3.2.5.2. Неповна індукція

На відрізнення від повної неповна індукція є методом, що звертається до умовиводу, у якому висновок ґрунтується на основі дослідження тільки частини елементів класу, про який йдеться у висновку.

Приклад

Серед тих видань, що продаються в газетних кіосках Києва, є щотижневик «Корреспондент»,у якому нараховується у середньому за 2013 рік 23 рубрики.

Серед тих видань, що продаються в газетних кіосках Києва, є щотижневик «Главред», у якому нараховується у середньому за 2013 рік 21 рубрика.

Серед тих видань, що продаються в газетних кіосках Києва, є щотижневик «Бізнес», у якому нараховується у середньому за 2013 рік 22 рубрики.

Серед тих видань, що продаються в газетних кіосках Києва, є щотижневик «Біограії», у якому нараховується у середньому за 2013 рік 25 рубрик.

Щотижневики «Корреспондент», «Главред», «Бізнес» та «Біографії» є ілюстрованими.

Отже, серед тих видань, що продаються в газетних кіосках Києва, і які мають від 21 до 25 рубрик, є ілюстровані щотижневики.

З висновку неповної індукції зрозуміло, що ступінь імовірності досить висока. Такий факт доводиться тим, що в кіосках Києва продається не 4 щотижнеівика, а 16. По-перше, всі 16 щотижневиків не можуть бути ілюстрованими. По-друге, не всі щотижневики, які продаються в кіосках Києва, можуть мати від 21 до 25 рубрик. Отже, доведено, що неповна індукція досить імовірнісний вид умовиводу в методі індукції. Іншими словами, неповна індукція є яскравим прикладом демонстративності висновків, а не їхньої точності та істинності.

Формулою умовиводу неповної індукції є така:

1. Усіх предметів за кількістю число N: предмет S₁ має ознаку P.

2. Предмет S₂ має ознаку P.

3. Предмет S_n має ознаку P.

4. Предмети S₁, S₂, …,S_n є предметами класу К, в який можуть входити предмети більше за кількістю ніж N.

5. Отже, всі предмети класу К, в який можуть входити предмети більше за кількістю ніж N, мають ознаку P.

Метод неповної індукції ще називають популярною індукцією, при умові, якщо при її використанні не добирають науково обґрунтовані методи. Справа у тому, що у популярній (неповній) індукції йдеться тільки про відомі предмети. Але може бути так, що окрім вказаних і перерахованих в умовиводі предметах, існують предмети, про існування яких автор умовиводу не знає. Отже, висновок не буде мати суворо наукового аспекту, а буде тільки демонстративним (неповним) чи імовірнісним.

3.2.5.3. Наукова індукція

Під час планування і здійснення дослідження соціальних комунікацій науковий пошук здійснюється і за методом наукової індукції, який звертається до умовивіду, що ґрунтується на встановленні повторюваності ознаки в деяких явищах класу через виявлення причинної залежності такого повторювання від певних властивостей явища.

Приклад

1. 2010 року в Україні було видано українською мовою 230 тисяч книжок.

2. 2011 року в Україні було видано українською мовою 240 тисяч книжок.

3. 2012 року в Україні було видано українською мовою 250 тисяч книжок.

4. З’являється передбачення про те, що з початку століття в Україні щорічно видається українською мовою від 230 до 250 тисяч книжок.

5. Було встановлено, що у період від 2000 року до 2009 року в Україні було видано українською мовою від 110 до 134 тисяч книжок.

6. Отже, в Україні було видано українською мовою від 230 до 250 тисяч книжок тільки у період від 2010 року до 2012 року.

Іншими словами, висновок у наведеному прикладі є обґрунтованим через наведення факту, що спростовує передбачення про те, що з початку століття в Україні щорічно видається українською мовою від 230 до 250 тисяч книжок. Такий вид індукції (наукової) є виваженим і точним.

Дослідники соціальних комунікацій повинні пам’ятати про те, що наукова індукція має два види: 1) селекція (відбір) та 2) елімінація (виключення).

Елімінативна індукція – це індукція, у якій висновок про причини досліджуваних явищ ґрунтується на виключенні обставин, що підтверджують або спростовують властивості обговорюваного предмету, явища.

Наведений приклад про друк книжлок українською мовою у період від 2010 року до 2012 року є прикладом елімінативної індукції.

Селективна індукція – це індукція, у якій висновок про належність ознаки класу ґрунтується на знанні про зразок, одержаний методом відбору явищ із різних частин цього класу.

Приклад

1. Результати контент-аналізу публікації про політика Іванова П.С. в газеті «День» від 12 листопада 2013 року свідчать про те, що він винний у злочині проти народу.

2. Результати контент-аналізу публікації про політика Іванова П.С. в газеті «Вечірній Київ» від 24 грудня 2013 року свідчать про те, що він винний у злочині проти народу.

3. Результати контент-аналізу публікації про політика Іванова П.С. в газеті «Комсомольская правда в Украине» від 29 грудня 2013 року свідчать про те, що він винний у злочині проти народу.

4. Результати контент-аналізу публікації про політика Іванова П.С. в газеті «Сільські вісті» від 4 січня 2014 року свідчать про те, що він винний у злочині проти народу.

5. Можна стверджувати, що результати контент-аналізу всіх публікацій про політика Іванова П.С. за період від 12 листопадла 2013 року до 4 січня 2014 року свідчать про те, що він винний у злочині проти народу.

6. Але попереднім контент-аналізом публікацій у газеті «День» від 18 листопада і публікації в газеті «Сільські вісті» від 22 грудня 2013 року було встановлено, що політик Іванов П.С. не причетний до злочину проти народу.

7. Отже, результати контент-аналізу не всіх публікацій і не у всіх газетах, що виходили у період від 12 листопада 2013 року до 4 січня 2014 року, свідчать про прчетність політика Іванова П.С. до злочину проти народу.

В останньому судженні наведеного прикладу спостерігається уточнення через вилучення (через відбір, або через селекцію) фактів, які і тягнуть за собою точний і науково обґрунтований висновок дослідника.