Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoriya_1-90_pitannya.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
388.5 Кб
Скачать

6. Слов'янський етногенез.

Етногене́з украї́нців — історичний процес етнічного формування української нації[Джерело?].

За визначенням соціолога О. В. Нельга етногенез — це сукупність соціально-історичних та духовно-культурних процесів, що призводять до виникнення етнічного як явища і зумовлюють його подальший розвиток[1].

Формування етнічної культури українського народу, як і інших, нерозривно пов'язане з формуванням самого народу(етногенезом). Тому, розглядаючи українську культуру, дослідники приділяють значну увагу питанню етногенезу українців. Існують такі теорії:

  • теорія «споконвічності» — українці існують стільки, скільки взагалі існує людина сучасного типу, тобто від 30—40 тисяч до 2—3 млн років;[Джерело?]

  • теорія автохтонності (М. Грушевський), згідно з якою етнічну основу українців становило населення пізнього палеоліту, яке проживало на території України, а росіяни і білоруси мали свою окрему етнічну основу і територію проживання;

  • теорія «єдиної колиски» (яка була загальноприйнятою в СРСР у 1950—80-ті.): зародження і розвиток трьох близьких слов'янських народів з єдиної древньоруської народності;

  • теорія «незалежного розвитку окремих східнослов'янських народів», тобто українців, росіян, білорусів, яка набула поширення останнім часом.

Етногенез слов'ян - процес формування давньослов'янської етнічної спільності, що призвів до виділення слов'ян з конгломерату індоєвропейських племен. В даний час не існує загальновизнаної версії формування слов'янського етносу.

Слов'яни як сформувався народ вперше були зафіксовані в візантійських письмових джерелах середини VI століття. Ретроспективно ці джерела згадують про слов'янські племена в IV столітті. Більш ранні відомості відносяться до народів, які могли брати участь в етногенезі слов'ян, таких як бастарни, проте ступінь цієї участі варіюється в різних історичних реконструкціях. Найбільш ранні письмові свідчення візантійських авторів VI століття мають справу з уже сформованим народом, розділеним насклавинів і антів. Згадки про венедів як предків слов'ян (або окремому слов'янському племені) мають ретроспективний характер. Свідоцтва авторів римської епохи (I-II ст.) Про венедів не дозволяють зв'язати їх з будь-якої достовірно слов'янської археологічною культурою[1] Археологи визначають як достовірно слов'янські ряд археологічних культур, починаючи з V століття. В академічній науці не існує єдиної точки зору з етнічним походженням носіїв більш ранніх культур та їх спадкоємності по відношенню до пізніших слов'янським. Лінгвісти також не мають єдиної думки з часу появи мови, який можна було б вважати слов'янським або праслов'янським. Існуючі наукові версії припускають виділення праслов'янської мови з праіндоєвропейської (або з мовної спільності нижчого рівня) в широкому діапазоні від 2-го тис. до н. е.. до рубежу ер або навіть перших століть н. е..

Походження, історія формування та ареал проживання древніх слов'ян вивчаються методами і на стику різних наук: лінгвістики, історії, археологіїпалеоантропології,генетики.