2.1.3. Вимірювання як процес порівняння отриманої у дослідженні величини з еталоном

Вимірюванням називають визначення будь-якою мірою величини будь-чого. Частіше інструментом вимірювання є еталон, із яким дослідник порівнює одержані у досліді результати з тими, які прийнято за еталон, зразок, міру. Наприклад, для вимірювання температури повітря на вулиці слід подивитися на термометр, який і здійснює сам процес вимірювання, тобто визначає стан температури у секунду візуальної фіксації дослідником рівня ртутного стовпчика відносно позначки «0». Така позначка в науці прийнята як початкова після дослідів ученого Цельсія. Він запропонував вважати моментом замерзання води позначку «0» на шкалі холода-тепла. Нині, якщо необхідно визначити температуру повітря, дослідник звертається до шкали Цельсія (або Кальвіна). Якщо на шкалі температури ртутний стовпчик завмер на позначці, наприклад, «–2», це означатиме, що у повітрі – мороз, або температура, що на 2 одиниці нижче позначки «0». Якщо стовпчик буде показувати температуру «+22», це означатиме, що у повітрі – те6пло, або температура, що на 22 одиниці вище за позначку «0». Отже, позначка «0» є еталоном, початком відліку. Відносно такого еталону й визначається температура повітря.

Інший приклад вимірювання: для визначення, наприклад, дефіциту бюджету слід знати, яку суму очікує держава отримати від доходів (у тому числі й від податків громадян та підприємств). Далі необхідно знати, яку суму слід витратити, щоб покрити потреби населення. Різниця між згаданими двома показниками і буде складати дефіцит бюджету. Наприклад, дохідна частина бюджету складає 135 000 000 грн. Витратна частина бюджету вимагає 156 000 000 грн. Різниця між доходом і потребами у наведеному прикладі сягає суми 21 000 000 грн. Це означає, що дефіцит бюджету складає 21 000 000 грн.

Варто навести приклад, що наближений до вимірювання під час дослідження в соціальних комунікаціях. Наприклад, дослідник ставить перед собою завдання виміряти інмутаційний (той, що відповідає зміні моделей поведінки на гірше) характер сучасного телевізійного новинного дискурсу в Україні. Спочатку він викладає проблему, яка спонукала його до залучення методу вимірювання. Наприклад, проблема полягає в тому, що нині телевізійний новинний дискурс, переповнений не тільки позитивною інформацією, але й, маючи негативний смисл, у сукупності є системою негативного характеру. Проблемою є незнання того, у чому саме виражається негативний характер продукту, що циркулює в дискурсі як телевізійного контенту, так і в дискурсі життя кожної пересічної людини в Україні.

Спираючись на стисло викладену проблему, дослідник визначає об’єкт вивчення, а саме: сучасний телевізійний дискурс в Україні. У такому випадку предметом дослідження дослідник обирає інмутаційний характер сучасного телевізійного дискурсу в Україні.

Визначення об’єкту і предмета дозволяє дослідникові висунути гіпотезу про те, що сучасний телевізійний дискурс в Україні має інмутаційний характер (той, що змінює поведінку аудиторії на гірше). Виходячи з передбачення, дослідник ставить за мету свого наукового пошуку доведення думки про те, що сучасний телевізійний дискурс в Україні має інмутаційний характер (такий, що змінює моделі поведінки суспільства на гірше).

Досягненню поставленої мети дослідникові допоможе теоретичний метод – гіпотетико-дедуктивний та емпіричні методи, а саме: спостереження, опис, порівняння. Серед загальнонаукових методів дослідження вчений обирає аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукцію і дедукцію, ідеальне моделювання.

Методикою дослідження варто визначити такий порядок теоретико-емпіричних процедур:

1. визначення семантики термінів «сучасний телевізійний дискурс в Україні» та «інмутаційний характер»;

2. планування, організація та проведення практичного дослідження сучасного телевізійного дискурсу в Україні на предмет ідентифікації у ньому інмутаційних характеристик;

3. опис, деталізація й класифікація інмутаційних характеристик сучасного телевізійного дискурсу в Україні.

Маючи чіткі три завдання, дослідник починає виконувати перше з них і звертається до уточнення семантики терміна «сучасний телевізійний дискурс в Україні», який визначається з урахуванням праць дослідників. Відомо, що в перекладі з латинської слово «discursus» означає і «бігання взад–вперед», і «рух, колообіг», і «бесіду, розмову». Разом із тим, термін «дискурс» вживається в смислі «мовлення» і «спосіб говоріння». Наприклад, А. Кибрик і П. Паршин пропонують розглядати три можливі класи вживання терміна «дискурс», а саме:

1. суто лінгвістичне вживання (автор терміну З. Харрис – 1952 рік; дискурс тлумачиться з двох боків: перший – дискурс розглядається як мовлення, що є часткою комунікаційної ситуації, тобто соціальною складовою як категорією суспільною, загальною на противагу мовленнєвій діяльності індивіда як категорії частковій; другий – дискурс розглядається як рух інформації в межах комунікаційної ситуації, як обмін репліками;

2. структуралістське і постструктуралістське вживання (автори значення терміну – М. Фуко та його послідовники А. Греймас, Ж. Деррида, Ю. Кристева; дискурс як спосіб говоріння);

3. ідеально-критичне вживання (близьке розумінню Ю. Габермаса) терміна «дискурс» як «особливого ідеального виду комунікації, що здійснюється у відстороненні від соціальної реальності, традицій, авторитету, комунікативної рутини» і має на меті «критичне обговорення й обґрунтування поглядів і дій учасників комунікації».

Дослідник може звернутися до «джерельного» значення латинського слова «discursus», а саме: «бігання взад–вперед», і «рух, колообіг» і тлумачити значення терміна «дискурс» у такому формулюванні: рух інформації, її колообіг; рух інформації в часово-просторовому колі – континуумі кодування, транслювання, трансформації, сприймання, декодування і рефлексії. Дослідникові варто уникати вживання терміна «комунікація», оскільки «обмін інформацією» не є суттю дискурсу.

Приймаючи до уваги наведене суб’єктивне тлумачення терміну «дискурс» і надалі вживаючи його в словосполученні «сучасний телевізійний дискурс в Україні», дослідник має право декларувати такий смисл останнього: сучасний телевізійний рух інформації в Україні.

Пояснюючи значення терміну «інмутаційний характер», досліднику варто звернутися до теорії інмутації суспільства О. Холода, основою якої є поняття «інмутація суспільства». Згаданий термін автор тлумачить як зміну моделей поведінки суспільства на гірше. Поєднуючи смисл терміна «інмутація суспільства» із смислом терміна сучасний телевізійний рух інформації в Україні, науковець отримує сукупний смисл назви дослідження «інмутаційний характер сучасного телевізійного дискурсу в Україні» як «негативний характер сучасного телевізійного руху інформації в Україні». Отже, сформулювавши тлумачення вживаних надалі термінів, дослідник виконує перше завдання дослідження.

Другою дослідницькою процедурою науковець визначив планування, організацію та проведення практичного дослідження сучасного телевізійного дискурсу в Україні на предмет ідентифікації у ньому інмутаційних характеристик. Для реалізації поставленого завдання варто запланувати практичне дослідження за такими критеріями:

1. відбір п’яти рейтингових (на період дослідження) в Україні телеканалів;

2. відбір на кожному з п’яти телеканалів по одному випуску новинних передач, що транслюються в прайм-тайм (від 18.00 до 23.00), наприклад, у період від 16 травня до 01 червня 2011 року;

3. здійснення моніторингу телевізійних новинних випусків за такими показниками:

а) загальна кількість сюжетів в одному випуску новин,

б) кількість сюжетів, що негативно/позитивно оцінюються телеглядачами (ступінь і якість впливу слід здійснювати через опитування аудиторії методом фокус-групи).

Варто нагадати, що фокус-групою називають «метод дослідження, який є інтерв'юванням представників цільової аудиторії» з отриманням від респондентів суб'єктивних думок про предмет опитування. Частіше за все фокус-група означає певну кількість постійних респондентів, участь яких у фокус-групі «оплачується продукцією або разовими грошовими преміями».

Дослідникові необхідно врахувати, що до питань про з’ясування інмутаційного (зміна поведінки на негативне) чи мутаційного (зміна поведінки на краще) характеру сюжетів теленовин за методикою О. Холода необхідно внести питання про «здатність» телесюжетів змінювати моделі поведінки аудиторії.

За даними компанії Gfk Ukraine на 15.05.2011 року в Україні були популярними такі чотири телеканали: «Інтер», «Студія 1+1», «Україна», «ICTV», «Новий канал» (далі назви телеканалів подаються без лапок) [6]. З метою порівняння дослідникові варто звернутися і до телеканалу новин, який не входить до шести популярних, так званих «рейтингових» каналів: «5 канал». Згадані телеканали мають власні випуски новин (див. табл. 2.4 далі).

Таблиця 2.4

Перелік телеканалів та випусків новин

N п/п	Назва телеканалу	Назва випуску новин
	Інтер		Подробности
	Студія 1+1		ТСН
	5 канал		Час : новин
	Україна		События
	Новий канал		Репортер

У період від 16 травня до 01 червня 2011 року дослідником було здійснене спостереження й опис по одному випуску новин на кожному телеканалі у часовий проміжок від 5 до 30 хвилин. Результати спостереження й опису подано в табл. 2.5 далі.

Методика опитування фокус-групи була такою: 2 питання були запропоновані респондентам фокус-групи (15 викладачам і студентам заочного відділення четвертого курсу Інституту журналістики Київського міжнародного університету). Метою опитування було визначення думки респондентів про те, чи має сучасний телевізійний дискурс в Україні інмутаційний характер (такий, що змінює моделі поведінки суспільства на гірше).

Таблиця 2.5

Диференціація відповідей респондентів

ПІДСУМОК					ВПЛИВ НОВИН НА ПОВЕДІНКУ
п	Код реакції респондента	Кількість	%			Відбувається	Не відбувається
1	НЗ Негативний зміст	7	23,3			23,3	-
2	О Опосередковано	6	20,0			20,0	-
3	НТ Не так	4	13			-	13,3
4	В Впливають	4	13,3			13,3	-
5	СВ Серйозно впливають	4	13,3			13,3	-
6	МТ Майже так	1	3,3			3,3	-
7	М Можливо	1	3,3			3,3	-
8	ЗН Зовсім ні	1	3,3			-	3,3
9	НН Непрофесійні новини	1	3,3			-	3,3
10	ЗЗ Змусять задуматись	1	3,3			3,3	-
РАЗОМ		30		100,0	79,8			19,9

Опитування було здійснене 23 червня 2011 року в індивідуальному порядку протягом двох годин. В опитуванні брали участь респонденти віком від 20 до 23 років (студенти) і від 39 до 63 років (викладачі: професори і доценти; доктори і кандидати наук).

Аналіз тенденцій показників дозволить науковцю зафіксувати такі особливості:

1. на поставлені два питання респонденти запропонували десять варіантів відповідей, які були узагальнені й названі робочими іменами, а саме: негативний зміст (НЗ), опосередковано (О), не так (НТ), впливають (В), серйозно впливають (СВ), майже так (МТ), можливо (М), зовсім ні (ЗН), непрофесійні новини (НН), змусять задуматись (ЗЗ);

2. найчастотнішим (23,3 % випадків) слід вважати показник НЗ («негативний зміст»), що означає: кожний четвертий із числа опитаних на питання про те, чи мають нині теленовини в Україні переважно негативний зміст, підтверджує висловлену думку;

3. разом із тим, 20 % респондентів вважають, що негативний зміст новин залежить від особливостей сприйняття аудиторії, від психічних властивостей людей (їхнього типу темпераменту, характеру, фізіологічних реакцій тощо); опитувані схильні до думки про те, що варто врахувати рівень освіти, стать, соціальний статус глядачів;

4. учасники опитування схильні до думки про те, що нині теленовини в Україні впливають (13,3 %), серйозно впливають (13,3 %), майже впливають (3,3 %), можливо впливають (3,3 %), змушують задуматись (3,3 %); отже, дослідникові слід констатувати: сума перелічених і поіменованих показників дорівнює 36,5 %, що означає: кожний третій із числа опитаних вважає, що сучасні теленовини впливають на аудиторію;

5. не погоджені з такою точкою зору ті респонденти, які вважають, що нині теленовини в Україні не мають переважно негативний характер (таких 13,3 %), що теленовини зовсім не впливають негативно (таких опитуваних 3,3 %); також зафіксована думка про те, що нинішні теленовини є непрофесійними (3,3 %);

6. підсумовуючи показники табл. 2.5, дослідник повинен констатувати: 79,8 % респондентів вважають, що нині теленовини України мають переважно негативний зміст і здатні вплинути на їхні моделі поведінки (звички, рішення, настрій); 19,9 % опитуваних не згодні з таким твердженням.

Виходячи із занотованих особливостей і тенденцій аналізованих результатів опитування у фокус-групі, науковець має право сформулювати висновки.

1. На початку дослідження була висунута гіпотеза про те, що сучасний телевізійний дискурс в Україні має інмутаційний характер (такий, що змінює моделі поведінки суспільства на гірше). Висунуте припущення було доведене повністю.

2. Разом із тим слід зазначити: декларований вплив є опосередкованим, на що вказують опитувані середнього і старшого віку (від 39 до 63 років). До числа факторів опосередкованого впливу теленовин на поведінку аудиторії в Україні слід віднести: безсистемність сприйняття інформації, вибірковість такого сприйняття, психічні властивості і психологічні особливості глядачів, сильніший емоційний вплив з боку негативної (у порівнянні з позитивною) інформації.

Отже, раніше наведено приклад вимірювання як процесу порівняння отриманої у дослідженні величини з еталоном. Нині вимірювання складає підґрунтя будь-якого дослідження.

Варто розрізнювати два види вимірювання:

1. наукове;

2. побутове.

Наукове вимірювання здійснюється завдяки:

• цифровим показникам і формулам без використання спеціальних комп’ютерних програм (геометричне вимірювання, тригонометричне, фізичне, хімічне, статистичне, алгебраїчне);

• цифровим показникам і формулам з використання спеціальних комп’ютерних програм (наприклад, Office Excel).

Побутове вимірювання послуговується використанням елементарних мір глибини; обсягу; довжини, висоти, ширини; маси; інтенсивності тощо.