Список рекомендованих джерел

1. Гегель Г.В. Наука логики: В 3–х т. / Г.В. Гегель. – Т. 1. – М., 1970. – С. 123–256.

2. Діденко В.Ф. Філософія: проблеми, категорії, теорії: навч. посіб. / Діденко В.Ф. – К.: Педагогіка, 1996. – С. 34–35.

3. Словарь иностранных слов. – 19–е изд., стер. – М.: Рус. яз., 1990. – С. 83.

4. Філософія: навч. посіб. / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін. ; [за ред. І.Ф. Надольного]. – 3–тє вид., стер. – К.: Вікар, 2002.

5. Энциклопедия философских наук: В 3–х т. / Г.В. Гегель. – Т. 1. – М., 1970. – С. 107–263.

3.2. Загальнонаукові методи

3.2.1. Аналіз як розчленування цілого предмету на складники

Дослідження соціальних комунікацій не може здійснюватися без аналізу як одного з провідних методів пошуку причиново-наслідкових зв’язків.

Аналізом автори «Словника іншомовних слів» називають метод, що передбачає мисленнєве або фактичне розчленування цілого на складники. Наприклад, досліджуючи лексичну сугестію (навіювання) публіцистики друкованих ЗМІ України дискурсу політичного протистояння 2004–2006 років, науковець звертається до аналізу публіцистики друкованих ЗМІ України. Причому аналіз здійснюється тільки тих українських друкованих ЗМІ, які відбивають дискурс політичного протистояння саме в період від 2004 року до 2006 року. Оскільки, маючи на увазі метод аналізу, слід говорити про розчленування цілого на складники, дослідникові необхідно за ціле прийняти дискурс політичного протистояння, який складається, наприклад, у журналістиці з публіцистичних творів. Отже, цілим слід вважати публіцистичні твори українських авторів (ціле) у період від 2004 року до 2006 року. Дослідник виокремлює із згаданого цілого його частки – твори конкретних публіцистів (складники цілого) І. Бокія, Б. Олійника, Д. Дуцик, В. Якімова, О. Черевка, О. Маначинського, В. Цвіла, В. Волкова, Л. Степко, П. Яреська, І. Фаріон, В. Лиса. Разом із тим, дослідникові необхідно виокремити певні конкретні українські друковані ЗМІ (ціле), де друкувалися публіцистичні твори згаданих авторів. Серед таких ЗМІ науковець звертається до складників цілого, а саме до газет: «Сільські вісті», «Вечірні вісті», «Без цензури», «Комуніст», «Товариш», «Наша газета», «Наша газета+», «Україна і світ сьогодні», «Жінки за майбутнє», «Високий замок», «Кримська світлиця», «Донеччина», «Волинь».

Отже, наведений приклад розчленування цілого на його складові ілюструє застосування методу аналізу в соціальних комунікаціях.

0. Синтез як з’єднання раніше виділених частин предмету в єдине ціле

Метод синтезу в соціальних комунікаціях передбачає пізнання досліджуваного предмета як єдиного цілого, що є результатом взаємозв’язку між складовими такого предмета. Синтез пов’язаний з аналізом.

Коли, наприклад, науковець вивчає соціально-комунікаційний аспект тижневика «Освіта» як чинника християнського виховання молоді у період від 1992 року до 2005 року, він звертається до методу синтезу. Це відбувається шляхом пошуку взаємозв’язку між складниками (185 публікацій на релігійну проблематику) цілого (щотижневик «Освіта» за період від 1992 року до 2005 року). Зв’язок між складниками цілого виявився у тому, що ідеологічною основою, як повідомляє дослідник Перехейда В.В., матеріалів на релігійну тематику, опублікованих в тижневику «Освіта» (1992–2005 роки), є «цінність християнського вчення для формування ментальних моделей молодого громадянина України – патріота, духовно розвинутої особистості».

В іншому прикладі дослідник Захарченко А.П. вивчав виникнення та розвиток медіа-мистецтв у системі масової комунікації. Науковець також звертався до методу синтезу, коли описував результати дослідження наукових, публіцистичних та літературно-критичних праць, що присвячені медіа-мистецтвам, як показників еволюції їх суспільної оцінки. Складниками дослідник вважав наукові, публіцистичні та літературно-критичні праці, що присвячені медіа-мистецтвам. Науковець довів, що згадані складники взаємопов’язані між собою, що дозволяє розглядати їх як ціле, а саме як медіа-мистецтво.

Отже, синтез як науковий метод є незмінним супутником добросовісного дослідника.