44. Правовий режим майна сільськогосподарського кооперативу

Правовий режим майна сільськогосподарського кооперативу ви­значено законами України «Про власність», «Про сільськогоспо­дарську кооперацію», ГК і ЗК України.

Законом України «Про власність» і ГК України передбачено, що кооперативи є суб'єктами права колективної власності. За Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» кооператив є влас­ником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, ви­готовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та ілшої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншо­го майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Право власності на землю може набуватися кооперативом шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок його засновниками та членами, а також придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами відповідно до ЗК України.

Для здійснення господарської та іншої діяльності кооператив за рахунок власного майна формує відповідні майнові фонди. Майно кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включають­ся. Порядок формування та розміри неподільного фонду встанов­люються статутом. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах і/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

Земля кооперативу складається із земельних ділянок, нада­них кооперативу в користування або придбаних ним у власність. Право кооперативу на землю зберігається і в разі входження його до складу кооперативного об'єднання. За претензіями кредиторів звернення стягнення на земельні ділянки, надані кооперативу в користування, не допускається.

Кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу тільки в межах пайового майнового внеску. Коопера­тив не несе відповідальності за зобов'язаннями членів кооперативу.

У разі виходу з кооперативу фізична чи юридична особа має право на отримання майнового паю натурою, грішми або, за ба­жанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ділянки — в натурі (на місцевості). Термін та інші умови отримання паю встановлюються статутом кооперати­ву, при цьому термін отримання паю не може перевищувати двох років, а відлік цього терміну починається з 1 січня року, що нас­тупає після моменту виходу (виключення) з кооперативу.

45. Договори щодо виробництва продуктів харчування

Серед цих видів виробничо-господарських договорів провідне місце належить договорам, що їх укладають КСГП, ВСГК, ДСГП, АСГТ та селянські (фермерські) господарства з підприємствами, на яких переробляється сільськогосподар­ська сировина і виготовляються продукти харчування.

Саме договори між товаровиробником і пе­реробним підприємством забезпечують достатньо вичерпне правове регулювання ринкових економічних відносин між ними.

Виробничо-підприємницька діяльність цукропереробних заводів, м'ясокомбінатів, маслозаводів, овочеконсервних, ви­норобних та інших підприємств, їхня організаційно-комер­ційна діяльність щодо збуту (продажу) виробленої продукції провадиться при обов'язковому додержанні законодавства про якість та безпеку харчових продуктів. Відповідні право­мочності з цих питань визначені Законом "Про якість і без­пеку харчових продуктів і продовольчої сировини", прийня­тим Верховною Радою України 23 грудня 1997 р.

Аграрно-договірні зобов'язання цукрокомбінатів (цук­розаводів) і сільськогосподарських підприємств, що займа­ються вирощуванням цукрових буряків, визначаються дого­вором про вирощування, збирання і переробку цукрових бу­ряків. Предметом договору є співробітництво сторін по виро­щуванню і збиранню цукрових буряків, яке здійснюється сільськогосподарським підприємством як товаровиробником, що охоплюється відповідним виробничим процесом виділен­ня найбільш придатних для цього земельних площ, посіву, обробітку, боротьби з шкідниками, збирання і зберігання, до­ставки до переробного підприємства — цукрозаводу. Завод як друга сторона приймає сировину, переробляє її і виробляє на­лежну продукцію. Метою договору є досягнення сторонами оптимально можливої прибутковості від цього виробництва. Термін договору — один рік.

Шляхом укладання договорів регулюються взаємовідноси­ни між сільськогосподарським підприємництвом і СФГ, з од­ного боку, молокозаводом, наділеного правомочностями по­купця молокосировини. Предметом таких договорів є види молокосировини, що її виробляє постачальник. Зокрема, мо­локо незбиране, молоко знежирене, вершки тощо. Постачан­ня на завод молокосировини провадиться за графіком, по­годженим між сторонами. Постачальник зобов'язаний поста­чати молокосировину за такою якістю, яка визначається ГОСТом, наприклад, вершки із коров'ячого молока — ТУ 10.02.867-90. Кількість і якість сировини визначається у присутності представника покупця згідно з чинними стандар­тами України.

На покупця покладаються обов'язки вчасно прийняти си­ровину за узгодженим графіком, остаточно визначити кіль­кість і якість у відповідності до вимог стандартів, забезпечити розвантаження, миття та дезинфекцію автомолокоциетерн з відміткою у відповідних документах, а також необхідністю на­давати у разі необхідності транспорт для перевезення сирови­ни. Результати приймання сировини оформляються актом, який своєчасно надсилається постачальником.

В системі аграрно-договірних зобов'язань сільськогос­подарських товаровиробників визначне місце належить їхнім договорам з м'ясокомбінатами. Згідно з договором товарови­робник (господарство) доставляє на м'ясокомбінат заздале­гідь підготовлену для здачі партію худоби, яку супроводжує для здачі спеціальний представник. Здавана в обумовлені строки худоба, птиця і м'ясо, мають відповідати за якістю діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним вимо­гам для забійних тварин. Ціни на здавану живу худобу визна­чаються за домовленістю між сторонами.

Заготівельник дотримується правил щодо прийняття худо­би на забій і переробки худоби не пізніше однієї доби після закінчення п'ятигодинного передзабійного витримування, необхідного для проведення ветеринарного контролю. М'ясо­комбінат розраховується за прийняту худобу згідно з її вагою та якістю м'яса, одержаного після забою, не пізніше 10 днів після переробки і оформлення приймально-здавальних доку­ментів. Переробне підприємство зобов'язане продати товаро­виробникові м'ясопродукти за оптово-відпускними цінами в межах 10 відсотків від вартості проданої худоби.