22.Особливості розробки газоконденсатних родовищ

Розробку газоконденсатного родовища починають з процесу виснаження природного пластового тиску і добувають газ насичений конденсатом до тих пір, поки пластовий тиск не буде близький до тиску початку ретроградної конденсації.

Після експлуатації покладу на виснаження приступають до закачки в пласт сухого газу для підтримки пластового тиску і витиснення сухим газом жирного газу із пласта.

При роботі газоконденсатного покладу на виснаження, віддалі між свердловинами приймають, як правило, не більше 800 – 1000 м, так як по мірі підйому газу пластовий тиск зменшується в покладі і вже в цей період деяка кількість рідких вуглеводнів конденсується в пласті і безповоротно втрачається.

Як тільки сухий газ починає прориватись в експлуатаційну свердловину, закачку газу в покладі припиняють і приступають до розробки на остаточне виснаження пласта.

Таким чином можна виділити три етапи в розробці газоконденсатних покладів.

1. Розробка на виснаження.

2. Розробка з закачкою сухого газу.

3. Розробка на остаточне виснаження.

Така послідовність вигідна економічно, так, як закачка сухого газу в пласт в початковий етап, при високих пластових тисках в покладі, потребує значних витрат. Необхідно також умови високого вмісту конденсату в газі покладу і наявність достатньо високих розмірів покладу по запасах. В США, наприклад, розробка газоконденсатних покладів із закачкою сухого газу не робиться. Якщо поклад газу має запаси менші ніж 7млд м³ і містить конденсату менше ніж 200 см³ на 1 м³ газу.

При значних розмірах газоконденсатних покладів, їх розробку рекомендується проводити по схемі кругового процесу газ із пласта починає поступати в конденсаційну установку, конденсується при тиску максимальної конденсації, потім сухий газ(тобто газ вже без конденсату) поступає в компресори, де він стискається до тиску який звичайно перевищує на 10- 15%тиск на гирлах свердловин і під цим тиском закачується через нагнітальні свердловини знову в пласт. Дуже часто підтримку пластового тиску проводять також шляхом додаткової закачки газу в пласт із інших газових пластів, тому що об’єм газу одержаного безпосередньо із газоконденсатного покладу завжди зменшується після сепарації конденсату, а також відділенні із газової суміші водяних шарів.

Круговий процес розробки газоконденсатних покладів на практиці одержав назву “сайклінгпроцес” від англійських слів “cycle” – цикл і “process» – процес.

Схеми розміщення нагнітальних і експлуатаційних свердловин при розробці газоконденсатних покладів аналогічні схемам розміщення свердловин при площадному заводненні нафтових покладів.

Віддалі між експлуатаційними свердловинами, враховуючи малу в’язкість газу і, як правило, високі пластові тиски в залежності також від рівномірності розподілу колекторських властивостей по пласту, часто приймають достатньо великими від 800 до 2000м.Віддалі між експлуатаційних і нагнітальних свердловин, як правило коливається в межах 800 – 1200 м. Але враховуються також в кожному конкретному випадку фактори форми структури і її плікативного і розривного ускладнення.