
- •1. Поява людини на території сучасної України.
- •2. Трипільська культура
- •3. Доба бронзи на території України.
- •4. Кіммерійці, скіфи, сармати.
- •5. Античні міста-держави Північного Причорномор'я і Криму.
- •6. Слов'янський етногенез.
- •7. Переддержавні утворення у східних слов'ян.
- •9. Соціально-економічний розвиток Київської Русі.
- •10. Етапи політичної історії Київської Русі.
- •11. Феодальна роздробленість Русі. Князівства Київське, Чернігівське та Переяславське.
- •12. Галицька та Волинська землі. Утворення Галицько-Волинського князівства.
- •13. Монголо-татарська навала.
- •14. Галицько-Волинська держава.
- •15. Початок формування української народності (vі-хіv ст.).
- •16. Загарбання українських земель Литвою, Польщею та Угорщиною.
- •17. Литовсько-Руська держава.
- •18. Кревська унія.
- •Передумови[
- •19. Галичина під владою Польщі.
- •20. Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Великого князівства Литовського і королівства Польського.
- •21. Люблінська унія і захоплення українських земель Польщею.
- •22. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої у другій половині XVI - першій половині XVII ст.
- •23. Україна і Крим у другій половині XV ст. Відсіч турецько-татарській агресії наприкінці XV - у XVI ст. (?????????????)
- •24. Виникнення українського козацтва.
- •25. Посилення козацтва наприкінці XVI - у першій половині XVII ст. Селянсько-козацькі повстання.
- •Петро Конашевич Сагайдачний
- •26. Козацтво і православ'я. Петро Могила.
- •27. Боротьба козацтва проти татаро-турецької агресії на початку XVII ст.
- •28. Етнічна консолідація й національно-духовне піднесення українського народу у XV - першій половині XVII ст.
- •29. Брестська церковна унія.
- •30. Визвольна війна українського народу середини XVII ст. Воєнні дії 1648-1649 рр.
- •Переяславський договір 1654 р.
- •33 Війна з Польщею 1654-1656 рр. Загострення українсько-російських відносин у 1656-1657 рр.
- •Боротьба старшинських угруповань за владу після смерті б.Хмельницького. Іван Виговський.
- •Гетьмани ю.Хмельницький. І.Брюховсцький, д.Многогрішний.
- •Гетьман п.Дорошенко. Наростання Руїни. Іван Самойлович.
- •Боротьба українського народу проти турецько-татарської агресії у другій половині XVII ст. (пит 27)
- •Україна і Північна війна. І.Мазепа.
- •Наступ царизму на автономію України у XVIII ст. Ліквідація Гетьманату та Запорозької Січі.
- •Соціально-економічний устрій та народні рухи в Україні у XVIII ст.
- •Приєднання Північного Причорномор'я та Криму до Росії. Колонізація Південної України.
- •Поділи Польщі та приєднання Правобережної України до Росії.
- •Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії.
- •Територія, населення та адміністративний поділ українських земель у складі Російської імперії у першій половині XIX ст.
- •Криза феодально-кріпосницьких відносин в Україні та антифеодальні рухи в першій половині XIX ст.
- •Ліквідація кріпосного права в Україні.
- •47.Буржуазні реформи 60-70-х рр. XIX ст. В Україні
- •48.Капіталістична індустріалізація на українських землях у другій половині XIX ст.
- •49.Формування української нації.
- •50.Національне пробудження Східної України у першій половині XIX ст.
- •51.Початок національно-духовного відродження на західноукраїнських землях у першій половині XIX ст.
- •Кирило-Мефодіївське товариство.
- •53.Громадівський рух.
- •54.Політичні партії в Україні у 90-х рр. XIX - на початку XX ст.
- •55.Піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях (друга половина XIX - початок XX ст.).
- •56.Національний рух на Наддніпрянській Україні наприкінці XIX - на початку XX ст.
- •57.Україна і Перша світова війна.
- •58.Початок української революції 1917-1920 рр.
- •59.Проголошення автономії України.
- •62. Брестський мир та німецько-австрійська окупація України
53.Громадівський рух.
Громадівський рух набрав загальнодержавного звучання у зв'язку із захистом попечителя Київського учбового округу Миколи Пирогова. Він всіляко підтримував культурно-освітні починання громадівців, ратував за свободу в школі, пресі, виступав проти національних і соціальних обмежень у науці й освіті, прагнув покласти край свавіллю в школі. У запроваджених ним у гімназіях «Правилах» обмежувалися тілесні покарання гімназистів. Надалі вони могли застосовуватися лише за рішеннями педрад, прийнятими таємним голосуванням. Проти Пирогова розгорнулася ціла кампанія з боку місцевих реакціонерів і ретроградів. У квітні 1861 р. з ініціативи генерал-губернатора Васильчикова Міністерство освіти відправило Пирогова у відставку «по розстроєному здоров'ю». Київ влаштував Пирогову два прощальні бенкети, на яких у запальних промовах говорилося про його прогресивну громадську й наукову роботу. Одну з них виголосив студент університету Михайло Драгоманов. Громадівці виступали на захист Пирогова від нападок Миколи Добролюбова, який звинувачував відставного попечителя в тому, що той залишив принцип тілесних покарань у школі. Проти Добролюбова зі статтями виступили кияни М. Розенгейм, Є. Судовщиков, М. Драгоманов. Вражений діями київських громадівців, Олександр Герцен у своєму «Колоколі» писав: «Раби (тільки чому раби?) Києва, що не мовчать, захистили Росію, вони вчинили історичну подію...»
Поширення й активізація культурно-просвітницького руху українських громад викликала серйозну тривогу серед місцевих реакціонерів і урядових кіл. Справа ускладнювалася діяльністю революційних демократів, зокрема об'єднаних в організацію «Земля і воля». Характер і спрямування їхньої діяльності переносились і на громади. Восени 1861 р. київська поліція заарештувала керівника революційно-демократичної групи викладача історії та географії Київської військової школи Євгена Моссаковського. За поширення «Колокола», «Полярной звезды», інших заборонених видань та пропаганду революції в Росії його було вислано до Харкова. У червні 1862 р. поліція схопила за написання та поширення серед солдатів Житомирського полку в Києві відозви не брати участі у придушенні селянських заворушень підполковника Андрія Красовського. Слідчі органи встановили, що він займався революційною пропагандою також в інших містах і селах та належав до організації «Земля і воля». За таку революційну діяльність суд засудив Красовського до смертної кари, заміненої пізніше 12-ма роками каторги. Поліція дізналася про спроби «Землі і волі» встановити тісніші зв'язки з громадівським рухом в Україні і вона перейшла в рішучий наступ проти нього. При цьому поліція мала серйозну підтримку місцевих реакціонерів, які масово звинувачували громадівців в антиурядовій діяльності. В 1862 р. були заарештовані й покарані активні члени кількох громад, у тому числі й Павло Чубинський, закрито недільні школи, припинено діяльність «Основи». Громадівський рух опинився на межі існування.
Щоб спростувати звинувачення реакції в революційній діяльності, громадівці мусили в листопаді 1862 р. опублікувати в пресі «Отзыв из Киева». Його підписав 21 чоловік, у тому числі Антонович, Житецький, Володимир Синьогуб. Автори листа відмежовувалися від революційного руху й революційних прокламацій, зокрема брошури «Молодая Россия», схвалювали реформу 1861 р. і відповідні урядові дії, заявляли про лояльність до панівного режиму. Незважаючи на такі запевнення, утиски й переслідування громад не припинялися. Пожвавились нападки реакційного чиновництва й духовенства. Вони, зокрема, заявляли, що в Україні з «праху» Шевченка з'явилася група революціонерів, яка намагається взяти в свої руки народну освіту і нав'язати школам «підбурливі граматики і підручники».
Шкільний чиновник з Ніжина Іван Кульжинський у листі київському генерал-губернаторові від березня 1863 р. звинувачував громадівців у спробах запровадити в школах українські підручники й просив зупинити «цю сепаратистську тенденцію ворогів Росії». Подібних листів владні структури одержували чимало. Багато їх друкував рупор реакційних сил «Вестник Юго-Западной и Западной России». Особливо посипалися доноси на громадівців під час і після польського повстання 1863 р. Вони звинувачувались у підриві основ імперії, а їхній рух тлумачився як польська інтрига, спрямована на знекровлення «матінки Росії». Одночасно почався психоз великоросійського шовінізму, його розгул на окраїнах імперії. В липні 1863 р. міністр внутрішніх справ Петро Валуєв оприлюднив горезвісний циркуляр, яким заборонив видавати українською мовою педагогічну, церковну, наукову літературу та підручники. В ньому, зокрема, писалося, що «ніякої української мови не було, немає і бути не може». Дозволялося писати «українським наріччям» тільки художні твори. Репресії посилилися, прокотилась нова хвиля арештів і висилки громадівців, було закрито «Черниговский листок», фактично розгромлено чернігівську і полтавську громади. Громадівський рух пішов на спад і в другій половині 60-х років припинився. Закінчився перший етап руху громадівців.