Навчальні завдання

1. Класифікуйте всі вам відомі методи спостереження.

2. Назвіть вимоги, що висуваються до якостей дослідника під час залучення методу спостереження.

3. Доведіть доцільність використання методі спостреження разом з іншими методами.

4. Наведіть приклад фіксації даних за допомогою методу самоспостереження.

5. Доведіть думку про те, що метод самоспостережння не є об’єктивним.

6. Назвіть об’єктивні недоліки спостереження як методу.

7. Доведіть доцільність фіксації даних у протоколі під час здійснення спостереження або експерименту.

8. Вкажіть характер трьох-чотирьох нотаток, які зазвичай робляться в протоколах спостереження або експерименту.

9. Доведіть доцільність здійснення фіксації даних при залученні методу завдяки рукописному опису, а не друкованому опису.

10. Перерахуйте позитивні фактори, що вирізняють метод фіксації даних завдяки циклограмам з-понад інших методів фіксації даних.

11. Назвіть порядок фіксації даних при залученні методу спостережння завдяки цифрам.

12. Використовуючи метод кількісного аналізу, здійсніть запис удаваних отриманих даних.

13. Назвіть одну-дві особливості кількісного аналізу, або переконати опонента в тому, що він не може здійснюватися без якісного аналізу.

14. Оскільки відомо, що інструментом вимірювання є еталон, із яким дослідник порівнює одержані у досліді результати з тими, які прийнято за еталон, зразок, міру, наведіть приклади еталонів для вимірювання соціальних явищ і процесів.

15. Якщо наукове вимірювання здійснюється завдяки: цифровим показникам і формулам без використання спеціальних комп’ютерних програм (геометричне вимірювання, тригонометричне, фізичне, хімічне, статистичне, алгебраїчне), а також завдяки цифровим показникам і формулам з використання спеціальних комп’ютерних програм (наприклад, Office Excel), доведіть пріоритет одного з них.

16. Доведіть доцільність думки Р. Готтсданкера про те, що слід розгалужувати метод експерименту на дві великі групи, а саме на: природні експерименти (що дублюють реальний світ) та штучні експерименти (які покращують реальний світ).

17. Наведіть приклад, у якому є ілюстрація залучення положення про необхідність для експериментатора витримувати внутрішню валідність як правомірність висновку.

18. Знайдіть переваги експерименту ex post facto (дослівний переклад означає «від часу після факту», або «після після факту») перед іншими видами експеримінту.

19. Наведіть приклад диз’юнктивного способу зв’язку між судженнями.

20. Обгрунтуйте думку про те, що серед логічних критеріїв правильності теорій повинні бути тільки три таких1) незалежність аксіом, 2) несуперечливість та 3) повнота.

Теми рефератів

1. Особливості та норми і вимоги, що висуваються до методу спостереження в соціальних комунікаціях.

2. Опис як метод дослідження соціальних комунікацій.

3. Об’єктивність залучення методу кількісного і якісного аналізу в дослідженнях соціальних комунікацій.

4. Переваги методу вимірювання перед іншими методами фіксації отриманих даних.

5. Експеримент як метод вимірювання в контрольованих умовах.

Розділ 3

МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ

(за критерієм «обсяг загальної/конкретної репрезентації знань»)

3.1. Загальні методи

Для здійснення добросовісного дослідження в науковій галузі «Соціальні комунікації» (як і в інших галузях) та наукового пошуку в соціальних комунікаціях як соціальному інжинірингу необхідно знати основні положення загальних наукових методів, а саме – діалектики і метафізики.

3.1.1. Діалектичний метод

Діалектичний метод – це метод пошуку причиново-наслідкових зв’язків досліджуваних явищ з урахуванням законів, принципів і категорій постійного розвитку досліджуваного предмета, явища, процесу.

З метою більш детального уявлення про діалектичний метод дослідження в соціальних комунікаціях необхідно розтлумачити закони, принципи і категорії діалектики.

Принципи діалектики

Принцип (від лат. principium – начало, основа), на думку дослідників Губерського Л.В., Надольного І.Ф., Андрущенко В.П., – це “вихідна ідея, першоначало, яке лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки або внутрішні переконання людини, ті практичні засади, котрими вона користується у своєму життя”.

Принципи діалектики іноді називають законами.

Найважливішими трьома принципами діалектики слід вважати такі:

1. принцип матеріалістичного монізму;

2. принцип єдності діалектики буття і діалектики мислення;

3. принцип загального зв’язку і загального розвитку явищ у світі.

Значення кожного принципу можна викласти таким чином.

1. Принцип матеріалістичного монізму.

Світ розглядається тільки з боку наявності у ньому одного (а не двох, трьох) світів. Це означає, що в нашому світі є тільки той світ, який є навкруги нас, є лише тільки ті речі, які ми вивчаємо, і які ми бачимо або знаємо про їх існування. Не може бути потойбічного світу, або не існує світу у вигляді пекла, раю тощо. За принципом матеріалістичного монізму, усі речі у світі мають реальну матеріальну, а не духовну основу. Іншими словами, усі речі світу складаються з молекул і атомів та тих мікрочасток, які складають у свою чергу основу молекул та атомів. Світ не утворив Бог, або Абсолют, екзистенція тощо. Першим і первинним, згідно принципу матеріалістичного монізму, є природа, а не Бог. Першим був досвід людини, а потім вже його ідея стосовно перетворення світу речей і явищ.

Отже, розглядаючи будь-який соціальний процес із позицій діалектики, фахівець із соціальних комунікацій зобов’язаний враховувати, що всі складники соціальних процесів і явищ базуються на уявленні одного єдиного світу, відсутності Господа або будь-якої іншої сили окрім природи. В основі усіх процесів суспільства покладено людський досвід.

2. Принцип єдності діалектики буття і діалектики мислення.

Людина може пізнати світ, у якому вона живе. Людина здатна також мислити себе у цьому світі, бачити перспективу свого життя, розмірковувати про те, що вона – людина – має здатність розмірковувати, мислити. Тільки людині притаманна така здатність. Людина може адекватно відобразити світ оточуючих її речей, процесів, механізмів, явищ.

Дослідникові, процесів соціальних комунікацій, який спирається на другий принцип діалектики, варто враховувати ідею пізнаваності оточуючого її світу.

3. Принцип загального зв’язку і загального розвитку явищ у світі.

Під час вивчення соціальних комунікацій із позицій діалектики як методу слід пам’ятати, що природі притаманний і постійний розвиток. Суспільство також знаходиться у постійному розвитку. Мислення людини не зупиняється на досягненнях певної історичної епохи, воно – мислення – розвивається органічно з епохою і природою розвитку психіки людини. За принципом загального розвитку і загального розвитку явищ у світі стверджується, що розвиток людини відображає розвиток і глибину процесу руху матерії. Така глибина висловлюється у значенні термінів “саморух”, “саморозвиток матерії”.

У пізнанні останній – третій – принцип діалектики вимагає, щоб дослідження враховувало такі параметри:

1. об’єктивність;

2. наявність руху;

3. наявність розвитку;

4. фіксацію саморуху;

5. фіксацію саморозвитку.

Принцип загального розвитку і загального розвитку явищ у світі вимагає дослідження речей та процесів і явищ через дослідження суперечностей досліджуваних предметів, через розвиток таких суперечностей. Завдяки з’ясуванню суперечностей досліджуються внутрішні джерела руху і розвитку.

Фахівець із соціальних комунікацій повинний знати, що окрім згаданих основних трьох принципів діалектики виокремлюють і такі:

1. принцип причинності;

2. принцип цілісності;

3. принцип системності;

4. принцип відображення;

5. принцип історизму;

6. принцип матеріальної єдності світу;

7. принцип первинності практики;

8. принцип невичерпності властивостей матерії.

Категорії діалектики

Серед категорій діалектики називають такі, що допомагають з’ясувати сутність законів діалектики. Серед категорій діалектики такі: 1) зв’язок, 2) взаємодія, 3) відношення, 4) кількість, 5) якість, 6) властивість, 7) міра, 8) стрибок, 9) відмінність, 10) тотожність, 11) суперечність, 12) протилежність, 13) антагонізм, 14) заперечення.

Категорії – це універсальні форми мислення, форми узагальнення реальності. У таких категоріях знаходять своє відображення загальні властивості, риси і відношення предметів об’єктивного світу. Усі категорії усвідомлюються людиною, тому важливим для їх існування слід вважати розвинене мислення.

Філософи Губернський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П. стверджують, що мислення – “це процес відображення світу в поняттях, категоріях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях”.

Для конкретного розуміння категорій діалектики слід зважити на важливість процесів абстрагування, якими бажано володіти кожній людині.

Абстрагування – це розумовий процес відхилення від одних властивостей речей і концентрація уваги на інших.

Серед найпростіших актів пізнання можна виокремити, наприклад, акт абстрагування через розрізнення двох речей.

Серед категорій діалектики можна виокремити також такі пари:

1. рух і розвиток;

2. розвиток і прогрес;

3. форма і зміст;

4. сутність та явище;

5. можливість і реальність;

6. елементи і структура;

7. одиничне і загальне;

8. причина та наслідки;

9. випадковість та необхідність.

Перелік категорій діалектики може бути продовжений.

Фахівець із соціальних комунікацій повинний знати суть категорій діалектики. З цією метою далі для прикладу подається аналіз декількох категорій діалектики. Оскільки категорії діалектики майже всі дихотомічні (передбачають протилежність), аналізувати їх треба попарно.

Рух і розвиток.

Рух – універсальний; це будь-яка взаємодія, зміна станів об’єктів, зміни, що викликані такими взаємодіями.

Розвиток – це особливий тип змін, які пов’язані з оновленням системи, з її внутрішніми структурами і функціональними змінами, перетвореннями у дещо нове, інше.

Розвиток – це процес довгих, таких, що накопичуються, незворотних, поступових змін складних системних об’єктів у достатньо великих інтервалах часу.

Схематично можна зобразити таким чином співвідношення понять “рух” і “розвиток” (див. рис. 3.1 далі).

Рис. 3.1. Схема взаємозв’язку понять “прогрес”, “регрес”, “розвиток”, “рух”.

Прогрес – тип розвитку складних систем, яким притаманний перехід від нижчих, менш досконалих форм, до більш високих і досконалих.

Прогрес – це розвиток вперед. Регрес – розвиток назад. Розвиток – це рух.

Елементи і структура.

Для усвідомлення дослідником соціальних комунікацій пари понять “елементи і структура” як категорій діалектики слід розібратися у тому, чим вони є та які складники мають. Серед таких у даній парі категорій називають традиційно: система, елемент, структура.

Система – упорядкована множина взаємопов’язаних елементів, які мають структуру й організацію.

Елемент – нерозкладний далі (для даної системи) компонент (одиниця аналізу) складних предметів, явищ, процесів.

Елемент – це будь-які об’єкти, що пов’язані з іншими об’єктами у складний комплекс.

Структура – відносно стійкий спосіб (закон) зв’язку елементів того чи іншого складного цілого.

Система – не довільно обрана множина “предметів” і зв’язків між ними, а упорядкована певним чином цілісна структура, єдиний складний предмет.

Система може бути зрозумілою тільки у зіставленні із середовищем, з її оточенням. Тому у залежності від характеру відношень із середовищем розрізнюють типи поведінки системи:

• реактивна поведінка (визначається середовищем);

• адаптивна поведінка (визначається середовищем і функцією саморегуляції, притаманній самій системі);

• активна поведінка (істотну роль грають власні цілі системи).

Найбільш високоорганізованою є система, що сама організується.

Форма та зміст.

Для вивчення соціальних комунікацій із позиції діалектики важливо знати, що різні види буття виражені формами. Ще Аристотель у давній філософії центральне місце віддавав категорії форми. За Аристотелем, “антиподом” форми була матерія. За Гегелем, зміст. Від часів Аристотеля форму вважають організуючим началом і фактором. Форма (Аристотель) – це активна сила, яка організує пасивну матерію.

Форма пов’язувалася з поняттям “визначеність” предмету. Категорії форми і змісту передбачалися у Гегеля для досягнення різнобічності буття. Гегель обґрунтував нерозривний зв’язок форми і змісту.

Чіткі визначення форми і змісту відсутні.

Зміст – сукупність різних елементів та їх взаємодій, що визначають основний їх тип, характер того чи іншого предмету, явища, процесу.

Форма – принцип упорядкованості, засіб існування того чи іншого змісту.

Зміст і форма – діалектичні поняття. Зміст оформлений, а форма – змістовна.

Співвідношення змісту і форми різнобічне.

При домінуванні змісту розвивається форма. Форма закріплює певний ступінь розвитку, нормалізує його.

Форма більш консервативна, ніж зміст. Форма від предмету невід’ємна, вона більш чи менш самостійна.

Сутність і явище.