Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський коледж легкої промисловості

КНУТД

Реферат на тему:

«Шкільна форма»

Виконала:

Студентка III^aСК

Шульган Христина

Перевірив викладач:

Король Н.Я

Львів 2014

План:

1. Історія виникнення

2. Історія шкільної форми в Україні

3. Погляди на шкільну форму в різних країнах світу

4. Думка психологів на рахунок шкільної форми

5. Про колекцію Marks & Spencer для школярів

6. Про колекцію Dolce&Gabbana для школярів

7. Про колекцію Silver Spoon для школярів

8. Про колекцію Noble People для школярів

9. Висновок

10. Використана література

Історія виникнення

Країною, де вперше з'явилася шкільна форма, вважають Великобританію. Сталося це ще в часи правління короля Генріха VIII (1509 - 1547). Вона була синя, оскільки вважалося, що носіння подібного забарвлення повинно було привчати дітей до смирення, та й тканина такого кольору була найдешевшою. У цій країні до учнівської форми відносять не тільки верхній одяг, взуття, а й навіть шкарпетки. У кожній школі є своя шкільна форма, що зберігається там же і видається всім учням безкоштовно. До форми обов'язково додається кепка або капелюх з логотипом школи і фірмова краватка.

До нас традиція одягати учнів у форму прийшла також з Великобританії. Можна назвати точну дату 1834. Саме тоді був прийнятий закон, який затвердив загальну для всіх учнів систему цивільних мундирів, які ділилися на студентські та гімназичні мундири.

Призначалися вони, головним чином, для хлопчиків, так як жіночої освіти в ті часи ще не було. Такі мундири повинні були носитися учнями не тільки під час навчання, а й після уроків. Потім, вже в 1896 році, з відкриттям першого навчального закладу для дівчаток, вперше з'явилася шкільна форма для дівчаток. Вихованки жіночого освітнього закладу повинні були носити, залежно від віку, сукні певного кольору. Так, вихованки від 6 до 9 років носили коричневі (кавові) сукні, від 9 до 12 років - блакитні, від 12 до 15 років - сірі, а з 15 до 18 років - білі. Всі вони були прикрашені білими комірцями і манжетами.

Також невід'ємною їх частиною був чорний (по святах - білий) фартух. У ті часи шкільна форма служила ознакою високого статусу її власника, адже тільки діти заможних батьків могли дозволити собі отримати освіту.

Потім форму відмінили (у 1918 столітті), щоб більш багаті не виділялись поміж бідного класу, адже форма символізувала успішний стан батьків.

В 1949 році форму повернули, але тепер вона мала ідею зрівняти між собою різні фінансові можливості батьків. Вигляд форми особливо не змінився, просто фасони стали більш сучасними. Ще учні носили краватки (червоні), якщо були піонерами, і значки на грудях, якщо були жовтенятами чи комсомольцями.

В 60-х роках минулого століття форма почала трохи змінюватись і більше відповідати моді. У 80-х роках у учнів старших класів форма стала іншою – тепер старшокласники носили брючні костюми (теж сині). Дівчата продовжували носити коричневі плаття, але могли вже поекспериментувати з його довжиною. Також їм дозволялось носити костюм-трійку – спідницю, жилет і блузку.

Після розвалу СССР і сексуальної революції шкільна форма була відмінена. Нові, вільні країни, які створились після розпаду були зайняті вирішенням своїх проблем, і форма стала не в пріоритеті. Був виданий закон, що кожна школа має право сама вирішувати, потрібна її учням шкільна форма чи ні.

Історія шкільної форми в Україні

В 1834 році була затверджена загальна система всіх цивільних мундирів у Російській імперії, у тому числі й для середніх навчальних закладів. У ті часи всі державні, службовці повинні були носити формений одяг, що відповідає їхньому чину, званню, згідно з «Табелем про ранги». Так, усі педагоги в гімназіях носили формені сюртуки й для учнів були введені формені костюми. Гімназисти повинні були носити кашкета з емблемою гімназії, гімнастерки, шинелі, куртки, штани, чорні черевики. Відрізнявся одяг тільки кольором, кантами, ґудзиками й емблемами. Незмінним атрибутом гімназистів був ранець.

Форма гімназистів була становою ознакою, її носили не тільки в гімназії, але й на вулиці, вдома, під час свят. До 1917 року фасон форми хлопчиків мінявся кілька разів відповідно до віянь моди, коливаючись на грані цивільного й військового костюмів.

Положення про гімназичну форму для дівчинок було затверджено в 1896 році. Наприклад, вихованкам Смольного інституту пропонувалося носіння платтів певних кольорів, залежно від віку; для вихованок 6-9 років коричневий колір плаття, 9-12 років — блакитний, 12-15 років — сірий і 15-18 років — білий. Плаття були закриті, одноколірні, простого покрою, з ними носили білий фартух, білу пелеринку, іноді — білі рукавчики. В інших державних жіночих гімназіях також існувала форма: коричневі плаття з високим коміром і фартухи — чорний у навчальні дні й білий у святкові. Парадна форма доповнювалася білим відкоадним коміром і солом'яним капелюшком. Якщо в місті було кілька жіночих гімназій, те, як правило, форма в них була різного кольору.

Після революції, у рамках боротьби з буржуазними пережитками й спадщиною царсько-поліцейського режиму в 1918 році був виданий Декрет « Про єдину школу…», що скасовував носіння шкільної форми. Офіційно було оголошено, що форма демонструє несвободу учня, принижує його; насправді, у країни на той момент просто не було фінансових можливостей одягти велику кількість дітей у форму.

Шкільна форма стає знову обов'язковою лише після Німецько-радянської війни. В 1949 році в СРСР уводиться єдина шкільна форма. Відтепер хлопчики зобов'язані були носити військові гімнастерки з комірцем стійкою, з п'ятьома ґудзиками, а двома прорізними кишенями із клапанами на груди; а дівчинки — коричневі вовняні плаття із чорним фартухом (по святах — білим). Обов'язковим атрибутом стала символіка: у піонерів — червона краватка, у комсомольців і жовтенят — значок на груди. В 1962 році хлопчиків переодягли в сірі вовняні костюми, а в 1973 році — у костюми із синьої напівшерстяної тканини з емблемою й алюмінієвими ґудзиками. В 1976 році дівчинки теж стали одягатися по новому — у темно-коричневі плаття. У середині 80-х старшокласниці могли перемінити плаття й фартух на синю спідницю, сорочку, жилетку й піджак.

В Україні форма для хлопчиків була переважно коричневого кольору. Існувало два варіанти верху — піджак або куртка. Емблем на коричневій формі не було.

Після розпаду Радянського Союзу в школах відмовилися від носіння обов'язкової шкільної форми. Тепер кожний навчальний заклад сам повинен вирішувати, уводити форму чи ні. Найбільш престижні навчальні заклади, а також деякі школи мають свою власну форму, що підкреслює приналежність учня до того або іншому навчальному закладу, що допомагає дисциплінувати учнів, прищеплювати їм гарні манери.

З тих пір, як єдина шкільна форма була скасована, питання про зовнішній вигляд учнів вирішується керівництвом навчального закладу разом з батьківськими комітетами, або особистими перевагами батьків. Потрібна єдина шкільна форма чи ні — дотепер є предметом суперечок.