
- •Наукові основи систем землеробства
- •Сутність систем землеробства та їхній історичний розвиток
- •3. Понятійний апарат адаптивно-ландшафтних систем землеробства
- •4. Завдання і принципи побудови агроекологічної оцінки земель
- •5. Агроекологічні вимоги сільськогосподарських культур як початковий критерій агрооцінки земель
- •6. Оцінка сільськогосподарських культур за біологічними вимогами до умов вирощування
- •1. Оцінка сільськогосподарських культур за їхніми біологічними вимогами до умов росту:
- •2. Оцінка сільськогосподарських культур по впливу на ґрунти і ландшафти у зв'язку з біологічними особливостями і технологіями вирощування:
- •7. Оцінка сільськогосподарських культур по впливу на ґрунти в зв'язку з особливостями біології та агротехніки
- •8.Поняття ландшафту і агроландшафту
- •9. Географічна класифікація природних і природно-сільськогосподарських ландшафтів
- •10. Будова ґрунтового профілю.
- •11. Органічна речовина ґрунту.
- •12. Гранулометричний склад ґрунту.
- •13. Склад ґрунту і водопроникність.
- •14. Структурна будова ґрунту.
- •15.Типи водного режиму ґрунту.
- •16. Оцінка вологозабезпеченості ґрунтів.
- •17. Окисно-відновний стан ґрунту.
- •18. Карбонатність ґрунтів.
- •19. Засоленість ґрунтів.
- •20. Солонцюватість.
- •21. Забезпеченість ґрунтів елементами живлення.
- •22. Оцінка біологічної активності ґрунту.
- •23. Окультуреність ґрунтів.
- •24. Оцінка ерозійної безпеки і еродованості ґрунтів.
- •25. Ґрунтовтома, оцінка фітотоксичності ґрунту і фітосанітарного стану.
- •26. Забрудненість ґрунту важкими металами та іншими хімічними речовинами.
- •27. Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур
- •28. Перспектива обробітку грунту
- •29. Застосування добрив
- •30. Режим органічної речовини ґрунту
- •31. Регулювання біогенності ґрунтів
- •32. Оптимізація захисту рослин
- •33. Меліорація в системі адаптивного землеробства
- •34. Принципи формування технологій вирощування сільськогосподарських культур
- •35. Вимоги до технічних засобів
- •36. Відповідність землеробства вимогам охорони природи
- •37. Математичне моделювання систем землеробства
25. Ґрунтовтома, оцінка фітотоксичності ґрунту і фітосанітарного стану.
Явище «ґрунтовтома» помічене людиною дуже давно. Ще при перших спробах вирощування рослин землероб зітнувся з неможливістю багаторазового культивування одного виду на одному і тому самому полі і з прогресуючою втратою родючості при беззмінній культурі. Якраз ці обставини обумовили виникнення і розвиток систем обробітку ґрунту.
Ґрунтовтома може мати різні причини, різний ступінь впливу, різну стійкість у часі. Причому дія причин ґрунтовтоми загострюється з інтенсифікацією землеробства.
Головні з них:
1 – одностороннє винесення елементів живлення;
2 – порушення структури та фізико-хімічних властивостей ґрунту, особливо при довготривалому вирощуванні просапних культур;
3 – розвиток фітопатогенної мікрофлори;
4 – однобічний розвиток деяких груп ґрунтової мікрофлори за рахунок інших груп;
5 — посилене розмноження бур'янів та шкідників;
6 — порушення рН;
7 - накопичення фітотоксичних речовин у ґрунті.
В природі і сільськогосподарському виробництві об'єктивно існують механізми накопичення фітотоксинів, їх руйнування і виділення з середовища, що діють незалежно.
Ґрунтовтома також розглядається як результат порушення екологічної рівноваги в системі ґрунт — рослина, що є наслідком односторонньої дії на ґрунтове середовище культурних рослин.
Фітотоксичними властивостями на певних стадіях розкладу володіють рештки практично усіх культур, але в різній мірі. Наприклад, залишки бобових зберігають ці властивості недовго, а соломисті залишки колосових — довгий час.
Ґрунтовтома проявляється не тільки при беззмінній культурі, а й при чергуванні схожих за біологією культур або при високому насиченні сівозмін культурами однієї групи, хоч у першому випадку спостерігається підвищений вміст токсичних форм мікроорганізмів в ґрунті.
Фітотоксичні форми є в усіх основних груп ґрунтових мікроорганізмів, але найбільша їх кількість виявлена серед мікроскопічних грибів. Найбільшу кількість фітотоксичних видів виявлено серед грибів Penicillium, Aspergllus, Fusarium серед бактерій родини Pseudomonas, Bacillus. Серед актиноміцетів значною токсичністю відрізняються культури з сірим повітряним міцелієм.
Розповсюджені фітотоксичні мікроорганізми в усіх ґрунтах. Джерелом надходження в ґрунт фітотоксичних речовин крім фітотоксинів мікроорганізмів і продуктів розкладу післязбиральних залишків сільськогосподарських культур є також прижиттєві виділення надземних органів рослин і кореневі виділення.
З продуктами метаболізму кореневих систем конюшини, люцерни, льону пов'язана значна утома цих культур при беззмінному вирощуванні.
Хімічна природа фітотоксичних речовин (колінів), що обумовлюють токсичність ґрунтів, дуже різноманітна. Це похідні фенолів, хінонів і нафтизіну, поліпептиди й інші сполуки.
Визначення активності водорозчинних колінів, показане в умовних кумаринових одиницях (УКО), часто використовують як показник токсичності ґрунту.
Розглядаючи
ґрунтовтому з екологічної точки зору,
можна визначити її як результат
екологічної кризи, що наступає як
наслідок дисгармонії в відношенні
рослин і ґрунтового середовища в
агроценозах.
Фітосанітарний стан агроценозів визначається багатьма факторами, в тому числі шкідливими організмами, розвиток яких пов'язаний з ґрунтовими умовами. Проте у більшості з них частина онтогенезу проходить в ґрунті, від стану якого залежить їх поширення і шкідливість. При ґрунтовтомі проходить значно інтенсивніше накопичення інфекційного початку. Цьому сприяє зниження біологічної активності ґрунту, так як довше зберігається фітомаса пошкоджених рослин. Крім того, депресійні зміни в складі мікрофлори ґрунту обумовлюють меншу зустріч збудника хвороби з своїм антагоністом з числа сапрофітних мікроорганізмів. В умовах ґрунтовтоми швидше розповсюджується первинна інфекція. Рослини заражуються на ранніх стадіях розвитку, від чого шкодочинність хвороби зростає. На початку вегетації хвороби розвивається сильніше в тих агроценозах, які змінюються протягом ряду років. На кінець вегетації кількість вражених рослин збільшується і в сівозмінному варіанті, проте шкодочинність хвороби, безумовно, знижується.
При беззмінній культурі є більша можливість для реалізації інфекційного запасу, оскільки не відбувається зміни сприймаючих культур менш сприймаючими, інфекційне навантаження на одну рослину, до того ж ослаблену дією фітотоксинів, надзвичайно велике.
Цим пояснюється висока враженість при беззмінному вирощуванні зернових кореневими гнилями, картоплі — фітофторою, льону — фузаріозом, соняшника — несправжньою борошнистою росою, цукрових буряків — борошнистою росою, церкоспорозом та ін.
При беззмінному вирощуванні і чергуванні близьких за біологією культур покращуються умови живлення шкідливих комах. Це головна причина великого їх розповсюдження при монокультурі. Так, озима совка масово розмножується внаслідок повторних посівів пшениці. Хлібна жужелиця шкодить в південних районах тільки на посівах озимої пшениці, попередником якої були зернові колосові. Пошкодження посівів озимої пшениці, розміщених по добрих попередниках, незначні. Справа в тому, що ці комахи відкладають яйця тільки на стерні зернових злаків і личинки виживають лише в тому випадку, коли на наступний рік сіють ту саму культуру.
У «стомленому» ґрунті під деякими культурами накопичується велика кількість дротяників.
При ґрунтовтомі знижується конкурентоспроможність культурних рослин по відношенню до бур'янів щодо використання вологи, живлення та освітлення. При цьому посилюється алелопатичний механізм пригнічення культур як при їх взаємодії в посівах, так і за рахунок накопичення в ґрунті продуктів розкладу вегетативної маси бур'янів.
У зв'язку з тим, що фітосанітарний стан в агрофітоценозах помітно коригується ґрунтовтомою, посилюється значення контролю за фітосанітарним станом ґрунту в умовах підвищеної концентрації вирощуваних сільськогосподарських культур у спеціалізованих сівозмінах.