Релігійно-політична реформа Ехнатона[ред. • ред. Код] Передумови проведення реформи[ред. • ред. Код]

Під час останніх років царювання Аменхотепа III правлячі круги Єгипту насолоджувалися миром і могутністю своєї країни, забезпеченими нескінченними звитяжними походами попередників Аменхотепа III. Єгипет став передовою світовою державою. Ніщо не провіщало грядущої грози, що вибухнула під час правління сина Аменхотепа III, Аменхотепа IV (Ехнатона). Переворот Ехнатона був не одноразовою подією, а тривалим, розтягнувся на декілька років процесом, що привернув згодом пильну увагу учених. Цій події присвячено немало робіт, що містять цікаві, деколи взаємовиключні гіпотези.

Вже в деяких текстах часів Аменхотепа III, батька Ехнатона, зустрічається слово «Атон», що означає «Сонячний Диск». Важко сказати, чим пояснюється вживання цього слова, що почастішало, але, ймовірно, ще за Аменхотепа III у Фівах з'явився культ Атона як сонячного божества. На користь такого припущення говорять дві обставини: по-перше, судно цариці Тії, дружини Аменхотепа III і матері Аменхотепа IV Ехнатона, в якому вона плавала в спеціально викопаному для неї ставку, називалося «Сяйво Атона»; по-друге, в невиданих текстах гробниці № 46 у Фівах часів Аменхотепа III згадується титул того, хто в ній похоронений, — «управляючий палацом Атона». Є і інші вказівки на появу у Фівах культу нового сонячного божества Атона. Інакше кажучи, культ Атона у Фівах виник ще за Аменхотепа III, якщо не раніше. Очевидно, що Атон був однією з іпостасей сонячного бога Геліополя Ра-Горахте, або якось тісно з ним пов'язаний.

Новий повелитель Єгипту, Аменхотеп IV, ще у Фівах став помітно відходити від традицій культу Амона. Це виявляється в мистецтві: в зображеннях зникає символіка Амона-Ра і інших стародавніх богів. Натомість з'являється новий образ — Сонячний Диск, проміння якого закінчується кистями людських рук з символами життя і влади. Офіційна традиційна нерухомість, відчуженість в зображеннях царя і його сім'ї змінюються динамічністю, натуралізмом. Дуже точно, а може бути дещо перебільшено, відтворюються непривабливі особливості царської статури. Цей контраст старого і нового стилів особливо різко впадає в очі у фіванській гробниці візира Аменхотепа IV на ім'я Рамос (цар зображений тут то в старому, то в новому стилі). Гробниця не закінчена, і що трапилося з візиром — невідомо. За ним почали «зникати» і інші вельможі. Джерела бережуть повне мовчання про події подальшого часу. Можна лише припустити, що конфлікт між новим фараоном, його новаторським мистецтвом і культом нового бога Атона, з одного боку, і фіванським жрецтвом, та стародавніми традиціями — з іншого, посилювався. На шостому році свого правління Аменхотеп IV переносить свою резиденцію в нову, тільки що побудовану ним столицю Ахетатон (сучасна Ель-Амарна), на північ від Фів, на східному березі Нілу, де ніщо не нагадувало новому фараону ні бога Амона, ні його багатого і гордовитого жрецтва. Тут все було пронизано культом нового бога — Атона. Йому був споруджений грандіозний храм.

Навколо фараона з'явилася нова бюрократія і нове жрецтво, жрецтво бога Атона. Фіви занепадали. В скарбницю Амона перестали поступати доходи, імена ж Амона і інших божеств піддавалися переслідуванню — їх повсюдно стирали в написах. Ім'я Амона стиралося навіть на написах покійного Аменхотепа III.