46. Ліквідація кріпосного права в Україні.

19 лютого 1861р підготовлено маніфест «положення про селян» Олександт І. Крім «Загального положення», що визначало голов­ні принципи селянської реформи для всієї імпе­рії, були розроблені місцеві «Положення» для окремих районів, у тому числі і для України. Вони визначали порядок звільнення селян від кріпосної залежності, який передбачав:

• ліквідацію особистої залежності селян від поміщика і їхнє право на земельний наділ, їхнє право бути власниками промислових, ре­місничих і торговельних закладів, займати­ся торгівлею, найматися на роботу;

• порядок визначення розміру селянського на­ділу відповідно до закону і за узгодженням з поміщиком. Якщо до реформи селяни мали більше землі, ніж встановлювалося «Поло­женнями» від 19 лютого 1861 р., то помі­щик міг вилучити надлишок на свою користь. Ці землі називалися відрізками;

• сплату викупних платежів за землю (20 % суми одразу; 80 % суми держава давала се­лянам у кредит на 49 років). До укладання викупної угоди селяни вважалися тимчасово зобов’язаними і повинні були відпрацьовува­ти панщину або сплачувати оброк (на розсуд поміщика).

Про долю дворових селян, тобто тих, що не мали наділів, в «Положеннях» нічого не гово­рилось, отже, вони звільнялися без земельного наділу. '

В Україні проведення реформи мало певні особливості:

• на Лівобережжі і Південній Україні наділ да­вався в 1,6 раза менший, ніж в інших райо­нах імперії;

• на Правобережжі (на противагу польській шляхті, що прагнула відновлення Польської держави) уряд давав селянам на 20 % біль­ше землі, але за підвищеними цінами;

• в українських землях договори з поміщика­ми про викуп землі мали головним чином осо­бистий характер, тоді як в Росії покладали­ся на громаду;

• найкращі і родючіші землі відійшли у влас­ність поміщиків.

Доля державних селян була визначена 1866 р. «Додатковими правилами», за якими вони отри­мали більші наділи і за нижчу ціну.

Загалом після реформи селяни стали особис­то вільними, але економічно продовжували за­лежати від поміщиків. Відразу викупити землю пощастило лише 15 % селян. Близько 95 % селян отримали наділи менше 5 десятин, що було нижче за норму прожиткового мінімуму.

Скасування кріпацтва мало загалом величез­не значення, оскільки було усунуто головні пе­решкоди розвитку сільського господарства. Ре форма відкрила простір для розвитку капіта­лістичних відносин як у сільському господарст­ві, так і в промисловості.

47.Буржуазні реформи 60-70-х рр. XIX ст. В Україні

Буржуазні реформи 60—70 років не могли обійти шкільну та цензурну справу. Згідно з ними застосовувалася єдина система початкової освіти, як державної, так і приватної з обмеженою програмою навчання. Нові статути визначали деякі зміни в галузі середньої та вищої школи. Новий цензурний статут 1865 року реорганізував цензурні установи. Установлювався більш суворий нагляд за органами друку.  Гостра фінансова криза викликала необхідність здійснення буржуазних перетворень у галузі фінансово-кредитної системи, Фінансові реформи, які були проведені в 1860—1864 роках, стосувалися як податкової та кредитної системи, так і бюджету і державного фінансового контролю.  Зміни торкнулися також організації та побудови збройних сил країни. В 1863—1888 була проведена військово-судова реформа. Її складовою стала реорганізація місцевого військового управління. 1 січня 1874 року був прийнятий новий військовий статут, за яким у країні вводилася загальна повинність. Були відмінені тілесні покарання як дисциплінарне стягнення; запроваджувалися єдині кримінальні покарання для військовослужбовців усіх станів; виключався принцип децимації при покаранні за групові злочини та ін.  Реформи 60—70-х років, які були проведені царизмом, намагалися пристосувати існуючий суспільно-політичний устрій країни до потреб капіталістичного господарства. Було введено деякі елементи буржуазної державності:  — створено виборні представницькі установи місцевого адміністративного управління (земські та міські органи самоврядування); — виборні органи суду (мирові судді);  — встановлені більш гнучкі буржуазні форми фінансового контролю і цензури;  — закріплені принципи всезагальності в комплектуванні армії і діяльності органів народної освіти тощо.  Але вони були непослідовними і зберігали основні дореформені вищі й місцеві установи, існуючи порядки. А у 80-х — на початку 90-х років була здійснена низка контрреформ, які значною мірою ліквідували найпослідовніші буржуазні реформи.

Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянст­ва. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосе­реджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до госпо­дарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.

Хоча земельні реформи 60-х років були запроваджені кріпосниками, вони мали буржуазний характер і сприяли налагодженню ринкових відно­син, матеріально-технічному забезпеченню сільськогосподарського вироб­ництва та піднесенню рівня агротехніки, а отже, й зростанню врожайності.