Зауваження 4.1. Відмітимо, що кутові коефіцієнти прямих попиту і пропозиції чисельно дорівнюють відповідно , , (рис. 4.2.А).

4.1.3. Поняття про теорію сподівань

Представлення суб'єктів ринку про майбутній рівень цін  інфляційні сподівання  входять у число найважливіших параметрів, що визначають поведінку цих суб'єктів.

Вважається, що значення сподівань зручніше формувати в самій моделі як ендогенні параметри.

У залежності від способу формування ендогенних сподівань останні поділяються на статичні, адаптивні і раціональні [14].

Найпростішим прикладом економічної моделі з ендогенними сподіваннями є розглянута вище «павутиноподібна» модель ціноутворення. Виробник, вирішуючи напередодні, яке кількість товару він виставить завтра на ринок, орієнтується на сформовану сьогодні ціну: . Це значить, що очікувана продавцем у поточному періоді ціна наступного періоду дорівнює сьогоднішній ціні. Такий спосіб формування сподівань називається статичним сподіванням.

Співвідношення кутових коефіцієнтів графіків функцій попиту та пропозиції (рис. 4.2) задає характер процесу «павутиноподібного» ціноутворення, який може бути таким, що збігається, розбіжним або циклічним. При цьому виникає природне запитання: чому два останніх випадки не зустрічаються в реальному житті? Справа в тому, що в реальній економіці усі учаться на своїх помилках. Якщо виробник бачить, що обраний їм спосіб оцінки майбутньої ціни товару приносить йому усе більше збитків, він скорегує процедуру формування своїх сподівань. Цей факт знаходить втілення в концепції адаптивних сподівань, відповідно до якої очікувана виробником у періоді [t1] ціна періоду t визначається за формулою:

, (4.14)

де  коефіцієнт адаптації.

У концепції адаптивних сподівань передбачається, що при визначенні ціни періоду у період виробник враховує свою помилку при попередньому прогнозі ціни (вираз в круглих дужках). При відсутності помилки , економічний суб'єкт і в майбутньому орієнтуватиметься на правильно визначену їм у минулому ціну. Якщо, наприклад, у понеділок виробник очікував, що у вівторок ціна буде дорівнює 5 грн., а насправді у вівторок вона виявилася 7 грн., і коефіцієнт адаптації виробника дорівнює 0.5, то у вівторок він буде очікувати, що в середу ціна установиться на рівні 6 грн. Якби його прогноз виправдався, то і на середу він очікував би ціну 5 грн.

Використання адаптивних сподівань в цілому стабілізує модель. Традиційна павутиноподібна модель ринкової рівноваги (4.5 – 4.7) може бути представлена як окремий випадок більш загальної моделі вигляду:

, (4.15)

Різницеве рівняння моделі має вигляд:

,

. (4.16)

Загальний розв’язок неоднорідного рівняння (4.8) дорівнює

.

Умова стабільності:

. (4.17)

Абсолютне значення менше, ніж абсолютне значення . Порівнявши (4.17) з теоремою 3 про ринкову рівновагу, одержимо такі результати:

1. Збіжність зберігається, її темп збільшується

,

бо ряд значень , t=0,1,2,… збігається до нуля швидше, ніж ряд , t=0,1,2,….

2) Періодичні коливання з постійною амплітудою стають згасаючими, тому що, якщо , то

.

3) Розбіжність може змінитися збіжністю, якщо параметр  істотно близький до нуля, тому що цілком імовірно, що

, навіть якщо .

Отримані результати показують, що введення в модель адаптивних сподівань робить її поведінку більш стабільною.

Хоча в концепції адаптивних сподівань «помилки вчать», у тих випадках, коли прогнозована величина монотонно збільшується (зменшується), сподівання суб'єктів будуть постійно нижче (вище) фактичних значень. До числа недоліків концепції адаптивних сподівань відноситься також і те, що при формуванні сподівання виробник спирається тільки на ту інформацію, яку використовував у минулому, не залучаючи дані, які додатково з'явилися на момент поточного прогнозу.

Незадоволеність концепцією адаптивних сподівань спонукала дослідників до розробки нової концепції – теорії раціональних сподівань. Відповідно до цієї концепції індивід прогнозує очікуване значення параметра, використовуючи стохастичну модель його формування і всю наявну в даний момент інформацію про фактори, що впливають на обумовлене значення. У такому випадку очікувана ціна з'являється у вигляді функції від усіх ціноутворюючих факторів:

де  ціноутворюючі фактори.

Модель раціональних сподівань не може бути цілком детермінованою, бо це прогнозна модель, але на відміну від адаптивних раціональні сподівання лише випадково можуть виявитися помилковими.

Розглянемо найпростішу модель прогнозу значення ціни відповідно до концепції раціональних сподівань:

1) ;

2) ;

3. ;

4. .

Параметри і – це стохастичні змінні, що відбивають випадкові помилки в прогнозуванні обсягів попиту та пропозиції.

Перше рівняння вказує на те, що поточний попит на товар визначається його поточною ціною. Друге рівняння свідчить про те, що виробникам рішення про обсяг пропозиції приходиться приймати напередодні, тобто на основі очікуваної ціни. Третє рівняння говорить про те, що виробник будує свій прогноз відповідно до концепції раціональних сподівань. У розглянутому прикладі це означає, що йому відомі параметри які визначають конкретний вид функцій попиту та пропозиції. Четверте рівняння констатує, що обсяги попиту та пропозиції повинні збігатися.

Однак у реальному житті нелегко формувати сподівання відповідно до концепції раціональних сподівань.

Побудова адекватної прогнозної моделі, збирання і обробка необхідної для прогнозу інформації, як правило, зв'язані зі значними витратами. При зіставленні цих витрат з користю від точного прогнозу очікуваних значень економічних показників для індивіда може виявитися раціональним не використовувати концепцію раціональних сподівань.

З цієї причини при моделюванні поведінки економічних суб'єктів поряд з раціональними сподіваннями використовують і адаптивні сподівання. Більш того, з метою спрощення часто коефіцієнт адаптації приймається рівним одиниці, і тоді виникає окремий випадок адаптивних сподівань  статичне сподівання.