32

ВСТУП

Актуальність теми дослідження: На сучасному етапі розвитку політичної еліти ключовими моментами розвитку є функціонування притаманних кожній державі каналів та механізмів рекрутування в коло її представників. Перш за все потрібно розглядати ступінь відкритості чи закритості відповідної політичної еліт, динаміку чи, навпаки, статичність її мобільності. У процесі інкорпорації політичної еліти найважливіші моменти – широта її соціальної бази, коло осіб, що відбирають еліти, процедуру та механізми відбору. Очевидно, що якість політичної еліти залежить від принципів та механізмів її формування. Відомо, що інкорпорація політичної еліти – це залучення людей до активного політичного життя. І найважливіше місце займає створення політичної еліти, з якої формуються законодавчі та виконавчі органи держави, урядовий апарат, управлінські кадри державних закладів. Тому від аналізу процесу становлення механізмів інкорпорації політичної еліти, особливостей та характеру цього політичного феномена залежить розуміння системи мобільності політичної еліти, зокрема, та всієї політичної системи України загалом.

На сучасному етапі розвитку українське суспільство потребує кардинальної зміни політичної еліти, яка сформувалася переважно на основі злиття партійно – радянської номенклатури та бізнес – еліти. Більшість експертів переконана, що формування нової політичної еліти в Україні стане наслідком еволюційного поступового її оновлення, за допомогою виборчих інструментів. Рівень динамічності та легітимності політичної еліти, безпосередньо пов’язаний із роллю виборів та їхнім впливом на процес інкорпорації в середовищі еліти. Відповідно, у процесі формування нової еліти вибори відіграють роль основного механізму інкорпорації.

Об′єктом дослідження виступає політична еліта, її шляхи та канали входу до вищих ешелонів влади.

Предметом є дослідження ефективності каналів інкорпорації політичної еліти в Україні, а також висвітлення концептуальних підходів до трактування та класифікації каналів входу.

Основною метою є висвітлення поняття каналів інкорпорації політичної еліти у політичній науці. Дослідити ефективність функціонування каналів інкорпорації української політичної еліти.

Для того, щоб дослідити поставлену мету, потрібно наступні завдання:

1. Розглянути поняття ″рекрутування та каналів інкорпорації політичної еліти″ у політичній науці;

2. Проаналізувати основні системи рекрутування політичної еліти;

3. Охарактеризувати особливості функціонування каналів відбору політичної еліти в перехідних суспільствах;

4. Розглянути ефективність функціонування каналів рекрутування української політичної еліти;

5. Дослідити трансформацію політичних партій як основного каналу інкорпорації політичної еліти в Україні. Проаналізувати всі етапи трансформації еліти в Україні з часу її незалежності;

6. Розглянути особливості відбору політичної еліти через систему органів державної служби;

7. Розглянути вплив ″третього сектора″ на формування політичної еліти.

Огляд літератури. При написанні роботи були використані праці вітчизняних і зарубіжних авторів, дослідження яких присвячені вивченню політичної еліти. Серед сучасних західних дослідників можна особливо відзначити С. Келлер , Д. Лейна , Г. Філда , Дж. Хігл . Величезний внесок у дослідження політичних еліт вніс Г.К.Ашин, який в своїх працях висвітлював форми, систему рекрутування та канали інкорпорації політичної еліти.

Потрібно також звернути увагу на видатних дослідників, таких як В.В. Фесенко, О.В. Криштановська зосередили увагу, перш за все, на вивченню політичної еліти й загальним тенденціям її розвитку, зачіпаються проблеми рекрутування і зміни еліт , проводиться аналіз їх різних характеристик і персонального складу. У написанні роботи особливої уваги заслуговують роботи Л. Мадзій, якої статті присвячені розвитку політичної еліти в перехідних суспільствах, а також стаття, яка присвячена формуванню політичної еліти України.

Структура роботи: складається з вступу, двох розділів, до яких входять підрозділи, висновків та списку використаних джерел. В вступі зазначено актуальність теми, об'єкт і предмет роботи, мета, завдання виконаної роботи.

Розділ 1 теоретичні підходи до трактування процесів інкорпорації політичної еліти

1. Класифікація каналів та систем рекрутування політичної еліти.

За останній період десятиліття на територіях держав пострадянського простору спостерігаються зміни механізмів формування, становлення, ролі та систем цінностей політичних еліт. Зрозумілим є той факт, що якість еліти багато в чому залежить від принципів її формування тобто рекрутування та інкорпорація. Відомо, що рекрутування еліти – це залучення людей до активної участі у політичному житті. Важливе місце в політичній сфері займає саме утворення політичної еліти, з якої формується управлінський апарат, законодавчі та виконавчі органи держави, керівні кадри різних державних установ. Поняття рекрутування еліти великою мірою було розроблено та описано у працях західних вчених. Зокрема, Г. Моска, Б. Рокмен, В. Парето, М. Дюверже, М. Марш, О. Ранні, Р. Кац та ін. Найбільш розширене визначення політичного рекрутування надав Г. Ашин – це процес залучення громадян до активного політичного життя.¹ Процес утворення політичної еліти є важливим для політичної системи: за допомогою його є можливість забезпечити більш – менш рівні можливості для громадян, які прагнуть мати доступ до влади, або обмежити такі можливості, чи позбавити їх зовсім. Найважливішими моментами у процесі рекрутування еліти є широта її соціальної бази, кола осіб, які здійснюють відбір політичної еліти (селекторату), а також, механізми, процедури відбору. В політичній науці розрізняють два основних типи інкорпорації політичної еліти – відкритий і закритий тип. Тисячолітній досвід свідчить про те, що закрита еліта, яка в свою чергу формується з вузького привілейованого кола осіб, відтворюється за власною обмеженою базою, в результаті приречена до неминучої деградації. Рано чи пізно така еліта поступається місцем більш відкритій еліті, що веде до зміни всієї політичної структури. Тому, чим більш закрита еліта, тим менше у неї шансів продовжити своє існування, втриматися при пануванні та вижити в змаганні з іншими соціально–політичними системами. Слід зазначити, що така закономірність зміни еліти проявляється частіше в тих країнах, в яких розвинена система комунікацій та зв’язок між країнами, цивілізаціями, культурами. Тобто в країні з низьким рівнем розвитку та звуженості таких зв’язків представники закритої еліти мають можливість довше часу зберегти свою стабільність при владі. Загалом якість еліти залежить від того яким способом здійснюється її рекрутування, від того, наскільки вона є відкритою для найбільш активних, здібних, досвідчених людей з різних класів і верств населення. Також, важливими елементами рекрутування політичної еліти є механізми та коло осіб за допомогою яких здійснюється відбір еліт, канали входження і система просування до вершини політичної ієрархії. На сьогоднішній день практично всі незалежні держави пройшли довгий шлях до стабілізування механізмів рекрутування еліти. Зокрема в сучасній політичній науці механізми розуміються як принципи висування до складу еліти, що залежить від типу суспільної системи. В якості механізмів рекрутування до складу політичної еліти може виступати кровна приналежність, професійна компетентність, майновий ценз, відкрита змагальність за представництво, партійна приналежність, тощо. Проте слід зазначити, що вони можуть бути і конкурентними, наприклад рівнем кваліфікованості, за характером освіти, або за особистими рисами кандидата.² По суті, великий вплив на формування якісного складу еліти, результативність та професіональну компетентність еліти здійснюють системи рекрутування. За допомогою таких систем визначають – хто і яким чином здійснює відбір, які повинні бути критерії та порядок відбору.

Американський політолог Б. Рокмен виокремлює дві основні тенденції рекрутування еліт в сучасних політичних системах – гільдії і антрепренерську. Досить рідко зустрічається існування тієї чи іншої системи у чистому вигляді. В демократичних країнах переважає антрепренерська система, в той час як система гільдії здебільшого спостерігається в країнах з авторитарним типом управління, а також і в країнах пострадянського простору. Проте слід зазначити, що елементи антрепренерської система спостерігаються і в країнах Заходу. Система гільдії зазвичай застосовується при здійсненні рекрутування бюрократичної еліти. Ця система характеризується такими ознаками як: – закритість, у цій системі відбір претендентів, які просуваються до більш високих посад повинні зарекомендувати себе так, щоб догодити невеличкій групі осіб вищих верств, які і здійснює функції відбору; характерним є поступове, повільне просування до верхівки. За приклад можна взяти складну процедуру чиновницьких щаблів, які передбачають покрокове просування до службової вершини; – як правило відсутня відкрита конкурентність, а підбір кадрів і призначення здійснюється вузьким колом осіб; – досить високий рівень інституціоналізації процесу відбору, наявна значна кількість формальних вимог для отримання посади. Це можуть бути вік, стаж, освіта, партійність та інші; – тенденція, яка здатна відтворити вже існуючий тип лідерства. Це відбувається за допомогою попередніх наявних численних вимог відбору кадрів вузького кола осіб еліти.³ Система гільдії багато в чому є протилежною антрепренерській системі рекрутування еліти. Характерними рисами антрепренерської тенденції є:

1. відкритість, що надає великі можливості для індивідів, які прагнуть потрапити до верхівки еліти, потрібно отримати підтримка не тільки вузького кола осіб із середині, але й апелювати до широкого кола осіб селекторату поза системою.

2. система характеризується високою конкурентністю відбору та гострою боротьбою за поставлену ціль. Цікавим фактом є те, що при просуванні вгору можливо оминути бюрократичні сходинки, які спостерігаються при рекрутуванні еліти в системі гільдії.

3. невелика кількість формальних вимог, інституціональних фільтрів;

4. значна увага приділяється особистим якостям, вміння знайти підтримку великої аудиторії, захопити її ідеями, позиціями, цікавою програмою.

5. особистісних якостей, індивідуальної активності , вміння знайти підтримку широкої аудиторії , захопити її яскравими ідеями , цікавими пропозиціями і програмами.⁴

Антрепренерська система в більшій мірі цінує видатних людей, та є відкритою для нових, молодих лідерів. Проте, в цій системі є й певні недоліки, а саме при її використанні є великий ризик непрофесіоналізму у політиці нової еліти, та не досить висока передбачуваність політики. Але, в цілому, як показує практика, рекрутування еліти через антрепренерську систему добре пристосувалася до динамізму розвитку сучасного життя.⁵ У системі гільдії можна виокремити також плюси і мінуси. До плюсів системи слід віднести прийняття врівноважених рішень, порівняно низька ступінь ризику при їх вирішенні, досить низька ймовірність конфліктів, які можуть з’явитися в середині. До сильної сторони слід віднести досить високу передбачуваність політики. Що ж стосується саме поняття каналів інкорпорації – це різні шляхи за допомогою яких особа просувається до вершини політичної ієрархії. Універсальними каналами інкорпорації політичної еліти для всіх країн є ті соціальні інститути, які дають можливість людям досягти влади. До таких каналі інкорпорації еліт відносять: державний апарат, політичні партії, органи місцевого самоврядування, неурядові організації, армія, бізнес, церква і навколо церковні релігійні організації, система освіти. Переваги зазначених каналів інкорпорації зумовлені особливостями політичного режиму, історичними традиціями в тій чи іншій країні⁶. Одним із найпоширеніших каналів рекрутування еліти на сьогодні є державний апарат. За допомогою цього каналу прослідковується значна частину чиновників в еліті всіх країн, та в Україні включно. Контроль над політичним процесом еліти орієнтує політичну еліту на створення каналів партійного висування. У політичній системі слід зазначити, що партії є основним каналом інкорпорації в еліту. Саме партії висувають кандидатів до органів законодавчої влади і обирають лідерів, які згодом змагаються за вищі виконавчі посади. Сучасні дослідники еліт Д. Хіглі, М. Бартон, Р. Гантер, вважають, що утворення політичних партій, виступають каналами та об’єднаннями вираження інтересів суспільства. Досить впливовим каналом інкорпорації еліти є бізнес. Вихідці з нього часто висуваються на політичні посади в державному управлінні. Цей канал рекрутування є важливим в політичній системі США де широка міграція відбувається з бізнесу в політику, або навпаки. Ще одним важливим каналом рекрутування еліти є армія. Наприклад, для країн Латинської Америки армія є одним із найважливіших каналів інкорпорації еліти, на противагу країнам Західної Європи де канал рекрутування армії є менш важливим. Слід зазначити, що останні три прем’єр-міністри Ізраїлю Э. Барак А. Шарон, Б. Нетаньяху бойові генерали. Також, значно зросла роль армії та силових структур в Російській Федерації при формуванні політичної еліти за період президентства Путіна В.В. Для ісламських країн, а також країн із досить сильним впливом католицизму поширеним каналом інкорпорації є церкви та навколо церковні релігійні організації. Система освіти – відіграє суттєву роль у всіх країнах. наприклад, британські політологи відзначили, що в їхній країні керують виключно люди, які мають одну або дві вищі освіти, найчастіше економічну та юридичну, які закінчили Оксфорд чи Кембридж.⁷ Спостерігаючи за останніми подіями які відбуваються в світі та насамперед в Україні, набуває поширення інкорпорація еліти через канал неурядових організації (громадських об’єднань), профспілок. Отже, слід зазначити, що політичним рекрутуванням може займатися не лише політична партія, які ми звикли це розуміти, а й громадські організації, профспілки, армія, церква і т.д. Тому канали рекрутування слід розуміти в ширшому його значенні. У стабільних політичних системах рекрутування політичної еліти інституціоналізовано, тобто інкорпорація здійснюється відповідно за ретельно розробленими та контрольованими процедурами, які зазвичай освячені закладеними традиціями, в результаті чого персональний склад з визначеною періодичністю зазвичай оновлюється. Проте, не зважаючи на оновлення які відбуваються сама політична структура в більшій мірі свого складу залишається незмінною.