64. Підстави припинення права участі в аграрних підприємствах корпоративного типу.

У соціально-економічному плані припинення права участі в корпоративному сільськогосподарському підприєм­стві зумовлено не якимись об'єктивними, а суто суб'єктивни­ми причинами. Так, припинення права участі в суб'єктах аг­рарного підприємництва корпоративного типу (і відповідно — припинення корпоративного права акціонерів та учасників) настає у разі, по-перше, ліквідації цього господарського товариства, по-друге, продажу чи іншого відступлення акцій, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю згідно з чинним законодавством та установчими документами акціонерного товариства чи, відповідно, това­риства з обмеженою відповідальністю.

Припинення права участі, самої участі та, відповідно, при­пинення корпоративного права в суб'єктах аграрного під­приємництва корпоративного типу здійснюється певним порядком.

Припинення участі в аграрному підприємстві корпоратив­ного типу є наслідком юридичного факту відступлення акцій акціонерного товариства чи всієї частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Припинення учас­ті в товаристві з обмеженою відповідальністю може бути та­кож у разі виключення його з цього товариства, як це перед­бачено ст. 64 Закону "Про господарські товариства". При ви­ключенні з товариства з обмеженою відповідальністю (за не­виконання статутних обов'язків) учасник цього товариства не бере участі в голосуванні.

65. Повноваження Загальних зборів членів сільськогосподарського кооперативу.

Уп­равління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності ко­оперативу.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До органів управління належать: правління кооперативу, спостереж­на рада, ревізійна комісія.

Загальні збори вирішують найважливіші питання діяльності кооперативу (вносять зміни і доповнення до статуту, приймають нормативні документи кооперативу, обирають голову кооперати­ву та членів правління кооперативу, членів ревізійної комісії (ревізора), можуть обирати членів спостережної ради тощо).

Правління кооперативу вирішує питання поточної діяльності кооперативу, не віднесені до компетенції загальних зборів. Воно обирається загальними зборами членів кооперативу, до складу якого входить не менш як 10 членів на термін, що не перевищує З років. Якщо ж кількість членів сільськогосподарського коопе­ративу є меншою від зазначеної, загальні збори обирають голову, який виконує функції правління.

66. Поняття та правові форми зовнішньо-економічної діяльності суб’єктів аграрного підприємництва.

Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів агробізнесу потребує комплексного правового регулювання. Юридичне визначення цього поняття, його видів та форм здійснення да­не у чинному законодавстві України. Відповідно до ст. 1 За­кону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", такого виду діяльність — це діяльність суб'єктів бізнесу України та іноземних, що побудована на взаємовідносинах між ними, та має місце як на території України, так і за її межами. Суть основних принципів зовнішньоекономічної діяль­ності сільськогосподарських та агропромислових товарови­робників розкрита в ст. 2 Закону України "Про зовніш­ньоекономічну діяльність". Суб'єкти агробізнесу вправі доб­ровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки та здійсню­вати їх у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України. Юридичні особи незалежно від форм власності, а також підприємці в системі АПК є рівними перед законом при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності забезпечу­ється тільки законами України і забороняється застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, які у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встанов­лені законами України.

Основні правові форми зовнішньоекономічної діяль­ності суб'єктів агробізнесу визначені в чинному законодав­стві України. Серед них можна назвати:

— зовнішньоекономічний договір (контракт);

— інвестування розвитку АІІК.

Так, наприклад, експорт-імпорт товарів, виконання робіт, надання послуг, бартерні та лізингові операції реалізуються шляхом укладення і виконання зовнішньоекономічних контрактів. Суб'єкти агробізнесу мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які пря­мо чи у винятковій формі заборонені законами України. Зокрема, не може бути предметом зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу земельна ділянка на території Ук­раїни, оскільки чинним земельним законодавством України іноземні фізичні і юридичні особи не можуть мати у власності земельні ділянки. Основні правові вимоги щодо укладення зовнішньоекономічного контракту закріплені у ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та в інших нормативно-правових актах.

Зовнішньоекономічна діяльність у формі інвестицій ви­значається в Законі України "Про режим іноземного інвесту­вання" та в інших законодавчих актах. Найпоширенішою формою інвестицій є створення спільних підприємств за участю іноземних юридичних і фізичних осіб.