26. Козацтво і православ'я. Петро Могила.

Якісно нову добу в розвитку українського православ’я відкрила поява в Україні нової політичної сили – козацтва. Загострення соціальних і конфесійних суперечностей в Україні наприкінці XVI ст. зумовило втручання козацтва у їх розв’язання. Вже під час повстання на чолі з Северином Наливайком козаки включалися у боротьбу з ворогами православ’я. Вони погромили маєтки прихильників унії — луцького старости Олександра Семашка та Яроша Терлецького. Напружена ситуація з 1609 р. почала складатись у Києві. Уповноважений Потія Антон Грекович приїхав сюди, аби взяти під своє намісництво митрополичий Софійський монастир. Із різким опором православного духовенства вперше солідаризувалися козаки: гетьман Григорій Тискиневич застеріг, аби Грекович не надто поспішав, інакше його вб’ють, «яко пса». Після низки конфліктів погрозу виконали: в лютому 1618 р. козацька ватага утопила намісника в Дніпрі, або зловтішно запише один із киян, «під льод посадили води пити». [, стор. 231] Архімандрит Печерського монастиря Єлисей Плетенецький у 1613 р. з допомогою козацтва повернув великі маєтності, захоплені раніше уніатами. Початком 1616 р. датовано перший «упис», тобто фундаційний акт Київського Богоявленського братства, створеного за взірцем Львівського та білоруських – Віленського й Могилевського. Вже на момент заснування до братства вписалось «безчислено» осіб із місцевого духовенства, шляхти та міщан, а через деякий час – гетьман Петро Сагайдачний «зо всим Воском Запорожским». Останній факт переконливо промовляв до сучасників: уписавшись до братства, Військо Запорозьке отримувало формальне право здійснювати над ним опіку. [, стор. 240] Рішуче втручання козацтва у релігійні справи сталося напередодні місії єрусалимського патріарха Феофана в Україну в 1620 р. Московська експедиція укріпила запорожців у свідомості своєї сили й значення, розширила їхні політичні горизонти. Ця місія яскраво свідчить про вміння козацького гетьмана користуватися не лише військовими, а й дипломатичними засобами для досягнення поставленої мети. [, стор. 121] На початку березня наступного року з’явився «Меморандум», в якому козаки висловлювали свою рішучу підтримку православ’ю. Козаки вимагали повернення захопленого уніатами «власного церковного добра релігії грецької людям», включаючи Софію Київську. Отже, «Меморандум» відбивав усвідомлення козацтвом необхідності зміцнення православ’я для українського народу, як одного із чинників боротьби проти національно-релігійного гноблення. Власті намагалися всіляко перешкоджати єднанню козацтва з духовенством у справі захисту православ’я. Наполегливо відстоювали православ’я козацькі посланці на сеймі восени 1632 р. Є підстави стверджувати, що козацтво доклало немало зусиль до появи «Статей для заспокоєння руського народу», якими легалізувалася православна церковна ієрархія. Центром митрополії визнавався Київ. Спеціальна комісія, створена на коронаційному сеймі, мала зайнятися перерозподілом церковних володінь між православними та уніатами. [, стор. 83] Важливим чинником стабілізації православ’я стало утвердження на посаді митрополита київського і галицького Петра Могили, офіційно визнаного урядом Речі Посполитої. Опору в своїй діяльності новообраний митрополит віднайшов у козацтві. Він особисто прибув до козацького війська для пошуку порозуміння, оскільки запорожці співчували Ісаї Копинському. Зрештою, запорожці висловили бажання підтримувати діяння митрополита у справі зміцнення позицій православ’я. Офіційне визнання православ’я в 1633 р. не означало, що засиллю уніатства в Україні прийшов кінець. Конфесійний фактор залишився одним із важелів колоніальної політики польського уряду. Отже, в умовах посилення національно-релігійного гніту в Україні гарантом збереження давніх традицій, передусім православної віри, виступило козацтво. Завдяки запорожцям вдалося відновити православну церковну ієрархію і домогтися її офіційного визнання урядом Речі Посполитої, успішно протидіяти поширенню уніатства та католицизму. Водночас конфесійний фактор відіграв важливу роль у формуванні станової свідомості козацтва, розвитку визвольного руху.