- •1. Поява людини на території сучасної України.
- •2. Трипільська культура
- •3. Доба бронзи на території України.
- •4. Кіммерійці, скіфи, сармати.
- •5. Античні міста-держави Північного Причорномор'я і Криму.
- •6. Слов'янський етногенез.
- •7. Переддержавні утворення у східних слов'ян.
- •9. Соціально-економічний розвиток Київської Русі.
- •11. Феодальна роздробленість Русі. Князівства Київське, Чернігівське та Переяславське.
- •10. Етапи політичної історії Київської Русі.
- •12. Галицька та Волинська землі. Утворення Галицько-Волинського князівства.
- •13. Монголо-татарська навала.
- •14. Галицько-Волинська держава.
- •15. Початок формування української народності (vі-хіv ст.).
- •16. Загарбання українських земель Литвою, Польщею та Угорщиною.
- •17. Литовсько-Руська держава.
- •18. Кревська унія.
- •Передумови[
- •19. Галичина під владою Польщі.
- •20. Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Великого князівства Литовського і королівства Польського.
- •21. Люблінська унія і захоплення українських земель Польщею.
- •22. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої у другій половині XVI - першій половині XVII ст.
- •23. Україна і Крим у другій половині XV ст. Відсіч турецько-татарській агресії наприкінці XV - у XVI ст. (?????????????)
- •24. Виникнення українського козацтва.
- •25. Посилення козацтва наприкінці XVI - у першій половині XVII ст. Селянсько-козацькі повстання.
- •Петро Конашевич Сагайдачний
- •26. Козацтво і православ'я. Петро Могила.
- •27. Боротьба козацтва проти татаро-турецької агресії на початку XVII ст.
- •28. Етнічна консолідація й національно-духовне піднесення українського народу у XV - першій половині XVII ст.
- •29. Брестська церковна унія.
- •30. Визвольна війна українського народу середини XVII ст. Воєнні дії 1648-1649 рр.
- •Переяславський договір 1654 р.
- •33 Війна з Польщею 1654-1656 рр. Загострення українсько-російських відносин у 1656-1657 рр.
- •Боротьба старшинських угруповань за владу після смерті б.Хмельницького. Іван Виговський.
- •Гетьмани ю.Хмельницький. І.Брюховсцький, д.Многогрішний.
- •Гетьман п.Дорошенко. Наростання Руїни. Іван Самойлович.
- •Боротьба українського народу проти турецько-татарської агресії у другій половині XVII ст. (пит 27)
- •Україна і Північна війна. І.Мазепа.
- •Наступ царизму на автономію України у XVIII ст. Ліквідація Гетьманату та Запорозької Січі.
- •Соціально-економічний устрій та народні рухи в Україні у XVIII ст.
- •Приєднання Північного Причорномор'я та Криму до Росії. Колонізація Південної України.
- •Поділи Польщі та приєднання Правобережної України до Росії.
- •Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії.
- •Територія, населення та адміністративний поділ українських земель у складі Російської імперії у першій половині XIX ст.
- •Криза феодально-кріпосницьких відносин в Україні та антифеодальні рухи в першій половині XIX ст.
- •Ліквідація кріпосного права в Україні.
- •47.Буржуазні реформи 60-70-х рр. XIX ст. В Україні
- •48.Капіталістична індустріалізація на українських землях у другій половині XIX ст.
- •49.Формування української нації.
- •50.Національне пробудження Східної України у першій половині XIX ст.
- •51.Початок національно-духовного відродження на західноукраїнських землях у першій половині XIX ст.
- •Кирило-Мефодіївське товариство.
- •53.Громадівський рух.
- •54.Політичні партії в Україні у 90-х рр. XIX - на початку XX ст.
- •55.Піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях (друга половина XIX - початок XX ст.).
- •56.Національний рух на Наддніпрянській Україні наприкінці XIX - на початку XX ст.
- •57.Україна і Перша світова війна.
- •58.Початок української революції 1917-1920 рр.
- •59.Проголошення автономії України.
- •62. Брестський мир та німецько-австрійська окупація України
51.Початок національно-духовного відродження на західноукраїнських землях у першій половині XIX ст.
Кінець ХVІІІ – початок ХХ ст. є періодом національно-культурного відродження на українських землях. Головним його моментом було формування і пробудження національної самосвідомості, активного політичного життя і модерної української культури. Розуміння цих загальнотеоретичних проблем, зокрема передумов, наслідків та значення національного відродження в західноукраїнських землях є одним з основних напрямків дослідження.
Питання історії національного відродження має безумовно важливе значення для цілісного розуміння історичного розвитку України в ХІХ – початку ХХ ст., культурної свідомості та на історії національних традицій. Сьогодні українські землі, які на протязі багатьох століть знаходились в різних соціокультурних системах, об’єднані спільною державою і національними кордонами. Це ставить перед нами потребу більш ґрунтовного вивчення особливостей культурно-політичного розвитку кожного з регіонів, передусім для запобігання регіонального розколу україни, культурного нігілізму, денаціоналізації та ігнорування національних традицій. Потрібно розуміти, що національне відродження ХІХ століття стало міцним імпульсом для державного відродження 1917-1920 рр., сформувавши платформу українського руху.
Кінець ХVІІІ – початок ХХ ст. є періодом національно-культурного відродження на українських землях. Головним його моментом було формування і пробудження національної самосвідомості, активного політичного життя і модерної української культури. Розуміння цих загальнотеоретичних проблем, зокрема передумов, наслідків та значення національного відродження в західноукраїнських землях є одним з основних напрямків дослідження.
Питання історії національного відродження має безумовно важливе значення для цілісного розуміння історичного розвитку України в ХІХ – початку ХХ ст., культурної свідомості та на історії національних традицій. Сьогодні українські землі, які на протязі багатьох століть знаходились в різних соціокультурних системах, об’єднані спільною державою і національними кордонами. Це ставить перед нами потребу більш ґрунтовного вивчення особливостей культурно-політичного розвитку кожного з регіонів, передусім для запобігання регіонального розколу україни, культурного нігілізму, денаціоналізації та ігнорування національних традицій. Потрібно розуміти, що національне відродження ХІХ століття стало міцним імпульсом для державного відродження 1917-1920 рр., сформувавши платформу українського руху.
Помітний внесок у національно-культурне відродження Галичини зробили М. Герасевич – автор твору з історії української церкви, В. Компаневич – дослідник історії монастирів, І. Лаврівський, який підготував популярну історію Русі та переклав польською мовою „Повість временних літ”.
Виходять друком перші збірки народної творчості: "Пісні польські і руські люду галицького" Вацлава Залеського (1833), вихід якої для Галичини мав таке ж значення, як "Малороссийские песни" Миколи Максимовича для Наддніпрянщини, "Руське весілля" Йосипа Лозинського (1835). Одночасно у Галичині з'являються збірки і видання з Наддніпрянської України, перші рукописні копії "Енеїди" Котляревського.
Прогресивні кола Росії того часу прихильно ставилися до виявів українського національного відродження на західноукраїнських землях. Цьому сприяла й інтелігенція Закарпаття, звідки багато талановитих діячів емігрували до Російської імперії та обіймали провідні посаді у вищих навчальних закладах Петербурга, Харкова, Одеси, Ніжина. Публікації закарпатських емігрантів Івана Орлая, Юрка Гуца-Венеліна ознайомлювали освічених росіян і українців Російської імперії з життям українського населення Закарпаття, пропагували ідею національної єдності українського народу від Дону до Карпат.[27]
А на самому Закарпатті національну самосвідомість активно формували місцеві патріоти. Вони усним і друкованим словом захищали рідну мову від асиміляції з угорською, вдавали українські книжки і підручники для широких народних мас, публікували різними мовами наукові праці про українську мову. 1830 р. вперше в Австрійській імперії було надруковано граматику української мови, її написав латиною український греко-католицький священик із Закарпаття Михайло Лучкай.
Та найбільше зробив для українського національного відродження на Закарпатті священик Олександр Духнович. Він виступав за релігійну і народну єдність. Як зазначає словацький дослідник Ю. Бача: „ О. Духнович, інтересувався станом та розвитком народної освіти, писав і видавав шкільні підручники, видавав молитовник, записав твори усної народної творчості, писав і видавав літературні твори, організував перше літературне товариство закарпатських русинів-українців „Літературноє заведеніє Пряшівськое”, видавав літературні альманахи, народні календарі. Збирав предмети для майбутнього народного музею.”[28]