Розділ 2. Організація туристсько-краєзнавчої роботи в позашкільному закладі

2.1. Позакласна та позашкільна туристсько-краєзнавча робота

Позакласна туристсько-краєзнавча діяльність характеризується надзвичайною різноманітністю її організаційних форм. Традиційний, наприклад, Всеукраїнський День туризму можна організувати у формі екскурсії, походу, прогулянки. Зміст цих заходів може бути різним: “Козацькими стежками”, “День партизанської слави”, “Літературними стежками рідного міста” тощо [11].

Учитель, обізнаний з рідним краєм лише за літературними джерелами, використовує частіше стаціонарні форми туристсько-краєзнавчої роботи: краєзнавчі олімпіади, конференції, лекторії, конкурси, вікторини, випуск краєзнавчих газет та журналів, “видання” усних журналів та інші заходи, що проводяться на місці, в умовах школи.

Вдалою формою залучення учнів до туристсько-краєзнавчої роботи є проведення предметних тижнів. До заходів тижня входить проведення краєзнавчих вікторин для різних вікових груп, краєзнавчих брейн-рингів, конкурсів заочних туристичних подорожей. Участь учнів у краєзнавчих акціях сприяє всебічному залученню школярів до пошукової та дослідницької роботи з історії та географії, формуванню громадянської свідомості.

Цікавою формою туристсько-краєзнавчої роботи є робота над проектами. У процесі роботи над ними учні оволодівають навичками самостійної роботи, зазначивши мету, формулюють проблему, завдання, продумують практичну та теоретичну значущість. Метод проектування сьогодні виходить на одне з перших місць у теорії та практиці освітньої діяльності, адже, як стверджував В.О. Сухомлинський майстром педагогічної праці стає той, хто відчув себе дослідником. Ось чому цей метод важливий при організації і туристсько-краєзнавчої роботи [8].

Проектування передбачає усвідомлені, системні та радикальні знання. Кожен з проектів має мету, завдання та шляхи реалізації, окреслені на перспективу і конкретний план дій (у вигляді заходів річного плану залежно від тематики проекту) на навчальний рік.

Наприклад проекти: “Моє село на карті Батьківщини, хоч невідоме, та дарма”, “Моя школа” та “Велика Вітчизняна війна в моєму місті”.

Проектуванню властиві загальні ознаки: орієнтація на майбутнє, активний вплив на соціальні процеси, конкретне розв’язання перспективних проблем, варіативність, мобільність. Результативним проект можна вважати тоді, коли виконання його сприятиме розв’язанню актуальної проблеми; коли його можна застосувати для масового використання, оскільки йому властиві новизна, оптимальність, гнучкість, цілісність.

Позашкільна туристсько-краєзнавча робота є органічним компонентом загальної системи освіти в Україні. Вона спрямована на формування національної свідомості і самосвідомості учнів, самоствердження у справі підготовки підростаючого покоління до активної професійної і громадської діяльності. Позашкільна туристсько-краєзнавча робота базується на історично обумовлених і створених народом виховних впливів на особистість: суспільних та родинних цінностей, поглядів, переконань; традицій; державних навчально-виховних осередків; дитячих і юнацьких об’єднань та інших форм соціального життя [8].

З цього приводу Міністерством освіти України ініційовано рух учнівської молоді за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу України “Моя земля – земля моїх батьків”, який виводить школу на шлях її еволюційного розвитку, як феномена культури, і який ставить метою продовжити справу збереження та відродження історії, культури, природи України, виховання національної свідомості, духовного збагачення особистості, залучення кожного учнівського колективу до виконання програми руху, а також створення сприятливих умов для творчого розвитку особистості; реалізації її здібностей [11].

За минулі роки (в рамках руху учнівської молоді “Моя земля – земля моїх батьків”) було проведено декілька етапів Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедиції “Краса і біль України”; “Сто чудес України”, Всеукраїнські краєзнавчі конференції учнівської молоді, Всеукраїнських зльотів юних туристів-краєзнавців, активістів руху учнівської молоді “Моя земля – земля моїх батьків”, конкурс на краще озеленіння шкільних та власних садиб “Краса і затишок рідної оселі”, Всеукраїнську історико-географічну експедицію учнівської молоді “Мікротопоніми України” тощо [11].

Головна мета позашкільної туристсько-краєзнавчої роботи полягає у створенні умов для творчого, інтелектуального та фізичного розвитку особистості, впровадженні якісно нових форм і методів організації позашкільної життєдіяльності дітей та учнівської молоді, організації їх дозвілля та задоволення освітніх потреб шляхом участі у пошуково-дослідницькій та туристсько-краєзнавчій, художній, декоративно-прикладній та інших видах творчості.

Для позашкільної туристсько-краєзнавчої роботи є характерним [16]:

• реалізація інтересів та здібностей особистості, формування її суспільно-громадського досвіду;

• залучення до особисто значущих національних соціально-культурних цінностей, потреб, які поки що не забезпечується діючою системою базової середньої освіти;

• зміцнення здоров’я і розвиток творчого потенціалу особистості;

• здобуття додаткових знань, умінь, навичок за інтересами, створення умов для творчої діяльності, самовираження та творчого самовдосконалення дітей та учнівської молоді;

• розвиток системи пошуку, розвитку і підтримки здібних та обдарованих дітей;

• створення передумов для їх професійного самовизначення та допрофесійної підготовки відповідно до інтересів і здібностей кожного;

• забезпечення соціально-педагогічного захисту дітей та молоді шляхом створення умов для їх реабілітації, корекції та гармонізації особистості.

Основним об’єктом навчання і виховання в позашкільному навчальному закладі є конкретна дитина, її можливості, інтереси, нахили, психофізичні особливості, стан здоров’я. Відсутність примусу, свобода вибору заняття робить позашкільний заклад привабливим для дітей різного віку. Індивідуально-особистісний підхід реалізується не в намірах чи принципах, а на практиці, безпосередньо через спілкування, що є безцінним для розвитку особистості.

Пошуково-краєзнавча діяльність може стати одним з важливих чинників формування творчої особистості при умові розв’язання таких завдань [16]:

• усвідомлення особистістю провідного значення гуманістичних мотивів і цілей у її розвитку та життєдіяльності, відкриття сенсу творчого життя та основі пізнання і передачі знань про рідну землю і життя на ній, необхідності його покращання;

• формування стійких якостей характеру на основі розвитку: допитливості, ініціативності, цілеспрямованості, дисциплінованості, наполегливості, самостійності, працелюбства, бережливості тощо, якими визначається поведінка і діяльність особистості по відношенню до довкілля, своєї праці і праці людей свого краю;

• розвитку рефлексивних психічних можливостей особистості, що виявляються у самопізнанні, саморегуляції, самовдосконаленні, самореалізації;

• формування інтелекту особистості шляхом розвитку його якостей: уваги і пам’яті, спостережливості і пошукової активності, творчої уваги і фантазії, логіки і інтуїції, які необхідні для бачення і розуміння проблем соціально-економічного і культурно-духовного життя краю, пошуку шляхів їх вирішення;

• дотримання наступності у пошуковій і творчій діяльності, удосконаленні своїх навичок і вмінь, які стимулюють бажання відшукувати нові знання і використовувати їх для організації суспільне корисної роботи і свого дозвілля;

• врахування психофізіологічного стану особистості та використання найкращих і коригуючих якостей її нервової системи з метою визначення для них відповідного стилю діяльності і поведінки.

Позашкільна туристсько-краєзнавча робота визначається об’єктивно необхідним процесом пізнання і передачі знань про рідну землю і життя на ній, що здійснюється від покоління до покоління; сучасним етапом перебудови суспільства та завданнями українського державотворення, досягненнями вітчизняної та зарубіжної педагогічної науки та практики.

Туристсько-краєзнавча діяльність у позашкільних навчальних закладах характеризується надзвичайною різноманітністю її організаційних форм. Найпоширеніші з них: гурток, секція, клуб, товариство.

Гурток – самодіяльна група підлітків, що займається поглибленим вивченням рідного краю. Це основна і найпоширеніші форма краєзнавчо-туристичної роботи з географії, біології, історії тощо.

Секція – первинна форма шкільних краєзнавчо-туристичних учнівських об’єднань (гуртків, клубів, товариств) їх складова частина. Кількість членів кожної секції гуртка, як правило, не перевищує десяти. Це дає можливість ефективно керувати роботою кожного учня зокрема і всією секцією в цілому. Секції організовуються в гуртках, де налічується від 18 до 25 членів.

Клуб – найвища форма організації краєзнавчо-туристичної роботи. Він об’єднує різні секції і гуртки. Членами кожного клубу можуть бути 60 і більш учнів переважно середнього шкільного віку.

Роботою клубу керує рада, до складу якої входять старости гуртків, редактор стінної газети, голова ради, його заступники. Членами ради є також консультанти : вчителі, працівники наукових установ, спеціалісти-господарники та ін.

Члени клубу приймають статут, затверджують емблему, вибирають пісню, (гімн), кожному з них видається облікова картка. Секретар ради клубу веде протоколи загальних зборів.

Товариство – самодіяльна організація із 40 – 60 старшокласників, які цікавляться туризмом і краєзнавством. Товариство складається із трьох-п’яти споріднених за змістом роботи секцій: географічну, біологічну, історичну, секції літераторів-етнографів, туристів-краєзнавців.

Очолює товариство правління (виконавчий орган), яке обирається загальними зборами. Виборні також голова секцій, відповідальний секретар, головний редактор стінгазети, консультанти.