергію. Це не можна сказати про каскад ГЕС які споруджені на Дніпрі, оскільки водосховища затопили значну площу родючих чорноземів. На Дністрі діє Дністровська ГЕС. Побудовані ГЕС і в Українських Карпатах (найпотужніша – Теребле-Ріцька). ГЕС дають 5% в-ва ел. енергії.

В Україні діють також сонячні електростанції в Криму і вітрові електростанції в Криму та на Львівщині. Ел. енергія передається на відстань лініями електропередач (ЛЕП). Електростанції України об’єднані в одну енергетичну систему. Створено надпотужну ЛЕП Донбас-Вінниця-Бурштин, яка проходить через Закарпаття в Угорщину

.