7. Аналогія як формулювання висновку про подібність на підставі подібності одних ознак предметів, переносячи такі ознаки на загальне уявлення про предмет дослідження

В історії людства часто робилися винаходи при порівнянні певних явищ між собою. Тобто люди переносили знання про один вже відомий предмет на інший – невідомий предмет. Такий процес прийнято називати аналогією. У дослідженнях соціальних комунікацій метод аналогій використовуєтсья досить часто.

Як свідчить електронна енциклопедія «Вікіпедія», аналогія (від грец. αναλογια – відповідність) – це подібність, схожість у цілому відмінних предметів, явищ за певними властивостями, ознаками або відношеннями.

Аналогія, за тлумаченням В.І. Кириллова та А.О. Старченка, – це розумовий процес, чи “недемонстративний умовивід про належність деякому об’єкту певної ознаки (властивості або відношення), яка називається переносимою, на основі схожості в істотних ознаках з іншим об’єктом, що дозволяє знаходити схожість різного”.

Аналогія в дослідженнях соціальних комунікацій – це метод пошуку схожих або несхожих ознак між двома чи більше предметами вивчення і формулювання на базі винайденої схожості чи несхожості висновків.

Метод аналогії можна висловити за допомогою символів.

1. Предмет А має властивості a, b, p.

2. Предмет Y має властивості a, b.

3. Імовірно, предмет Y також має властивість p.

Приклад 1

1. У праці В.Ф. Іванова комунікація – це наявність обміну інформацією, двох чи більше учасників комунікації, повідомлення та дискурсу.

2. У праці В.В. Різуна комунікація – це наявність обміну інформацією, двох чи більше учасників комунікації та повідомлення.

__________________________________________________________

3. Імовірно, у праці В.В. Різуна у визначенні комунікації може згадуватися про наявність дискурсу.

За трьома суттєвими ознаками (обмін інформацією, два чи більше учасника комунікації, повідомлення) дослідник порівнює дві праці В.Ф. Іванова і В.В. Різуна. Саме наявність таких ознак комунікації як: «обмін інформацією», «два чи більше учасника комунікації», «повідомлення» дають дослідникові поштовх для формулювання висновку про те, що, як і в праці В.Ф. Іванова, де є і обмін інформацією, два чи більше учасника комунікації, повідомлення, у визначенні комунікації у праці В.В. Різуна може бути ознака «дискурс».

Ступінь помилковості такого висновку може бути досить високим.

Часто аналогію як вид умовиводу під час формулювання думок у досілдженнях соціальних комунікацій називають таким, що веде до неточних висновків.

Приклад 2

1. Журнал є засобом масової комунікації і скріпки, якими скріплюють сторінки, є у журналі.

2. Скріпки, якими скріплюють сторінки у журналах, часто іржавіють.

_________________________________________________________

3. Отже, сторінки журналу теж іржавіють.

Велику долю помилковості у такому висновку можна пояснити тим, що сторінки будь-якого друкованого журнали як засобу масової комунікації, дійсно, скріплюються за допомогою металевих скріпок. Вони іноді іржавіють. Від іржі псуються сторінки журналів. Таке буває не часто, але буває. Отже, далеко недоведеним є той факт, що сторінки журналу не іржавіють.

У прикладі з іржавими сторінками журналу порушено основну вимогу умовиводу за аналогією: аналогія будується тільки на базі порівняння суттєвих ознак. Для умовиводу про іржавий журнал вказана ознака “іржаві сторінки”, яка не є суттєвою ознакою для журналу. Він може бути не друкованим, а, наприклад, електронним, хореографічним, пісенним. Отже, у прикладі вказана несуттєва ознака предмета порівняння й тому сам приклад є некоректним і висновок у ньому буде некоректним (чи неправильним).

Методологія досліджень соціальних комунікацій (як і традиційна логіка) пропонує розглядати два види аналогії:

1. аналогія властивостей;

2. аналогія відносин.

Аналогія властивостей у дослідженні соціальних комунікацій – це метод, що передбачає умовивід за аналогією, у якому роль ознаки, що переноситься, грає ознака-властивість.

В аналогії властивостей при порівнянні двох або більше предметів з одного предмету на інший переносяться тільки ті ознаки, які можна віднести до властивостей.

За допомогою символів метод аналогії властивостей слід вібити таким чином:

1. Предмет А має властивості a, b, е, p.

2. Предмет Y має властивості a, b, е.

3. Імовірно, предмет Y також має властивість p.

Приклад

1. Періодичні фахові наукові журнали (A) мають такі властивості як: науковість (a); рубрикацію, що відповідає вимогам ДАК України (b); наявність новизни (e) і місце у переліку наукових фахових видань України, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук (p).

2. Періодичні наукові журнали (Y) мають такі властивості як: науковість (a); рубрикацію, що відповідає вимогам ДАК України (b); наявність новизни (e).

____________________________________________________________

3. Імовірно, періодичні наукові журнали (Y) мають властивість «місце в переліку наукових фахових видань України, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук (p)».

Висновок у такому умовиводі є помилковим, тому що тільки періодичні фахові наукові журнали мають ознаку «місце в переліку наукових фахових видань України, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук». Періодичні наукові журнали такої ознаки не мають.

У дослідженніх соціальних комунікацій зустрічаються і правильні умовиводи аналогії властивостей.

Наприклад

1. Бібліографознавство (А) послуговується історико-порівняльним методом (а), методом міжнародного порівняння (країнознавчий метод) (b), методом історичної аналогії (e) та генеалогічним методом (p).

2. Бібліотекознавство (А) послуговується історико-порівняльним методом (а), методом міжнародного порівняння (країнознавчий метод) (b) та методом історичної аналогії (e).

3. Імовірнісно, бібліотекознавство (А) також послуговується генеалогічним методом (p).

Такий висновок з умовиводу за аналогією властивостей у дослідженнях соціальних комунікацій є повністю істинним.

У дослідженнях соціальних комунікацій науковці звертаютсья до методу аналогії відносин, що в логіці В.І. Кириллов та А.О. Старченко визначають як «умовивід за аналогією, у якому ознакою, що переноситься, є ознака-відношення».

Часто аналогію відносин використовують у науці, техніці, підприємницькій практиці при моделюванні. Вивчаються відносини між параметрами моделі і потім переносяться на реальний об’єкт чи процес.

За допомогою символів аналогію відносин слід відбити таким чином:

1. Предмет А знаходиться у відношенні К до предмету В.

2. Предмет М знаходиться у відношенні К_х до предмету Т.

3. Імовірно, властивості, що лежать в основі відносин А до В і М до Т, також подібні.

Приклад:

Ігор (А) є братом (К) неповнолітньої Марини(В).

Стас (М) як колишній вихованець дитячого будинку виховує (К_х) сироту -неповнолітню Надію(Т), яка також є вихованкою дитячого будинку.

Імовірно, з огляду на схожість відносин “брат-сестра”(К), що існують між Ігорем(А) та Мариною(В), відносини(К_х) між Стасом(М) і Надією(Т) також подібні.

Використання методу аналогії відносин під час вивчення соціальних комунікацій може спираится на теорію подібності, яка відома в галузі економіки.

1961 року шведський економіст Стефан Ліндер сформулював теорію подібності країн, яку називають також теорією попиту. Ліндер стверджував, що відмінності в рівні насиченості чинниками між країнами не завжди відображають міжнародні обміни. Насправді безліч обмінів часто відбувається між країнами, які мають схожі чинники.

З огляду на теорію подібності, розрізнюють два види аналогії:

1. точна аналогія;

2. неточна аналогія.

Точна аналогія – це умовивід за аналогією, у якому є необхідний зв’язок ознак схожості з ознакою, що переноситься.

Схема точної аналогії така:

1. Предмет А має ознаки Р, К, С, Е.

2. Предмет В має ознаки Р, К, С.

3. Якщо із сукупності ознак Р, К, С із необхідністю випливає ознака Е,

предмет В обов’язково має ознаку Е.

Приклад

Комп’ютер “Пентіум” має оперативну пам’ять 140 мгб(Р), кольоровий монітор(К), DVD-плейєр(С) та СD-ROM(Е).

Комп’ютер “Целерон”(В) має оперативну пам’ять 140 мгб(Р), кольоровий монітор(К), DVD-плейєр(С).

Якщо наявність оперативної пам’яті 140 мгб(Р), кольорового монітору(К) та DVD-плейєра(С) передбачає наявність СD-ROM(Е), то комп’ютер “Целерон” має СD-ROM(Е) .

Як видно з прикладу, висновок в умовиводі точної аналогії автоматично веде до твердження про наявність четвертої ознаки (Е) у предмета В саме тому, що з необхідністю наявність такої ознаки диктується предметом А.

Неточна аналогія, на думку В.І. Кириллова та А.О. Старченка, є таким уподібненням, «коли залежність між схожими ознаками й ознаками, що переносяться, мислиться як необхідна лише з більшим або меншим ступенем імовірності”.

Якщо умовно хибне судження позначити “0”, а істинне – “1”, то ступінь імовірності виводів Р(а) за неточною аналогією лежить в інтервалі від 1 до 0, або:

0  Р(а)  1

У дослідженнях соціальних комунікацій неточну аналогію використовують у висновках, які стосуються досліджень суспільно-історичних умов, моделювання реальних об’єктів.

Висновок за неточною аналогією не має доказової бази. Такий висновок – бездоказовий. Неточну аналогію можна порівняти зі здогадкою.

Розрізнюють також такі види аналогії: наукову і популярну.

Аналогія в дослідженнях соціальних комунікацій поєднується з моделюванням.